Яна Кононова

Над проектом "Випромінювання війни" я почала працювати у березні 2022 року. Відтоді я перебуваю на територіях, які були окуповані російськими військами, або на територіях, де раніше точилися бойові дії. Я також подорожую місцями, які зазнали терору російських ракетних кампаній. У цих місцях я знімаю на свою середньоформатну камеру воєнні злочини, руйнування цивільної інфраструктури, діяльність різних українських служб, тіла загиблих воїнів і жертв серед мирного населення.

До вторгнення у мене не було досвіду військового кореспондента, тому ці поїздки стали зіткненням з болем. Це було так, наче війна по-варварськи пробиває діри в землі, крізь які нескінченним потоком б'є завданий біль – змішуючи планетарні та людські аспекти існування та утворюючи непорушний зв'язок між живими та тими, хто загинув жахливою, несправедливою смертю. Термін "випромінювання" натякає на цю бічну, забруднену природу досвіду війни, на той факт, що в її сприйнятті завжди є щось поза межами візуального – якісь гул чи якесь тремтіння – що змінює наше відчуття простіру. Він проходить через пам'ять, через тіло, поза тілом, через покоління.

Я позиціоную мій підхід між неупередженим спостереженням – свідченням і документуванням – і фіксацією деяких більш символічних жестів, які висувають на перший план екзистенційні виміри технічної війни, насильства та геноциду. Ці зображення розповідають про наслідки травми для людського існування і нашої планети.

Я вдячна ГО МСМ, Маїї Христевої та платформі сучасної східно-європейської фотографії EEP Berlin, Kyiv Biennale та Інституту Гуманітарних наук (IWM) за фінансову допомогу у роботі над проектом.

З листопада 2022 року я працюю над тривалим дослідженням постконтузійних станів серед українських військових, які перенесли психофізіологічну травму внаслідок безперервного артобстрілу Росії. Багато хто з них не є професійними військовими, а пішли на фронт добровольцями після цивільного життя без відповідних навичок.

Ідея дослідження вирісла з попередньої документальної роботи про війну, що була зосереджена на антиутопічному образі сучасності, та зацікавленості амбівалентною природою техніки, яка знаходить втілення як у сподіваннях на прогрес, так і у жахах технічних воєн. Заглиблюючись у тему, я замислилася про феномен вибухової хвилі, який має суте штучне походження і не зустрічається у природному середовищі.

Перші згадки про травму, спричинену дією вибухової сили, відносяться до медичних журналів початку 20 століття. Термін "контузія" вперше з'явився в британському медичному журналі "The Lancet" у лютому 1915 року. Він охоплював два стани, жертвами яких ставали військові – органічне ушкодження від сили вибуху і неврастенію, психіатричний розлад, спричинений жахами сучасної війни. Масований гарматний вогонь минулих епох і навіть автоматична зброя, що з'явилася під час Громадянської війни у США, не були чимось схожим на нову артилерійську вогневу міць, яку використовували на фронтах Першої світової війни. Явище контузії часто описувалося в медичних записках, мемуарах і листах тієї епохи. Тоді це жахливе технічне нововведення викликало інстинктивний страх – здавалося, що якась темна невидима сила промайнула в повітрі й завдала страшної шкоди людському мозку.

Сучасний медичний словник розрізняє три ступені тяжкості мінно-вибухового ураження: струс, забій і компресію. Я досліджую перший, легкий ступінь. Його підступність полягає в тому, що вибухова хвиля, проходячи через мозок, руйнує його структуру на мікрорівні. Струс мозку внаслідок мінно-вибухового поранення може не відображатися на сканах мозку, але призводить до широкого спектру наслідків, що розвиваються з часом – емоційної нестабільністі, втрати зору та слуху, проблем з пам'яттю, прагненню до самоізоляції та іншим. Лікарі "Лісової поляни" називають його "невидимим пораненням" та "клінічним хамелеон".

Предметами мого дослідження є портрети пацієнтів шпиталю, які я знімаю на широкоформатну камеру і чорно-білу плівку, рефлексивні та художні тексти та фільм, створений у жанрі усних свідчень.

Проект реалізується у партнерстві з Центром психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна" МОЗ України.
Я вдячна ГО МСМ за фінансову допомогу у роботі над проектом.