Міжнародний фотоконкурс Leica Camera Oskar Barnack Award (LOBA) 2026 оголосив переможців. Головну нагороду престижної премії здобув російський фотограф Дамір Файзулін із проєктом «Зберігаючи природу, ми зберігаємо себе», присвяченим горам Дагестану та Північного Кавказу. Це рішення вчергове продемонструвало, що ключові міжнародні інституції продовжують ігнорувати контекст повномасштабної війни, розв’язаної Росією проти України. Лише напередодні оголошення результатів премії черговий російський удар FPV-дроном забрав життя 33 пасажирів автобуса в Краматорську, а днем раніше російська армія убила п’ятьох дітей у Прилуках. На тлі щоденних воєнних злочинів, які фіксують українські документалісти, журі премії відзначає головним призом проєкт, що романтизує регіон країни-агресорки.

Освітній процес у Школі фотографії та візуальної культури UAPP вже стартував: перша група з 15 студентів розпочала навчання на базовому тримісячному курсі «Фотографія як медіум». Курс складається з п'яти модулів, які працюють у синергії та охоплюють історію мистецтва, технічні рішення, композицію, етику й читання сучасного мистецтва.

Кінець вересня став для України черговим випробуванням через масштабний повітряний терор РФ. Під ворожим вогнем опинилися медичні заклади, школи та університети в Запоріжжі, Одесі, Сумах, Києві, Херсоні, Харкові. Окупанти цинічно обстріляли евакуаційний пункт у Краматорську й авто іноземних журналістів у Слов’янську. На Полтавщині вщент зруйновано нафтогазовий об’єкт, а у Кривому Розі зупинився найбільший металургійний комбінат України. На Київ та область майже безперервно летять реактивні БпЛА, серед цілей цього тижня — офісні будівлі, зокрема дата-центри та інтернет-провайдери. Лише за один день таких атак 25 вересня у столиці загинуло семеро людей, серед них — журналістка Марія Ївженко та хлопчик 14 років, ще понад півсотні людей отримали поранення. Російські БпЛА долітали й до західних областей, зокрема влучили у багатоповерхівку в Хмельницькому.

‍Українська документальна фотографія кілька десятиліть фіксує боротьбу країни за свободу й самовизначення. Це синергія мистецтва, відображення гострих суспільних змін та подій російсько-української війни. До 2022 року вітчизняні документалісти представляли Україну на міжнародних майданчиках переважно з соціальними проєктами. Сьогодні ж за кожним світовим визнанням стоїть найвища ціна — щоденна робота в епіцентрі людського болю і трагедії.