3 грудня 2020 року, у день народження Григорія Сковороди, фасад 120-ти річної «Кам'яниці з драконами» — закинутої будівлі на бульварі Тараса Шевченка 19 у Києві, перетворився на галерею.
Інсталяція «Будинок, що спить» створена в рамках проєкту «Зазираючи у вікна». Виставку реалізовано Українською асоціацією професійних фотографів у співпраці з ГО Мапа Реновації.
За задумом авторів, задля реалізації виставки, фасад будівлі було перетворено на галерею унікальних архівних портретів українців у традиційному одязі, які належать авторству видатного українського фотографа Івана Карпова (надані Шосткинським краєзнавчим музеєм). Заплющені за допомогою комп'ютерної графіки очі на фотографіях — символ філософії Григорія Сковороди та інтерпретація сучасного світу, де люди все більше віддаляються від реальності і поринають у світ, створений медіа та рекламою. Головним елементом експозиції став великий портрет Григорія Сковороди (наданий Національним літературно-меморіальним музеєм Г. С. Сковороди).
"Весь світ спить" — часто повторював Сковорода. І в цьому його філософія перегукується з буддизмом, де реальність порівнюється зі сновидінням. Дослідники життєвого і творчого шляху Григорія Савича засвідчують, що пізньої осені 1758 року йому наснився сон: невидима сила показала Сковороді огидні картини людського "різнопуття", які нагадували фантасмагорії Босха — триб життя вельмож і простолюду, купців і священиків. Цей сон, сприйнятий Григорієм за Боже об'явлення, спонукав філософа відцуратися світу і заглибитись у себе.
«Зазираючи у вікна» — проєкт, який дає можливість не тільки поглянути в обличчя давно минулої епохи, а й нагадати про фотографів початку попереднього століття, імена яких відомі тільки знавцям архівної фотографії.
Дар'я Корба, голова ГО «Мапа Реновації», архітектор:
Наша мета — привернути увагу суспільства та влади до проблеми занепаду цінних будівель та популяризувати творчість українських фотографів й історію української фотографії. Використання порожніх вікон закинутої будівлі як рам для фотографій — синтез фотомистецтва та архітектури. Вони збагачують один одну новими сенсами і ніби говорять до спостерігача: "свідоме зусилля зі збереження історії необхідне в усіх сферах культурного надбання нашого народу".
Будинок для проєкту також було обрано не випадково. Історія «Кам'яниці з драконами» починається наприкінці XIX століття. Її перший власник — педагог Іван Хильчевський, відомий як земляк та великий друг Пантелеймона Куліша — батька українського історичного роману та дослідника творчості Григорія Сковороди. Куліш у поемі «Грицько Сковорода» завершив процес художнього осмислення образу видатного українця, вписавши його не лише в контекст XVIII століття, а й у тисячолітню історію України.
Зазирнути у вікна історії крізь призму образів, що несподівано отримують життя посеред міста: таку гру запропонували киянам у 2014 році «Київське благодійне товариство», Українська асоціація професійних фотографів (UAPP), готель «Козацький» та сучасні художники, що переосмислили образ Тараса Шевченка у рік його 200-річчя та непростих часів для нашої Батьківщини.
Реалізувати виставку «Зазираючи у вікна» у 2014 році Київському благодійному товариству вдалося за рахунок меценатських коштів — проєкт профінансував київський підприємець Михайло Данилко. Автори сподіваються, що і для підтримки наступних етапів проєкту знайдуться меценати або просто небайдужі жителі міста та поціновувачі мистецтва — як класичного, так і сучасного, яке намагається діалогізувати з класикою.
За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Руслана Крамаренка, сьогодні у "портфелі" «Київського благодійного товариства» вже кілька успішно реалізованих проєктів, які дають надію, що традиції меценатства, які були започатковані ще у дореволюційному Києві, будуть відновлені сьогодні.
"Київ має гарний приклад меценатства в минулому. Нинішні бізнесмени теж можуть допомогти місту, а влада знає, що потрібно зробити. Думаю така незвичайна виставка сподобається киянам та туристам. Пропонована форма виставки в Україні ще не була задіяна, але вже активно практикується в інших країнах Європи для популяризації мистецтва фотографії та облагородження виду старої архітектури міста", — зазначив Руслан Крамаренко.
Ярославів вал 15 — це будівля, яка є пам'яткою архітектури та була зведена у радянські часи як готель «Звезда», а у дворі (вул. Ярославів Вал, 15б) з початку минулого сторіччя знаходиться садиба видатних киян — родини Сікорських. Іван Сікорський — відомий київський лікар, а його син Ігор — винахідник, який є "батьком" гелікоптера. У 1910 році Ігор Сікорський вперше піднявся у київське небо на літаку власної конструкції.
"Жива" виставка «Зазираючи у вікна» реалізувана за рахунок меценатських коштів "Київським благодійним товариством" та Українською асоціацією професійних фотографів (UAPP) у 2013 році. Проєкт пройшов конкурсний відбір експертної ради Товариства та був підтриманий добродіями міста.
Мета проєкту — задіяти оригінальну форму подачі мистецтва: використати порожні вікна будівель як рами для фотографій і перетворити фасади старих порожніх будинків на живу виставку. Подібну техніку використовували при оформленні будівель у центрі Варшави, Вільнюса та інших європейських столиць. Автори проєкту переконані, що паблік-арт, або урбаністичне мистецтво, — прекрасний спосіб привернути увагу до класичних мистецьких форм.
Мстислав Чернов, директор Української асоціації професійних фотографів, фотограф:
"Зазираючи у вікна — це крок до відродження традиційної української фотографії. Для нас дуже важливо, що всі використані фотографії зроблені українськими фотографами, які працювали на території сучасної України та відомі своєю майстерністю у Європі. Урбаністичне мистецтво — це новий підхід до класичної фотографії, який зробить її цікавою та актуальною, і ми сподіваємося, що воно знайде підтримку у меценатів та просто небайдужіх до свого міста людей."
3 грудня 2020 року, у день народження Григорія Сковороди, фасад 120-ти річної «Кам'яниці з драконами» — закинутої будівлі на бульварі Тараса Шевченка 19 у Києві, перетворився на галерею.
Інсталяція «Будинок, що спить» створена в рамках проєкту «Зазираючи у вікна». Виставку реалізовано Українською асоціацією професійних фотографів у співпраці з ГО Мапа Реновації.
За задумом авторів, задля реалізації виставки, фасад будівлі було перетворено на галерею унікальних архівних портретів українців у традиційному одязі, які належать авторству видатного українського фотографа Івана Карпова (надані Шосткинським краєзнавчим музеєм). Заплющені за допомогою комп'ютерної графіки очі на фотографіях — символ філософії Григорія Сковороди та інтерпретація сучасного світу, де люди все більше віддаляються від реальності і поринають у світ, створений медіа та рекламою. Головним елементом експозиції став великий портрет Григорія Сковороди (наданий Національним літературно-меморіальним музеєм Г. С. Сковороди).
"Весь світ спить" — часто повторював Сковорода. І в цьому його філософія перегукується з буддизмом, де реальність порівнюється зі сновидінням. Дослідники життєвого і творчого шляху Григорія Савича засвідчують, що пізньої осені 1758 року йому наснився сон: невидима сила показала Сковороді огидні картини людського "різнопуття", які нагадували фантасмагорії Босха — триб життя вельмож і простолюду, купців і священиків. Цей сон, сприйнятий Григорієм за Боже об'явлення, спонукав філософа відцуратися світу і заглибитись у себе.
«Зазираючи у вікна» — проєкт, який дає можливість не тільки поглянути в обличчя давно минулої епохи, а й нагадати про фотографів початку попереднього століття, імена яких відомі тільки знавцям архівної фотографії.
Дар'я Корба, голова ГО «Мапа Реновації», архітектор:
Наша мета — привернути увагу суспільства та влади до проблеми занепаду цінних будівель та популяризувати творчість українських фотографів й історію української фотографії. Використання порожніх вікон закинутої будівлі як рам для фотографій — синтез фотомистецтва та архітектури. Вони збагачують один одну новими сенсами і ніби говорять до спостерігача: "свідоме зусилля зі збереження історії необхідне в усіх сферах культурного надбання нашого народу".
Будинок для проєкту також було обрано не випадково. Історія «Кам'яниці з драконами» починається наприкінці XIX століття. Її перший власник — педагог Іван Хильчевський, відомий як земляк та великий друг Пантелеймона Куліша — батька українського історичного роману та дослідника творчості Григорія Сковороди. Куліш у поемі «Грицько Сковорода» завершив процес художнього осмислення образу видатного українця, вписавши його не лише в контекст XVIII століття, а й у тисячолітню історію України.
Зазирнути у вікна історії крізь призму образів, що несподівано отримують життя посеред міста: таку гру запропонували киянам у 2014 році «Київське благодійне товариство», Українська асоціація професійних фотографів (UAPP), готель «Козацький» та сучасні художники, що переосмислили образ Тараса Шевченка у рік його 200-річчя та непростих часів для нашої Батьківщини.
Реалізувати виставку «Зазираючи у вікна» у 2014 році Київському благодійному товариству вдалося за рахунок меценатських коштів — проєкт профінансував київський підприємець Михайло Данилко. Автори сподіваються, що і для підтримки наступних етапів проєкту знайдуться меценати або просто небайдужі жителі міста та поціновувачі мистецтва — як класичного, так і сучасного, яке намагається діалогізувати з класикою.
За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Руслана Крамаренка, сьогодні у "портфелі" «Київського благодійного товариства» вже кілька успішно реалізованих проєктів, які дають надію, що традиції меценатства, які були започатковані ще у дореволюційному Києві, будуть відновлені сьогодні.
"Київ має гарний приклад меценатства в минулому. Нинішні бізнесмени теж можуть допомогти місту, а влада знає, що потрібно зробити. Думаю така незвичайна виставка сподобається киянам та туристам. Пропонована форма виставки в Україні ще не була задіяна, але вже активно практикується в інших країнах Європи для популяризації мистецтва фотографії та облагородження виду старої архітектури міста", — зазначив Руслан Крамаренко.
Ярославів вал 15 — це будівля, яка є пам'яткою архітектури та була зведена у радянські часи як готель «Звезда», а у дворі (вул. Ярославів Вал, 15б) з початку минулого сторіччя знаходиться садиба видатних киян — родини Сікорських. Іван Сікорський — відомий київський лікар, а його син Ігор — винахідник, який є "батьком" гелікоптера. У 1910 році Ігор Сікорський вперше піднявся у київське небо на літаку власної конструкції.
"Жива" виставка «Зазираючи у вікна» реалізувана за рахунок меценатських коштів "Київським благодійним товариством" та Українською асоціацією професійних фотографів (UAPP) у 2013 році. Проєкт пройшов конкурсний відбір експертної ради Товариства та був підтриманий добродіями міста.
Мета проєкту — задіяти оригінальну форму подачі мистецтва: використати порожні вікна будівель як рами для фотографій і перетворити фасади старих порожніх будинків на живу виставку. Подібну техніку використовували при оформленні будівель у центрі Варшави, Вільнюса та інших європейських столиць. Автори проєкту переконані, що паблік-арт, або урбаністичне мистецтво, — прекрасний спосіб привернути увагу до класичних мистецьких форм.
Мстислав Чернов, директор Української асоціації професійних фотографів, фотограф:
"Зазираючи у вікна — це крок до відродження традиційної української фотографії. Для нас дуже важливо, що всі використані фотографії зроблені українськими фотографами, які працювали на території сучасної України та відомі своєю майстерністю у Європі. Урбаністичне мистецтво — це новий підхід до класичної фотографії, який зробить її цікавою та актуальною, і ми сподіваємося, що воно знайде підтримку у меценатів та просто небайдужіх до свого міста людей."
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
