Як подавати заявки на міжнародні фотоконкурси й перемагати? Досвід Романа Пилипія, Олени Гром та Олександра Рупети

Будь-яка участь у фотоконкурсі, незалежно від результатів, сприяє професійному зростанню фотографа. У випадку українських фотографів — це ще й нагода розповісти міжнародній аудиторії про російсько-українську війну та її наслідки, а також — бути почутим. Цьогоріч Романа Пилипія визнано фотожурналістом року у номінації 2024 Photojournalist of the Year — National за версією National Press Photographers Association, Олена Гром стала головною переможницею фестивалю Xposure International Photography Awards в Обʼєднаних Арабських Еміратах, де також Олександр Рупета здобув перемогу у номінації Independent Freelance Photojournalist Award. Як українським документалістам вдалося зібрати ці міжнародні нагороди?

‍

‍

Роман Пилипей

Документаліст Роман Пилипей посів перше місце в престижній номінації «Фотожурналіст року національного масштабу». На конкурс він подав портфоліо із 40 робіт, які він робив для Getty Images та AFP. Над знімками фотограф працював протягом 2023 року. Усі вони на тему війни.

‍

‍

«Про поранених, про реабілітації українських військових та цивільних. Ця історія називалась «Загоєння ран». Також я подавав історію з поховань військових, цивільних та дітей з назвою «Горе та втрата». Це те, що зараз кожен українець проживає. Кожен день люди гинуть. Також я додав до портфоліо історію з Херсону про наслідки підриву Каховської ГЕС. Четверта історія показувала життя українців під постійними обстрілами, фото зібрані з різних куточків України», — розповідає Роман.  

Роман вважає, що йому вдалось здобути перше місце за влучно сформоване портфоліо, бо перемагає саме цілісність усіх фотоісторій. Також він наголошує, що велику увагу варто приділяти й текстам.

«Варто розказати про героїв, яких зображено на фото. Там, де доречно, можна додати якусь статистику, аби показати масштаб проблеми. Як правило, судді починають дивитися на текст у фінальних стадіях, щоб заглибитися більше в історію», — говорить Роман.  

‍

‍

Роман постійно бере участь у різноманітних фотоконкурсах, у National Press Photographers Association це вже його друга перемога. У 2014 році його фотографія з Революції Гідності зайняла третє місце в одиночній номінації. Він вважає, що кожне подання — це все одно досвід, де можна повчитися на власних помилках: «Коли перемагає хтось інший, я завжди дивлюся й аналізую його роботи, його підхід до формування портфоліо та до текстової складової».

Роман нагадує, що війна в Україні триває 10 років, і вже почався третій рік повномасштабного вторгнення — саме тому треба продовжувати привертати увагу світу до подій в нашій державі. Перемога у фотоконкурсах чи просто участь для нього це найперше шанс нагадати міжнародній аудиторії, що «війна триває, і вона дуже далека від того, що буде закінчена».

‍

‍

«Звичайно, будь-яке визнання це також і мотивація працювати більше. Це неначе підбадьорення. Але я вважаю, що фотоконкурси не є якимось мірилом таланту чи досягнень, це все суб’єктивно. Щороку не перемагають дуже цікаві проєкти, варті нагород», — зауважує Роман.  

‍

Олена Гром

Xposure International Photography Awards — наймасштабніший у світі кінофотофестиваль, де українська документалістка Олена Гром отримала головний приз за проєкт «Вкрадена весна». Для експозиції організатори обрали дві фотографії Олени, але одну з них відзначили головним призом фестивалю.

‍

‍

Олена Гром живе у Бучі та працює в Ірпені. Воєнний пейзаж став її реальністю та буденністю. Вона створила серію фотографій в історичному діалозі із зображеннями польського фотографа Майкла Неша, який використав декоративне тло, щоб замаскувати руїни Варшави під час Другої світової війни у 1945-1946 роках.

«Герої моїх фотографій — жінки, які стали жертвами російської агресії. Окупація тривала, і навесні люди, які пережили цей трагічний період, не помітили, як минула весна, як зацвіли каштани та конвалії, прилетіли птахи. Вони втратили не тільки дім, близьких, роботу, здоров'я, а й також частину свого життя, — пояснює Олена Гром. — Кожна фотографія — це особиста трагедія, але це й життєствердна історія того, хто вижив. Це надія на те, що Україна підніметься з руїн».

‍

‍

Міжнародна премія в галузі фотографії та кіно відкрита для фотографів усіх рівнів — від любителів до професіоналів. Xposure International Photography Awards 2023–2024 був організований Урядовим медіабюро Шарджі, на нього надійшло понад 25 000 заявок зі 190 країн, включаючи Китай, Індію, ОАЕ, Саудівську Аравію, Німеччину, Італію, Бразилію, Єгипет. «На конкурс було подаватись не складно, звичайна процедура: біо, завантаження фотографій, опис проєкту», — каже Олена.

Члени журі приділяли особливу увагу фотографіям, які порушують актуальні світові теми як: війна, міграція, екологія, фемінізм, расові конфлікти.

«Тема війни в Україні була досить добре актуалізована та показана фотографами з України й інших країн. Дуже рада, що завдяки своїм фотографіям я змогла розповісти про війну та актуалізувати цю тему в ОАЕ. Це важливий крок у культурній дипломатії, — говорить Олена. — Практично всі топові ЗМІ ОАЕ висвітлили фестиваль і написали, що шейх Султан бін Ахмед Аль Касімі вручив головний приз українському фотографу за знімок, в якому розповідається про наслідки війни в Україні».

Місцеве медіа Emirates News Agency написало про перемогу українки: «Головний приз отримала Олена Гром з України за емоційно захопливий знімок. Цей глибоко зворушливий твір викликав повагу та увагу журі, ставши свідченням здатності фотографа відобразити стійкість і надію».  

Олена вважає, що такі культурні заходи, як фестивалі чи виставки, створюють соціальну солідарність та згуртованість. «Під час повномасштабної війни ми всі могли відчути, що культура — це справді другий фронт. Презентація України у світі — це величезний виклик та відповідальність», — наголошує вона.

Олександр Рупета

Документаліст Олександр Рупета за серію робіт «Інші дні життя» переміг у номінації як найкращий незалежний фріланс-фотожурналіст на фестивалі Xposure Photography Award 2024.

‍

‍

«Фото в серії зібрані з різних репортажів приблизно за рік. Обирав знімки так, щоб серія виглядала гармонічно і цілісно разом. Ідея була розповісти про війну з трохи іншого ракурсу, щоб відчувався певний погляд автора, а не лише констатація факту», — пояснює Олександр.

‍

‍

Він вважає, що перемога на конкурсах річ суб'єктивна, кількість призових місць обмежена, і з великою кількістю проєктів доводиться відхиляти щось не менш якісно зняте. Проте наголошує, як і його колеги, це можливість говорити про війну в Україні.

На цей конкурс Олександр Рупета подавався вдруге: «Вперше кілька років тому, тоді пройшов кілька ступенів відбору, але до номінантів не дійшов». Аби взяти участь у Xposure Photography Award, треба мати журналістське посвідчення. Він рекомендує підготувати такий опис до серії, який водночас пояснить і фото, і вибір категорії. «Наскільки я знаю по інших конкурсах, на фінальних стадіях відбору до супровідного тексту приділяється значна увага», — наголошує Олександр.

Нагадаємо, УАПФ продовжує підтримувати творчі ідеї фотографів та сприяти активному розвитку документалістів. До 25 березня триває прийом заявок на отримання гранту від The Aftermath Project. Співзасновниця The Aftermath Project Сара Террі разом із фотожурналістом Джозефом Сивеньким, який переміг у 2022 році, провели спільну ZOOM-зустріч для українських фотографів, де розповіли про особливості подання на конкурс та поділились лайфхаками, як переконливо представити свою історію так, щоб вона перемогла. Некомерційна організація пропонує фотографам з усього світу отримати грант $25 000 на реалізацію документального проєкту про наслідки воєнного конфлікту.

‍

‍

‍

Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Літературна редакторка: Юлія Футей
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Менеджер сайту: Владислав Кухар