Харків — прифронтове місто-мільйонник, що на північному сході України, — щодня від початку повномасштабного вторгнення зазнає атак балістичними ракетами, КАБами, ударними дронами та інформаційно-психологічними операціями (ІПСО).
У своїх пропагандистських каналах росіяни мало не щодня згадують Харків, виправдовуючи обстріли міста й поширюючи фейки. Однак на противагу пропаганді заради встановлення справедливості працюють українські фотодокументалісти — місцеві фотографи й ті, хто фільмує життя міста у самому розломі війни.
Говорячи про Харків, ми насамперед маємо на увазі його жителів, адже найбільша цінність кожного українського міста — його люди. Саме завдяки людям, цивільним та військовим, Харків встояв на початку вторгнення, завдяки людям продовжує стояти.
Росія століттями веде інформаційну війну проти України. Особливо посилився інформаційний тиск після Майдану 2014 року. Фундаментом дезінформаційної кампанії проти харків'ян була пропаганда розбрату, що мала посіяти сепаратистські настрої у місті та підготувати його до вторгнення 2022 року.
«Чому російський Харків не зустрів Росію з квітами».
Фотожурналіст і документаліст Георгій Іванченко, розповідаючи про перший досвід зйомок війни, сказав в інтерв'ю для «UAPP»:
«Бажання розповісти про події приводить нас у Харків. Вочевидь, це перше велике місто, на яке був такий масовий удар, на яке рухаються так активно російські війська. Про те, що можна втратити Харків, знаємо ще до початку повномасштабного вторгнення. Здивуванням для нас був наступ на Київ, наступ на Харків здивуванням ні для кого не був».
Пропаганда розбрату — це наративи про «територіальну та ментальну близькість до Росії», «нелюбов Києва до Харкова та Харкова до «західняків»», наративи про «першу столицю» й натяки на самостійність, залякування «націоналістичними порядками» та «культом бандерівщини», що нібито впроваджуються у Харкові.
Ворог не зміг захопити Харків, проте йому вдалося окупувати частину Харківської області разом з великими містами, Куп'янськом, Балаклією, Ізюмом. Більшість окупованих міст і населених пунктів вдалося повернути в результаті контрнаступу ЗСУ у вересні 2022 року.
Харківський антикорупційний центр (ХАЦ), що збирає та спростовує російські фейки, повідомляв, що пропагандисти з початку війни намагаються залякати харків'ян продовольчою кризою, голодом, гуманітарною ситуацією, мобілізацією. Але основою пропаганди страху є такі теми, як «націоналістичні батальйони» та підготовка міста до здачі.
Уже в часи великої війни росіяни маніпулювали темою релокації бізнесу та вигадували фейки про вивезення українським керівництвом промислових об'єктів на Захід України.
«В Харкові відчуття евакуації — з міста вивозять цілі заводи, а місцевих мешканців київський режим закликає виїжджати перед загрозою російського «вторгнення». Одночасно ЗСУ готують оборону Харкова та зосереджують тут додаткові зусилля, техніку та озброєння. При цьому, на думку експертів, Україна вже готова віддати місто, але влаштує тут певну спробу активного спротиву». («Аргументы и Факты»).
«У Харкові навіть під час війни, напевно, відбувається більше подій, ніж у містах, які не знають, що таке війна. Тут проводять концерти і працюють театри», — каже Яків Ляшенко і також зауважує, що у місті відкривають нові кафе. «Люди починають з нуля. Вони багато працювали під обстрілами у надважких умовах, аби відкритися. Такі харків’яни робили що могли, аби їхнє місто продовжувало жити. Повага їм за це», — розказав Яків Ляшенко в інтерв'ю для «UAPP».
Дестабілізувати ситуацію на ТОТ Харківської області пропагандисти намагаються через пропагандистські друковані газети, відключення українського телебачення за відсутності інтернету та зв'язку. Вони поширюють фейки про події на фронті, «захоплення Харкова», «байдужість керівництва до власних громадян».
У березні 2024 року Путін заявив про начебто необхідність створити «санітарну зону» вздовж кордону з РФ, щоб захистити прикордонні території від обстрілів. Ця заява запустила нову хвилю дезінформаційної кампанії.
Дестабілізувати ситуацію на ТОТ Харківської області пропагандисти намагаються через пропагандистські друковані газети, відключення українського телебачення за відсутності інтернету та зв'язку. Вони поширюють фейки про події на фронті, «захоплення Харкова», «байдужість керівництва до власних громадян».
У березні 2024 року Путін заявив про начебто необхідність створити «санітарну зону» вздовж кордону з РФ, щоб захистити прикордонні території від обстрілів. Ця заява запустила нову хвилю дезінформаційної кампанії.
У квітні 2024 року ворожі телеграм-канали поширювали дезінформаційне відео з автомобільними заторами на виїзді з Харкова.
В особисті повідомлення харків'янам нібито від ДСНС приходили так звані пам'ятки про евакуацію.
Створення угрупування «Север» ЗС РФ на кордоні з Харківською областю, штурм на півночі Харківщини, вкрай важка ситуація в енергосистемі через обстріли росіянами енергооб’єктів сприяли пропаганді страху.
Активно проводилась кампанія з дискредитації місцевої влади. Мовляв, націоналістичні батальйони, створені керівництвом міста, проводять каральні операції проти харків'ян, лояльних до Росії, прикриваються місцевими жителями й тримають містян у заручниках.
Кремлівська влада продовжує спроби дестабілізувати ситуацію в місті та області через вплив на думки харків'ян та ракетно-бомбовий терор.
«Треба сказати, що і сьогодні київський режим проявляє винахідливість. Прикриваючись спецоперацією, вони уміло здійснюють провокації під виглядом постійних бомбардувань та обстрілів своїх територій для того, щоб налаштувати населення проти Росії» («Южная Служба Новостей»).
Так ворожа пропаганда виправдовує обстріли цивільної інфраструктури, налаштовує місцеве населення проти ЗСУ, мовляв, українці самі себе обстрілюють.
Ракетний удар по типографії «Фактор-друк», 23 травня 2024 рік
«Украина.ру» зізнається, що «російська армія знищила цивільний об'єкт в Харкові», але, за їх твердженням, має виправдання.
«Черговий високоточний удар російської армії був завданий по харківській типографії «Фактор-друк», яка видавала екстремістську літературу, що пропагує та прославляє ненависть до Росії».
23 травня війська РФ вдарили ракетами С-300 по типографії «Фактор-друк». Сім людей загинули, шістнадцять — травмувалися. Всі постраждалі — працівники типографії. У момент обстрілу там працювали близько 50 людей.
«І знову, на жаль, нам доводиться застосовувати ДНК лабораторію, щоби опізнати тіла. Семеро людей загинули на своєму робочому місці. Вони друкували дитячі книжки.
П'ятеро жінок та двоє чоловіків — кожен з них просто робив свою справу. В цій друкарні виготовляли книги для дітей, журнали, шкільні щоденники, газети та багато іншого. Тепер такого підприємства в Харкові немає», — написав начальник слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов у своєму акаунті в соцмережі «Х».
Фотодокументаліст Олександр Магула швидко прибув на місце ракетного удару, оскільки приліт стався неподалік від його дому.
«Ущент знищена типографія, палаючі книжки, — говорить фотограф. — Жінки, які там загинули, — це люди, які просто вийшли на роботу вранці, для них це мав бути звичайний день. Вони видруковували книжки. Момент, коли рятувальники дістають з-під завалів тіла, а точніше те, що від них залишилось, завжди дуже вражає і, мабуть, ніколи не перестане вражати, — цитує Олександра Магулу «UAPP». — Там я зустрів кілька знайомих пожежників, з якими вже не один раз працював на місцях «прильотів». Нам пощастило, що ворог вдруге не вдарив у те саме місце, як він вже робив неодноразово».
Це не перший обстріл типографій у Харкові.
Авіаобстріл на проспекті Аерокосмічному, 22 червня 2024 рік
«ЗСУ так сильно хотіли вдарити по російському прикордонню, що рознесли житлову багатоповерхівку в Харкові — загинули 3 людини, 25 поранено».
«А ось і самі руйнування від самообстрілу Харкова. Очевидно не від нашої КАБ. Нам українські соцмережі намагаються довести, що це наш приліт. Увага питання: а чому дірка у південній стіні будинку?»
UPD: Найімовірніше, із західної сторони. Але із заходу від Харкова російські війська та авіація не працюють».
ХАЦ публікує спростування цього фейку від військово-політичного оглядача групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка з посиланням на ТСН:
«Він пояснив, що окупанти публікують відео зруйнованого будинку, закриваючи нижню частину картою, де зазначене місце влучання й нібито точка з розташуванням українських військових, відповідальних за удар.
«Але чому вони зробили це саме так, що ховається практично повністю нижня частина відеозапису? А відповідь проста — тому, що там, за десяток метрів, вирва від бомби, що прилетіла. А прилетіла вона не з заходу на схід, у стіну будинку, а зі сходу на захід, на дорогу», — пояснив експерт.
22 червня внаслідок ударів авіабомбами по Основ’янському району Харкова загинули двоє людей, ще 52 — постраждали, серед них — 3 дитини.
«Вибухи частково зруйнували п’ятиповерхівку, пошкодили приватний будинок, п’ять нежитлових будівель, 16 торгівельних павільйонів, 25 транспортних засобів, один тролейбус, дві аптеки та автосалон», — повідомило «Накипіло».
Міністерство оборони України та інші відомства закликали українців не знімати та не публікувати кадри з місць влучань російських ракет, щоб не допомагати ворогу коригувати удари.
Однак російська пропаганда на третій рік війни продовжує використовують фото й відео з місць обстрілів у своїй пропаганді проти України. Саме тому кожен кадр українських фотодокументалістів вагомий.
Георгій Іванченко, який фіксував злочин російської армії на місці прильоту, прокоментував свою фотографію: «Російський керований обстріл по житловому центру міста. Люди, що стояли на світлофорі та зупинці громадського транспорту, отримали травми».
Авіаобстріл багатоповерхівки на Салтівці, 24 вересня 2024 рік
Північна Салтівка — спальний район Харкова зі сторони кордону з Росією. Саме звідти почався штурм міста у 2022 році. Це найбільш зруйнований район, де, попри пропагандистські заяви, немає жодної військової частини.
«Харків. Не художня самодіяльність до візиту Зеленського в США».
«Журналісти, які знімали процес розбору завалів, засвітили місце, куди прилетіла зенітна ракета, яка намагалась збити ФАБ».
Так Росія робить спроби сфальсифікувати результати своїх обстрілів. Однак на місці влучань зазвичай працює багато фотографів, журналістів, документалістів, які фіксують приліт з різних ракурсів.
«Російська армія завдала ударів по Харкову. Вкотре з території Білгородської області літаки запустили вісім КАБів, шість із яких влучили в житлові квартали Харкова. Один влучив у житловий будинок, який вже був відремонтований після обстрілів у 2022 році. Російська армія продовжує щодня бомбардувати Харків і передмістя», — написав у своєму інстаграмі Іван Самойлов, документуючи місце прильоту.
«Наслідки кількох атак ФАБ-250 у Харкові вчора. Внаслідок одного з влучань обвалилися кілька поверхів багатоповерхового будинку. Внаслідок атаки загинуло 3 людини та поранено понад 30 осіб», — прокоментував власний знімок Євген Гертнер.
Російська армія постійно використовує Харків для відпрацювання своїх старих модернізованих боєприпасів. Саме такими є крилаті бомби, що планерують під час польоту.
«У харків'ян є десь 4–6 хвилин — залежно від того, де було здійснено запуск, куди планує вдарити бомба», — цитує речника Харківської обласної прокуратури Дмитра Чубенка для телеканалу «FREEДОМ» «Накипіло». Балістична ракета, запущена з Білгорода, долітає ще швидше.
Своєчасне надання партнерами необхідних засобів ППО, літаків F-16 та РЕБ могло б допомогти розв'язати питання захисту Харкова, що, попри постійний терор, продовжує жити.
«Повний місяць висвітлює будинки, в яких важко помітити бодай пару світлих вікон. Зранку на цих вулицях знову з'являться люди, аби жити і творити в Харкові під українським прапором», — український фотодокументаліст Іван Самойлов.
Раніше Українська асоціація професійних фотографів вже писала про те, як російські пропагандисти виправдовували удар по харківському «Епіцентру», запустивши фейки у тіктоку.
Харків — прифронтове місто-мільйонник, що на північному сході України, — щодня від початку повномасштабного вторгнення зазнає атак балістичними ракетами, КАБами, ударними дронами та інформаційно-психологічними операціями (ІПСО).
У своїх пропагандистських каналах росіяни мало не щодня згадують Харків, виправдовуючи обстріли міста й поширюючи фейки. Однак на противагу пропаганді заради встановлення справедливості працюють українські фотодокументалісти — місцеві фотографи й ті, хто фільмує життя міста у самому розломі війни.
Говорячи про Харків, ми насамперед маємо на увазі його жителів, адже найбільша цінність кожного українського міста — його люди. Саме завдяки людям, цивільним та військовим, Харків встояв на початку вторгнення, завдяки людям продовжує стояти.
Росія століттями веде інформаційну війну проти України. Особливо посилився інформаційний тиск після Майдану 2014 року. Фундаментом дезінформаційної кампанії проти харків'ян була пропаганда розбрату, що мала посіяти сепаратистські настрої у місті та підготувати його до вторгнення 2022 року.
«Чому російський Харків не зустрів Росію з квітами».
Фотожурналіст і документаліст Георгій Іванченко, розповідаючи про перший досвід зйомок війни, сказав в інтерв'ю для «UAPP»:
«Бажання розповісти про події приводить нас у Харків. Вочевидь, це перше велике місто, на яке був такий масовий удар, на яке рухаються так активно російські війська. Про те, що можна втратити Харків, знаємо ще до початку повномасштабного вторгнення. Здивуванням для нас був наступ на Київ, наступ на Харків здивуванням ні для кого не був».
Пропаганда розбрату — це наративи про «територіальну та ментальну близькість до Росії», «нелюбов Києва до Харкова та Харкова до «західняків»», наративи про «першу столицю» й натяки на самостійність, залякування «націоналістичними порядками» та «культом бандерівщини», що нібито впроваджуються у Харкові.
Ворог не зміг захопити Харків, проте йому вдалося окупувати частину Харківської області разом з великими містами, Куп'янськом, Балаклією, Ізюмом. Більшість окупованих міст і населених пунктів вдалося повернути в результаті контрнаступу ЗСУ у вересні 2022 року.
Харківський антикорупційний центр (ХАЦ), що збирає та спростовує російські фейки, повідомляв, що пропагандисти з початку війни намагаються залякати харків'ян продовольчою кризою, голодом, гуманітарною ситуацією, мобілізацією. Але основою пропаганди страху є такі теми, як «націоналістичні батальйони» та підготовка міста до здачі.
Уже в часи великої війни росіяни маніпулювали темою релокації бізнесу та вигадували фейки про вивезення українським керівництвом промислових об'єктів на Захід України.
«В Харкові відчуття евакуації — з міста вивозять цілі заводи, а місцевих мешканців київський режим закликає виїжджати перед загрозою російського «вторгнення». Одночасно ЗСУ готують оборону Харкова та зосереджують тут додаткові зусилля, техніку та озброєння. При цьому, на думку експертів, Україна вже готова віддати місто, але влаштує тут певну спробу активного спротиву». («Аргументы и Факты»).
«У Харкові навіть під час війни, напевно, відбувається більше подій, ніж у містах, які не знають, що таке війна. Тут проводять концерти і працюють театри», — каже Яків Ляшенко і також зауважує, що у місті відкривають нові кафе. «Люди починають з нуля. Вони багато працювали під обстрілами у надважких умовах, аби відкритися. Такі харків’яни робили що могли, аби їхнє місто продовжувало жити. Повага їм за це», — розказав Яків Ляшенко в інтерв'ю для «UAPP».
Дестабілізувати ситуацію на ТОТ Харківської області пропагандисти намагаються через пропагандистські друковані газети, відключення українського телебачення за відсутності інтернету та зв'язку. Вони поширюють фейки про події на фронті, «захоплення Харкова», «байдужість керівництва до власних громадян».
У березні 2024 року Путін заявив про начебто необхідність створити «санітарну зону» вздовж кордону з РФ, щоб захистити прикордонні території від обстрілів. Ця заява запустила нову хвилю дезінформаційної кампанії.
Дестабілізувати ситуацію на ТОТ Харківської області пропагандисти намагаються через пропагандистські друковані газети, відключення українського телебачення за відсутності інтернету та зв'язку. Вони поширюють фейки про події на фронті, «захоплення Харкова», «байдужість керівництва до власних громадян».
У березні 2024 року Путін заявив про начебто необхідність створити «санітарну зону» вздовж кордону з РФ, щоб захистити прикордонні території від обстрілів. Ця заява запустила нову хвилю дезінформаційної кампанії.
У квітні 2024 року ворожі телеграм-канали поширювали дезінформаційне відео з автомобільними заторами на виїзді з Харкова.
В особисті повідомлення харків'янам нібито від ДСНС приходили так звані пам'ятки про евакуацію.
Створення угрупування «Север» ЗС РФ на кордоні з Харківською областю, штурм на півночі Харківщини, вкрай важка ситуація в енергосистемі через обстріли росіянами енергооб’єктів сприяли пропаганді страху.
Активно проводилась кампанія з дискредитації місцевої влади. Мовляв, націоналістичні батальйони, створені керівництвом міста, проводять каральні операції проти харків'ян, лояльних до Росії, прикриваються місцевими жителями й тримають містян у заручниках.
Кремлівська влада продовжує спроби дестабілізувати ситуацію в місті та області через вплив на думки харків'ян та ракетно-бомбовий терор.
«Треба сказати, що і сьогодні київський режим проявляє винахідливість. Прикриваючись спецоперацією, вони уміло здійснюють провокації під виглядом постійних бомбардувань та обстрілів своїх територій для того, щоб налаштувати населення проти Росії» («Южная Служба Новостей»).
Так ворожа пропаганда виправдовує обстріли цивільної інфраструктури, налаштовує місцеве населення проти ЗСУ, мовляв, українці самі себе обстрілюють.
Ракетний удар по типографії «Фактор-друк», 23 травня 2024 рік
«Украина.ру» зізнається, що «російська армія знищила цивільний об'єкт в Харкові», але, за їх твердженням, має виправдання.
«Черговий високоточний удар російської армії був завданий по харківській типографії «Фактор-друк», яка видавала екстремістську літературу, що пропагує та прославляє ненависть до Росії».
23 травня війська РФ вдарили ракетами С-300 по типографії «Фактор-друк». Сім людей загинули, шістнадцять — травмувалися. Всі постраждалі — працівники типографії. У момент обстрілу там працювали близько 50 людей.
«І знову, на жаль, нам доводиться застосовувати ДНК лабораторію, щоби опізнати тіла. Семеро людей загинули на своєму робочому місці. Вони друкували дитячі книжки.
П'ятеро жінок та двоє чоловіків — кожен з них просто робив свою справу. В цій друкарні виготовляли книги для дітей, журнали, шкільні щоденники, газети та багато іншого. Тепер такого підприємства в Харкові немає», — написав начальник слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов у своєму акаунті в соцмережі «Х».
Фотодокументаліст Олександр Магула швидко прибув на місце ракетного удару, оскільки приліт стався неподалік від його дому.
«Ущент знищена типографія, палаючі книжки, — говорить фотограф. — Жінки, які там загинули, — це люди, які просто вийшли на роботу вранці, для них це мав бути звичайний день. Вони видруковували книжки. Момент, коли рятувальники дістають з-під завалів тіла, а точніше те, що від них залишилось, завжди дуже вражає і, мабуть, ніколи не перестане вражати, — цитує Олександра Магулу «UAPP». — Там я зустрів кілька знайомих пожежників, з якими вже не один раз працював на місцях «прильотів». Нам пощастило, що ворог вдруге не вдарив у те саме місце, як він вже робив неодноразово».
Це не перший обстріл типографій у Харкові.
Авіаобстріл на проспекті Аерокосмічному, 22 червня 2024 рік
«ЗСУ так сильно хотіли вдарити по російському прикордонню, що рознесли житлову багатоповерхівку в Харкові — загинули 3 людини, 25 поранено».
«А ось і самі руйнування від самообстрілу Харкова. Очевидно не від нашої КАБ. Нам українські соцмережі намагаються довести, що це наш приліт. Увага питання: а чому дірка у південній стіні будинку?»
UPD: Найімовірніше, із західної сторони. Але із заходу від Харкова російські війська та авіація не працюють».
ХАЦ публікує спростування цього фейку від військово-політичного оглядача групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка з посиланням на ТСН:
«Він пояснив, що окупанти публікують відео зруйнованого будинку, закриваючи нижню частину картою, де зазначене місце влучання й нібито точка з розташуванням українських військових, відповідальних за удар.
«Але чому вони зробили це саме так, що ховається практично повністю нижня частина відеозапису? А відповідь проста — тому, що там, за десяток метрів, вирва від бомби, що прилетіла. А прилетіла вона не з заходу на схід, у стіну будинку, а зі сходу на захід, на дорогу», — пояснив експерт.
22 червня внаслідок ударів авіабомбами по Основ’янському району Харкова загинули двоє людей, ще 52 — постраждали, серед них — 3 дитини.
«Вибухи частково зруйнували п’ятиповерхівку, пошкодили приватний будинок, п’ять нежитлових будівель, 16 торгівельних павільйонів, 25 транспортних засобів, один тролейбус, дві аптеки та автосалон», — повідомило «Накипіло».
Міністерство оборони України та інші відомства закликали українців не знімати та не публікувати кадри з місць влучань російських ракет, щоб не допомагати ворогу коригувати удари.
Однак російська пропаганда на третій рік війни продовжує використовують фото й відео з місць обстрілів у своїй пропаганді проти України. Саме тому кожен кадр українських фотодокументалістів вагомий.
Георгій Іванченко, який фіксував злочин російської армії на місці прильоту, прокоментував свою фотографію: «Російський керований обстріл по житловому центру міста. Люди, що стояли на світлофорі та зупинці громадського транспорту, отримали травми».
Авіаобстріл багатоповерхівки на Салтівці, 24 вересня 2024 рік
Північна Салтівка — спальний район Харкова зі сторони кордону з Росією. Саме звідти почався штурм міста у 2022 році. Це найбільш зруйнований район, де, попри пропагандистські заяви, немає жодної військової частини.
«Харків. Не художня самодіяльність до візиту Зеленського в США».
«Журналісти, які знімали процес розбору завалів, засвітили місце, куди прилетіла зенітна ракета, яка намагалась збити ФАБ».
Так Росія робить спроби сфальсифікувати результати своїх обстрілів. Однак на місці влучань зазвичай працює багато фотографів, журналістів, документалістів, які фіксують приліт з різних ракурсів.
«Російська армія завдала ударів по Харкову. Вкотре з території Білгородської області літаки запустили вісім КАБів, шість із яких влучили в житлові квартали Харкова. Один влучив у житловий будинок, який вже був відремонтований після обстрілів у 2022 році. Російська армія продовжує щодня бомбардувати Харків і передмістя», — написав у своєму інстаграмі Іван Самойлов, документуючи місце прильоту.
«Наслідки кількох атак ФАБ-250 у Харкові вчора. Внаслідок одного з влучань обвалилися кілька поверхів багатоповерхового будинку. Внаслідок атаки загинуло 3 людини та поранено понад 30 осіб», — прокоментував власний знімок Євген Гертнер.
Російська армія постійно використовує Харків для відпрацювання своїх старих модернізованих боєприпасів. Саме такими є крилаті бомби, що планерують під час польоту.
«У харків'ян є десь 4–6 хвилин — залежно від того, де було здійснено запуск, куди планує вдарити бомба», — цитує речника Харківської обласної прокуратури Дмитра Чубенка для телеканалу «FREEДОМ» «Накипіло». Балістична ракета, запущена з Білгорода, долітає ще швидше.
Своєчасне надання партнерами необхідних засобів ППО, літаків F-16 та РЕБ могло б допомогти розв'язати питання захисту Харкова, що, попри постійний терор, продовжує жити.
«Повний місяць висвітлює будинки, в яких важко помітити бодай пару світлих вікон. Зранку на цих вулицях знову з'являться люди, аби жити і творити в Харкові під українським прапором», — український фотодокументаліст Іван Самойлов.
Раніше Українська асоціація професійних фотографів вже писала про те, як російські пропагандисти виправдовували удар по харківському «Епіцентру», запустивши фейки у тіктоку.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
