Юрій Макаліс — український фотограф та велосипедист, а також військовослужбовець Збройних сил України. Він поєднує фотографію з військовою службою, продовжуючи працювати над проєктами, що пов’язані з велоспортом, навіть під час війни. Нещодавно разом із велоактивісткою, волонтеркою, IT-підприємицею Марією Шевченко Юрій став співавтором першої в Україні фотокниги про феномен велосипедного спорту «Велорух», яка охоплює історію, сучасність і видатні моменти українського веложиття.
Зараз Юрій Макаліс служить в армії, проте фотографувати він не покинув.
«Якщо переглянути мій інстаграм і акаунт батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ї бригади, то можна побачити безліч моїх фотографій. Моя робота фотографа продовжується навіть під час війни. Камера завжди зі мною, вона постійно в моєму наплічнику і я її не полишаю ніде», — ділиться Юрій.
З початку війни він був волонтером, а пізніше приєднався до добровольчого підрозділу. «У 2022 році я став волонтером добровольчого підрозділу аеророзвідки, де здобув бойовий досвід на сході та півночі країни».
Позивний Юрія — Саган — це відсилання одразу до двох відомих постатей: Карла Сагана, популяризатора науки, та Петера Сагана, видатного велогонщика.
«Карл Саган — науковець, але люди з велоспільноти ще знають Петера Сагана. Це дуже нетиповий велосипедний гонщик, чемпіон світу, який відрізняється дуже незвичним стилем, не схожим на інших. Він пірат велосипедного спорту. Не буду уточнювати, чи мій позивний — це відсилка до Карла Сагана чи Петера Сагана. Хай кожен додумає щось своє», — каже Юрій.
Фотографією Юрій Макаліс захоплюється ще з 2005 року, відтоді як уперше взяв до рук цифрову камеру. Спочатку він знімав друзів і міські вулиці, але справжній прорив у його роботі відбувся у 2013 році.
«Я почав фотографувати ще в інституті, коли з'явилася перша цифрова камера. Спочатку це було інтуїтивно і несистемно. Потім, у 2013 році, коли я працював на круїзних лайнерах, купив дзеркальну камеру й почав знімати вулиці в Європі. А коли повертався в Одесу — продовжував займатися велоспортом і знімав велогонки».
.jpeg)
Захоплення велоспортом і фотографією поєдналися. Завдяки участі у велоклубі «Атлет» Юрій почав знімати велосипедні перегони в Україні, і з часом це переросло у головне захоплення. Також він зазначає: «Я кожен день тренувався, готуючись до перегонів. Навіть зараз, якщо випадає така дуже-дуже рідкісна можливість, то я сідаю на велосипед. Я вважаю, що неможливо знімати те, чим ти захоплюєшся, не беручи в цьому участі».
Юрій давно мріяв створити фотокнигу, яка б розповідала про український велоспорт. Війна змінила його плани, але не зупинила роботу над книгою.
«Ще до повномасштабного вторгнення у мене була ідея видати фотокнигу про шосейний велоспорт в Україні. Я планував або фотокнигу, або фотовиставку в Києві. Однак вторгнення все змінило. Після повернення з Іспанії у лютому 2022 року я не припиняв знімати, і завдяки «Юкрейнеру» я продовжував знімати в Одесі», — розповідає Юрій.
Після перемоги у вагомому фотоконкурсі у сфері велофото роботами Макаліса зацікавилися міжнародні медіа. «У серпні 2022 року я зробив кілька фото в порожній Одесі, і одне з них виграло престижний фотоконкурс Mark Gunther Photo Awards. Це привернуло увагу журналістів з Англії, Австралії та Франції».
.jpeg)
Юрій Макаліс свідомо підійшов до створення книги «Велорух», головна мета якої — висвітлення української велоспільноти та велосипедної культури. До неї увійшли не тільки власні роботи Юрія, а й фотографії понад 70 авторів, які показують різні аспекти велоспорту в Україні.
«У книзі я вирішив зібрати роботи найкращих фотографів України, поєднуючи спортивні та документальні фотографії», — говорить він. Серед представлених у виданні автори, що спеціалізуються на зйомці велоспорту, такі як Богдан Лозицький, а також і документалісти на кшталт В'ячеслава Ратинського, чиї роботи розкривають історичну роль велосипеда в українських реаліях.
.jpeg)
Особливу увагу Макаліс приділив розділу «Велосипед під час війни», в якому представлені історії з життя велосипеда під час повномасштабного вторгнення. «Ця книга може стати унікальним свідченням документальної фотографії, що показує, як велосипед існує в умовах бойових дій в Україні», — каже фотограф. З погляду автора, ці роботи не лише ілюструють спортивні досягнення, а й фіксують важливі історичні моменти, що робить їх дійсно цінними.
На обкладинці книги розміщене фото, зроблене під час велоподорожі Бессарабією у 2021 році. Це особливе для Юрія місце, яке для нього символізує свободу і відкриття.
.jpeg)
«Світлина на обкладинці зроблена у квітні 2021 року, на ній зображені мої друзі Валентина Петрушенко та Олексій Корецький. Ми організували триденний гравійний велосипедний кемп — три дні велосипедних мандрівок, де зібрали любителів велоспорту з усієї України. Фото відображає дух мандрівок, красу природи і бажання їхати на велосипеді», — ділиться велофотограф.
У фотокнизі «Велорух» Юрій прагне показати, що велоспорт — це не тільки спорт, а й мистецтво. Його мета — зацікавити і привабити широке коло людей, навіть тих, хто не є частиною велокультури. Він підкреслює, що велоспорт може бути естетично привабливим навіть для людей, які ніколи ним не цікавились.
.jpeg)
«Я хочу показати, що велоспорт — це теж дуже красиво. Це теж свого роду мистецтво. Навіть не дотична до велокультури людина, яка цікавиться документальною фотографією, може відкрити книгу і просто насолодитись фотографіями. Так само можна було б відкрити книгу від «Магнума» про велосипеди і теж насолоджуватись».
Юрій акцентує, що важливо допомагати новачкам у велоспорті. У своїй фотокнизі він навіть виділив окремий розділ для тих, хто боїться зробити перший крок.
«Є окрема глава про велосипедні клуби, бо майже в кожному місті є група людей, які захоплюються велосипедами. Я написав про те, що не треба боятися питати, щоб приєднатись до клубу. Бо, як ми всі знаємо, страшно зробити перший крок, а далі вже буде набагато простіше».
Юрій Макаліс вважає, що велоспорт унікальний тим, що поєднує спорт зі спогляданням природи й дозволяє бачити неймовірну красу ландшафтів, яку не можуть подарувати інші види спорту.
«У 2019 році, коли ми були на перегонах у Румунії, я підіймався на фініш на вершині Трансфагарашу і був просто вражений неймовірною красою. Це відчуття космічної краси, яке не може дати жоден інший спорт».
.jpeg)
Через свою фотографію Юрій Макаліс показує, що велоспорт — більше, ніж просто спорт, це мистецтво, що поєднує силу, витривалість і красу природи. Його фотокнига «Велорух» покликана надихнути людей зробити свій перший крок у світ велосипедної культури й побачити красу цього виду спорту під новим кутом.
Юрій Макаліс — велосипедист, фотограф, автор, військовослужбовець Збройних сил України. З 2012 року учасник найстарішого в Одесі велоклубу «Атлет». Багато подорожував і досліджував різні куточки світу на велосипеді та в ролі судноводія: від Гаваїв до Аляски, від Норвегії до Австралії. Повернувшись до Одеси, приєднався до «Південної велосипедної ліги», що організовує локальні та міжнародні шосейні перегони. Одне з найулюбленіших занять — фотографування велоперегонів і всього, що дотичне до велосипеда. У 2022 році виграв один із найпрестижніших фотоконкурсів світу у сфері велофотографії — Mark Gunter Photo Awards. Він є співавтором книги «Велорух». Інстаграм велофотографа.
Матеріал створено за підтримки The Fritt Ord Foundation.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
.jpg)
Юрій Макаліс — український фотограф та велосипедист, а також військовослужбовець Збройних сил України. Він поєднує фотографію з військовою службою, продовжуючи працювати над проєктами, що пов’язані з велоспортом, навіть під час війни. Нещодавно разом із велоактивісткою, волонтеркою, IT-підприємицею Марією Шевченко Юрій став співавтором першої в Україні фотокниги про феномен велосипедного спорту «Велорух», яка охоплює історію, сучасність і видатні моменти українського веложиття.
Зараз Юрій Макаліс служить в армії, проте фотографувати він не покинув.
«Якщо переглянути мій інстаграм і акаунт батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ї бригади, то можна побачити безліч моїх фотографій. Моя робота фотографа продовжується навіть під час війни. Камера завжди зі мною, вона постійно в моєму наплічнику і я її не полишаю ніде», — ділиться Юрій.
З початку війни він був волонтером, а пізніше приєднався до добровольчого підрозділу. «У 2022 році я став волонтером добровольчого підрозділу аеророзвідки, де здобув бойовий досвід на сході та півночі країни».
Позивний Юрія — Саган — це відсилання одразу до двох відомих постатей: Карла Сагана, популяризатора науки, та Петера Сагана, видатного велогонщика.
«Карл Саган — науковець, але люди з велоспільноти ще знають Петера Сагана. Це дуже нетиповий велосипедний гонщик, чемпіон світу, який відрізняється дуже незвичним стилем, не схожим на інших. Він пірат велосипедного спорту. Не буду уточнювати, чи мій позивний — це відсилка до Карла Сагана чи Петера Сагана. Хай кожен додумає щось своє», — каже Юрій.
Фотографією Юрій Макаліс захоплюється ще з 2005 року, відтоді як уперше взяв до рук цифрову камеру. Спочатку він знімав друзів і міські вулиці, але справжній прорив у його роботі відбувся у 2013 році.
«Я почав фотографувати ще в інституті, коли з'явилася перша цифрова камера. Спочатку це було інтуїтивно і несистемно. Потім, у 2013 році, коли я працював на круїзних лайнерах, купив дзеркальну камеру й почав знімати вулиці в Європі. А коли повертався в Одесу — продовжував займатися велоспортом і знімав велогонки».
Захоплення велоспортом і фотографією поєдналися. Завдяки участі у велоклубі «Атлет» Юрій почав знімати велосипедні перегони в Україні, і з часом це переросло у головне захоплення. Також він зазначає: «Я кожен день тренувався, готуючись до перегонів. Навіть зараз, якщо випадає така дуже-дуже рідкісна можливість, то я сідаю на велосипед. Я вважаю, що неможливо знімати те, чим ти захоплюєшся, не беручи в цьому участі».
Юрій давно мріяв створити фотокнигу, яка б розповідала про український велоспорт. Війна змінила його плани, але не зупинила роботу над книгою.
«Ще до повномасштабного вторгнення у мене була ідея видати фотокнигу про шосейний велоспорт в Україні. Я планував або фотокнигу, або фотовиставку в Києві. Однак вторгнення все змінило. Після повернення з Іспанії у лютому 2022 року я не припиняв знімати, і завдяки «Юкрейнеру» я продовжував знімати в Одесі», — розповідає Юрій.
Після перемоги у вагомому фотоконкурсі у сфері велофото роботами Макаліса зацікавилися міжнародні медіа. «У серпні 2022 року я зробив кілька фото в порожній Одесі, і одне з них виграло престижний фотоконкурс Mark Gunther Photo Awards. Це привернуло увагу журналістів з Англії, Австралії та Франції».
Юрій Макаліс свідомо підійшов до створення книги «Велорух», головна мета якої — висвітлення української велоспільноти та велосипедної культури. До неї увійшли не тільки власні роботи Юрія, а й фотографії понад 70 авторів, які показують різні аспекти велоспорту в Україні.
«У книзі я вирішив зібрати роботи найкращих фотографів України, поєднуючи спортивні та документальні фотографії», — говорить він. Серед представлених у виданні автори, що спеціалізуються на зйомці велоспорту, такі як Богдан Лозицький, а також і документалісти на кшталт В'ячеслава Ратинського, чиї роботи розкривають історичну роль велосипеда в українських реаліях.
Особливу увагу Макаліс приділив розділу «Велосипед під час війни», в якому представлені історії з життя велосипеда під час повномасштабного вторгнення. «Ця книга може стати унікальним свідченням документальної фотографії, що показує, як велосипед існує в умовах бойових дій в Україні», — каже фотограф. З погляду автора, ці роботи не лише ілюструють спортивні досягнення, а й фіксують важливі історичні моменти, що робить їх дійсно цінними.
На обкладинці книги розміщене фото, зроблене під час велоподорожі Бессарабією у 2021 році. Це особливе для Юрія місце, яке для нього символізує свободу і відкриття.
«Світлина на обкладинці зроблена у квітні 2021 року, на ній зображені мої друзі Валентина Петрушенко та Олексій Корецький. Ми організували триденний гравійний велосипедний кемп — три дні велосипедних мандрівок, де зібрали любителів велоспорту з усієї України. Фото відображає дух мандрівок, красу природи і бажання їхати на велосипеді», — ділиться велофотограф.
У фотокнизі «Велорух» Юрій прагне показати, що велоспорт — це не тільки спорт, а й мистецтво. Його мета — зацікавити і привабити широке коло людей, навіть тих, хто не є частиною велокультури. Він підкреслює, що велоспорт може бути естетично привабливим навіть для людей, які ніколи ним не цікавились.
«Я хочу показати, що велоспорт — це теж дуже красиво. Це теж свого роду мистецтво. Навіть не дотична до велокультури людина, яка цікавиться документальною фотографією, може відкрити книгу і просто насолодитись фотографіями. Так само можна було б відкрити книгу від «Магнума» про велосипеди і теж насолоджуватись».
Юрій акцентує, що важливо допомагати новачкам у велоспорті. У своїй фотокнизі він навіть виділив окремий розділ для тих, хто боїться зробити перший крок.
«Є окрема глава про велосипедні клуби, бо майже в кожному місті є група людей, які захоплюються велосипедами. Я написав про те, що не треба боятися питати, щоб приєднатись до клубу. Бо, як ми всі знаємо, страшно зробити перший крок, а далі вже буде набагато простіше».
Юрій Макаліс вважає, що велоспорт унікальний тим, що поєднує спорт зі спогляданням природи й дозволяє бачити неймовірну красу ландшафтів, яку не можуть подарувати інші види спорту.
«У 2019 році, коли ми були на перегонах у Румунії, я підіймався на фініш на вершині Трансфагарашу і був просто вражений неймовірною красою. Це відчуття космічної краси, яке не може дати жоден інший спорт».
Через свою фотографію Юрій Макаліс показує, що велоспорт — більше, ніж просто спорт, це мистецтво, що поєднує силу, витривалість і красу природи. Його фотокнига «Велорух» покликана надихнути людей зробити свій перший крок у світ велосипедної культури й побачити красу цього виду спорту під новим кутом.
Юрій Макаліс — велосипедист, фотограф, автор, військовослужбовець Збройних сил України. З 2012 року учасник найстарішого в Одесі велоклубу «Атлет». Багато подорожував і досліджував різні куточки світу на велосипеді та в ролі судноводія: від Гаваїв до Аляски, від Норвегії до Австралії. Повернувшись до Одеси, приєднався до «Південної велосипедної ліги», що організовує локальні та міжнародні шосейні перегони. Одне з найулюбленіших занять — фотографування велоперегонів і всього, що дотичне до велосипеда. У 2022 році виграв один із найпрестижніших фотоконкурсів світу у сфері велофотографії — Mark Gunter Photo Awards. Він є співавтором книги «Велорух». Інстаграм велофотографа.
Матеріал створено за підтримки The Fritt Ord Foundation.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
