6 червня 2023 року близько третьої години російські військові підірвали греблю Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. Це була п’ята за розміром ГЕС в Україні. Зруйнувавши її, російські окупанти спричинили найбільшу на нашому континенті техногенну катастрофу з часів вибуху на ЧАЕС.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Костянтина і Влади Ліберових та Данила Павлова, зроблені у затопленому Херсоні у перші години й дні після підриву росіянами Каховської ГЕС.
Під водою опинилися будинки, поля та населені пункти, особливо на низькому лівому березі Дніпра на Херсонщині. Внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС на підконтрольних Україні територіях загинули 33 людини, 28 — отримали поранення. Ще понад 40 людей досі вважають зниклими безвісти. Інформацію про загиблих та поранених міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні отримала від українського уряду.
Представники РФ досі не відповіли на запити слідчих ООН щодо наслідків підриву дамби. Проте агенція Associated Press провела власне розслідування. За даними журналістів, унаслідок руйнації греблі Каховської ГЕС та повеней загинули сотні людей, що набагато більше, ніж та кількість, про яку заявила підконтрольна Росії окупаційна влада. Крім того, у десяти населених пунктах на тимчасово окупованому лівому березі Дніпра росіяни відмовилися евакуювати людей і заборонили їм самостійно виїхати до анексованого Криму. У Новій Каховці затопило місцевий зоопарк — більшість тварин загинула. Досі точно оцінити наслідки катастрофи неможливо.
Того ранку фотограф Данило Павлов прокинувся раніше, ніж планував. О 5 годині ранку він, як і зазвичай, відкрив стрічку новин, проте прочитане змусило його схопитися з ліжка.
«Я одразу почав думати, кому дзвонити і як діяти, — пригадує Данило. — О 8 годині ранку було прийняте рішення, що треба їхати в Херсон. Поки я забрав всіх: фотографа Сергія Коровайного, Сергія Полежаку і журналіста Мирослава Лаюка, ми з Києва виїхали приблизно об 11-12 годині».
Приблизно в той же час у Херсон вирушило подружжя фотографів Влада і Костянтин Ліберові. Вони швидше завершили заплановану зйомку в київському шпиталі, аби документувати наслідки підриву у Херсоні.
«Уранці 6 червня ми таки поїхали в шпиталь, оскільки з перших новин ще не було зрозуміло масштабу катастрофи. Десь о 8 годині, коли стало відомо, що вода починає заходити в Херсон, ми прийняли рішення негайно вирушати туди», — розповідає Влада.
Приблизно о 17 годині Костя і Влада вже були у місті. У деяких місцях води вже було по шию.
«Ми йшли по воді, а люди виглядали з вікон. Вони сиділи на ґанку і чекали, що вода спаде. Ніхто не думав, що вода підніметься до такого рівня, і не вірив, що аж настільки затопить місто», — пригадує Влада.
Влада і Костя навіть не встигли одягнути бронежилети й каски, як росіяни почали обстрілювати місто.
«Чесно кажучи, ми цього не очікували. Мене вразила максимальна нелюдяність нашого ворога. Мало того, що росіяни затопили місто і здійснили один з найбільших екоцидів за останні десятиріччя, так вони ще й продовжують обстрілювати мирне населення. Тоді прилетіло в житловий квартал. Люди кричали. На щастя, ніхто не постраждав, але ситуація була дуже напружена».
Першу ніч у Херсоні Данило з командою провів на приватному подвір’ї, ночуючи просто неба біля одного з будинків, який не затопило.
«Коровайний домовився з якимись знайомими — і ми ночували біля будинку, від якого навіть не мали ключів. Нас впустила сусідка. Першого вечора у Херсоні ми встигли зняти тільки місця, куди підходила вода, і жінку, яка її міряє. Наступного ранку ми прокинулися о 6:30 і поїхали шукати місця, де вода підходила. От власне там я і зробив цей кадр із собакою, який всі перепостили».
Світлина, на якій переляканий собака лапами обіймає ногу свого рятівника, у соцмережах поширила популярна голлівудська акторка, зірка серіалу «Всі жінки відьми» Шеннен Догерті.
«Можливо, саме тому цей кадр став таким знаковим. Після її поширення це фото брали різні організації й просили різні люди. Мені писали із запитаннями: «Як допомогти і куди задонатити?» Мабуть, у цьому випадку функція фото була успішно виконана: сприяння допомозі», — говорить Данило.
Цей знімок публікували й українські зірки та інфлюенсери. Фото змогло привернути увагу до катастрофи. Відтак сотні волонтерів з човнами кинулись рятувати тварин. Знімки тварин облетіли перші шпальта світових ЗМІ й стали одними із символів цієї техногенної катастрофи.
«Чомусь іноді горе, в якому опинилися тварини, привертає більше уваги, ніж горе, в якому опинилися люди», — підсумовує Данило Павлов.
Острів Корабел розташований в центрі Херсона між правим берегом, підконтрольним українським силам, та лівим, який тимчасово окупували росіяни. Там херсонці прокидаються під звуки російської канонади, слухають свист мін над головою протягом дня і згодом засинають під акомпанемент «Градів» та «шахедів». Проте 6 червня до бід херсонців додалась вода.
«Херсон відвідав президент Володимир Зеленський. Пам’ятаю, як потім відразу почався обстріл міста. Кілька разів ми ховалися на цій Корабельній площі — просто лежали там під дворами будинків. Обстріли в Херсоні це завжди страшно, тому що туди долітає звичайна артилерія».
На другий день після підриву дамби під обстріл потрапив Данило з командою.
«На воді ми познайомилися з волонтерами, які приїхали з Київщини самотужки рятувати тварин. У них був човен, ми сіли до них і раптом почули свист. Вирішили підплисти до одного будинку, по якому потім і прилетіло. Ми поскидали бронежилети, бо з’явилася інформація, що хтось у ньому потонув, але накрилися ними під час обстрілу», — розповідає Данило.
Данило відзняв евакуацію людей та роботу гуманітарної місії.
«Ми запливали за цю велику воду, де була точка евакуації, — на човнах ДСНС підвозили людей», — каже Данило.
«Це найбільша техногенна катастрофа з часів аварії на ЧАЕС. Росіяни повністю знищили станцію. Подивіться на кількість квадратних кілометрів території, яка опинилася під водою: до чого це призвело і як війна впливає на екологію. Ти усвідомлюєш масштаб катастрофи, коли бачиш, як пливе цілий район. Також мені здається, що ця подія не прокомунікована належно і, можливо, інформаційно ми навіть програли. Бо деякі західні ЗМІ писали, що це, можливо, і не росіяни підірвали дамбу», — каже Данило.
Велика вода все більше і більше прибувала до Херсона та навколишніх сіл, забираючи з собою все, що траплялося їй на шляху. До Чорного моря вода з греблі несла цілі будинки, підприємства, цвинтарі, фермерські господарства тощо.
На другий день після підриву дамби у місті вже було значно більше добровольців з човнами. Волонтери, військові, медики, журналісти та місцеві об’єдналися, допомагаючи одне одному.
«Це було просто неймовірно. Костя зробив дуже епічний кадр, як військові на човні вивозять двох дівчат. Такий контраст: місто, вода, симпатичні хлопці у формі й такі ж симпатичні дівчата. Вони усміхалися. Люди рятувалися самі і рятували своїх тварин. Ми навіть відзняли, як жінка козу рятувала. Це було дуже-дуже зворушливо. Проте наступного дня знову були обстріли, і через день теж. Були постраждалі, загиблі. Ворог не припиняв обстрілювати місто, не робив перерви», — говорить Влада.
Данило Павлов у Херсоні зустрів волонтерів-близнюків Бориса та Юрія Княжинських, які на своєму човні рятували людей і тварин. Зовсім не знаючи глибини та напрямку течії, без засобів індивідуального захисту, під дощем та під ворожими кулями хлопці рятували людей, які опинилися у водяній пастці. Фотограф відзначає дружню атмосферу, яка панувала у Херсоні, поки прибувала вода.
«Біля Корабельної площі чоловіки й жінки, які робили каву, просто роздавали її усім. Звичайна розчинна кава і трохи цукру. Люди з Херсона дуже багато стерпіли, і я мрію, щоб лінія фронту посунулась і це велике та дуже гарне місто нарешті перестало бути в такій небезпеці», — каже Данило Павлов.
Мстислав Чернов – український фотограф, журналіст Ассошіейтед Прес, режисер, воєнний кореспондент, Президент Української асоціації професійних фотографів, почесний член «Українського ПЕН» та письменник. Висвітлював Революцію Гідності, Війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битви при Мосулі в Іраку, російське вторгнення в Україну 2022 року, включаючи блокаду Маріуполя. За цю роботу отримав нагороди Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards, за підсумками 2022 року увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та артоб'єктів, що стали символами українського спротиву» від Forbes Україна, а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі».
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Данило Павлов — фотожурналіст з 2009 року, працював у регіональних ЗМІ Донецька, а згодом у медіахолдингу «Сегодня» та агентстві УНІАН. Також працював комерційним фотографом для кількох українських компаній. У фотожурналістиці зосереджується на створенні соціальних фотоісторій та ілюструванні репортажів-довгочитів. Окрім роботи в традиційних ЗМІ, Данило також дописував до онлайн-журналу The Ukrainians, а згодом став відповідальним за візуальний напрямок окремого видання Reporters, яке зараз існує як онлайн, так і в друкованому вигляді. Данило продовжує фотографувати й висвітлювати події після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Він робить репортажі з деокупованих територій та військових позицій, а зараз працює над тривалим фотопроєктом, який документує вплив війни на військовослужбовців і цивільних, які потребують пластичної хірургії. Він також співпрацює з Державною службою з надзвичайних ситуацій, за що минулого року був нагороджений державним знаком пошани.
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Костянтин Ліберов — український фотограф, фотожурналіст. Кавалер орден «За заслуги» III ступеня (2023). Одна з його фотографій була обрана журналом Time серед 100 найкращих фотографій 2022 року. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з дружиною Владою Ліберовою знімали наслідки війни в Харкові, Сєверодонецьку, Лисичанську, Святогірську, Миколаєві, Бучі, Ірпені, Києві та інших містах. Фотографії Костянтина публікували The Kyiv Independent, The New York Times, Los Angeles Times, The Wall Street Journal, The Insider, The Independent.
Соціальні мережі фотографа: Instagram, Facebook
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Життя на межі. Боротьба за місто Бахмут на світлинах українських документалістів
Проєкт реалізовується завдяки підтримці The Foundation for Polish-German Cooperation.
6 червня 2023 року близько третьої години російські військові підірвали греблю Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. Це була п’ята за розміром ГЕС в Україні. Зруйнувавши її, російські окупанти спричинили найбільшу на нашому континенті техногенну катастрофу з часів вибуху на ЧАЕС.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Костянтина і Влади Ліберових та Данила Павлова, зроблені у затопленому Херсоні у перші години й дні після підриву росіянами Каховської ГЕС.
Під водою опинилися будинки, поля та населені пункти, особливо на низькому лівому березі Дніпра на Херсонщині. Внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС на підконтрольних Україні територіях загинули 33 людини, 28 — отримали поранення. Ще понад 40 людей досі вважають зниклими безвісти. Інформацію про загиблих та поранених міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні отримала від українського уряду.
Представники РФ досі не відповіли на запити слідчих ООН щодо наслідків підриву дамби. Проте агенція Associated Press провела власне розслідування. За даними журналістів, унаслідок руйнації греблі Каховської ГЕС та повеней загинули сотні людей, що набагато більше, ніж та кількість, про яку заявила підконтрольна Росії окупаційна влада. Крім того, у десяти населених пунктах на тимчасово окупованому лівому березі Дніпра росіяни відмовилися евакуювати людей і заборонили їм самостійно виїхати до анексованого Криму. У Новій Каховці затопило місцевий зоопарк — більшість тварин загинула. Досі точно оцінити наслідки катастрофи неможливо.
Того ранку фотограф Данило Павлов прокинувся раніше, ніж планував. О 5 годині ранку він, як і зазвичай, відкрив стрічку новин, проте прочитане змусило його схопитися з ліжка.
«Я одразу почав думати, кому дзвонити і як діяти, — пригадує Данило. — О 8 годині ранку було прийняте рішення, що треба їхати в Херсон. Поки я забрав всіх: фотографа Сергія Коровайного, Сергія Полежаку і журналіста Мирослава Лаюка, ми з Києва виїхали приблизно об 11-12 годині».
Приблизно в той же час у Херсон вирушило подружжя фотографів Влада і Костянтин Ліберові. Вони швидше завершили заплановану зйомку в київському шпиталі, аби документувати наслідки підриву у Херсоні.
«Уранці 6 червня ми таки поїхали в шпиталь, оскільки з перших новин ще не було зрозуміло масштабу катастрофи. Десь о 8 годині, коли стало відомо, що вода починає заходити в Херсон, ми прийняли рішення негайно вирушати туди», — розповідає Влада.
Приблизно о 17 годині Костя і Влада вже були у місті. У деяких місцях води вже було по шию.
«Ми йшли по воді, а люди виглядали з вікон. Вони сиділи на ґанку і чекали, що вода спаде. Ніхто не думав, що вода підніметься до такого рівня, і не вірив, що аж настільки затопить місто», — пригадує Влада.
Влада і Костя навіть не встигли одягнути бронежилети й каски, як росіяни почали обстрілювати місто.
«Чесно кажучи, ми цього не очікували. Мене вразила максимальна нелюдяність нашого ворога. Мало того, що росіяни затопили місто і здійснили один з найбільших екоцидів за останні десятиріччя, так вони ще й продовжують обстрілювати мирне населення. Тоді прилетіло в житловий квартал. Люди кричали. На щастя, ніхто не постраждав, але ситуація була дуже напружена».
Першу ніч у Херсоні Данило з командою провів на приватному подвір’ї, ночуючи просто неба біля одного з будинків, який не затопило.
«Коровайний домовився з якимись знайомими — і ми ночували біля будинку, від якого навіть не мали ключів. Нас впустила сусідка. Першого вечора у Херсоні ми встигли зняти тільки місця, куди підходила вода, і жінку, яка її міряє. Наступного ранку ми прокинулися о 6:30 і поїхали шукати місця, де вода підходила. От власне там я і зробив цей кадр із собакою, який всі перепостили».
Світлина, на якій переляканий собака лапами обіймає ногу свого рятівника, у соцмережах поширила популярна голлівудська акторка, зірка серіалу «Всі жінки відьми» Шеннен Догерті.
«Можливо, саме тому цей кадр став таким знаковим. Після її поширення це фото брали різні організації й просили різні люди. Мені писали із запитаннями: «Як допомогти і куди задонатити?» Мабуть, у цьому випадку функція фото була успішно виконана: сприяння допомозі», — говорить Данило.
Цей знімок публікували й українські зірки та інфлюенсери. Фото змогло привернути увагу до катастрофи. Відтак сотні волонтерів з човнами кинулись рятувати тварин. Знімки тварин облетіли перші шпальта світових ЗМІ й стали одними із символів цієї техногенної катастрофи.
«Чомусь іноді горе, в якому опинилися тварини, привертає більше уваги, ніж горе, в якому опинилися люди», — підсумовує Данило Павлов.
Острів Корабел розташований в центрі Херсона між правим берегом, підконтрольним українським силам, та лівим, який тимчасово окупували росіяни. Там херсонці прокидаються під звуки російської канонади, слухають свист мін над головою протягом дня і згодом засинають під акомпанемент «Градів» та «шахедів». Проте 6 червня до бід херсонців додалась вода.
«Херсон відвідав президент Володимир Зеленський. Пам’ятаю, як потім відразу почався обстріл міста. Кілька разів ми ховалися на цій Корабельній площі — просто лежали там під дворами будинків. Обстріли в Херсоні це завжди страшно, тому що туди долітає звичайна артилерія».
На другий день після підриву дамби під обстріл потрапив Данило з командою.
«На воді ми познайомилися з волонтерами, які приїхали з Київщини самотужки рятувати тварин. У них був човен, ми сіли до них і раптом почули свист. Вирішили підплисти до одного будинку, по якому потім і прилетіло. Ми поскидали бронежилети, бо з’явилася інформація, що хтось у ньому потонув, але накрилися ними під час обстрілу», — розповідає Данило.
Данило відзняв евакуацію людей та роботу гуманітарної місії.
«Ми запливали за цю велику воду, де була точка евакуації, — на човнах ДСНС підвозили людей», — каже Данило.
«Це найбільша техногенна катастрофа з часів аварії на ЧАЕС. Росіяни повністю знищили станцію. Подивіться на кількість квадратних кілометрів території, яка опинилася під водою: до чого це призвело і як війна впливає на екологію. Ти усвідомлюєш масштаб катастрофи, коли бачиш, як пливе цілий район. Також мені здається, що ця подія не прокомунікована належно і, можливо, інформаційно ми навіть програли. Бо деякі західні ЗМІ писали, що це, можливо, і не росіяни підірвали дамбу», — каже Данило.
Велика вода все більше і більше прибувала до Херсона та навколишніх сіл, забираючи з собою все, що траплялося їй на шляху. До Чорного моря вода з греблі несла цілі будинки, підприємства, цвинтарі, фермерські господарства тощо.
На другий день після підриву дамби у місті вже було значно більше добровольців з човнами. Волонтери, військові, медики, журналісти та місцеві об’єдналися, допомагаючи одне одному.
«Це було просто неймовірно. Костя зробив дуже епічний кадр, як військові на човні вивозять двох дівчат. Такий контраст: місто, вода, симпатичні хлопці у формі й такі ж симпатичні дівчата. Вони усміхалися. Люди рятувалися самі і рятували своїх тварин. Ми навіть відзняли, як жінка козу рятувала. Це було дуже-дуже зворушливо. Проте наступного дня знову були обстріли, і через день теж. Були постраждалі, загиблі. Ворог не припиняв обстрілювати місто, не робив перерви», — говорить Влада.
Данило Павлов у Херсоні зустрів волонтерів-близнюків Бориса та Юрія Княжинських, які на своєму човні рятували людей і тварин. Зовсім не знаючи глибини та напрямку течії, без засобів індивідуального захисту, під дощем та під ворожими кулями хлопці рятували людей, які опинилися у водяній пастці. Фотограф відзначає дружню атмосферу, яка панувала у Херсоні, поки прибувала вода.
«Біля Корабельної площі чоловіки й жінки, які робили каву, просто роздавали її усім. Звичайна розчинна кава і трохи цукру. Люди з Херсона дуже багато стерпіли, і я мрію, щоб лінія фронту посунулась і це велике та дуже гарне місто нарешті перестало бути в такій небезпеці», — каже Данило Павлов.
Мстислав Чернов – український фотограф, журналіст Ассошіейтед Прес, режисер, воєнний кореспондент, Президент Української асоціації професійних фотографів, почесний член «Українського ПЕН» та письменник. Висвітлював Революцію Гідності, Війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битви при Мосулі в Іраку, російське вторгнення в Україну 2022 року, включаючи блокаду Маріуполя. За цю роботу отримав нагороди Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards, за підсумками 2022 року увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та артоб'єктів, що стали символами українського спротиву» від Forbes Україна, а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі».
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Данило Павлов — фотожурналіст з 2009 року, працював у регіональних ЗМІ Донецька, а згодом у медіахолдингу «Сегодня» та агентстві УНІАН. Також працював комерційним фотографом для кількох українських компаній. У фотожурналістиці зосереджується на створенні соціальних фотоісторій та ілюструванні репортажів-довгочитів. Окрім роботи в традиційних ЗМІ, Данило також дописував до онлайн-журналу The Ukrainians, а згодом став відповідальним за візуальний напрямок окремого видання Reporters, яке зараз існує як онлайн, так і в друкованому вигляді. Данило продовжує фотографувати й висвітлювати події після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Він робить репортажі з деокупованих територій та військових позицій, а зараз працює над тривалим фотопроєктом, який документує вплив війни на військовослужбовців і цивільних, які потребують пластичної хірургії. Він також співпрацює з Державною службою з надзвичайних ситуацій, за що минулого року був нагороджений державним знаком пошани.
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Костянтин Ліберов — український фотограф, фотожурналіст. Кавалер орден «За заслуги» III ступеня (2023). Одна з його фотографій була обрана журналом Time серед 100 найкращих фотографій 2022 року. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з дружиною Владою Ліберовою знімали наслідки війни в Харкові, Сєверодонецьку, Лисичанську, Святогірську, Миколаєві, Бучі, Ірпені, Києві та інших містах. Фотографії Костянтина публікували The Kyiv Independent, The New York Times, Los Angeles Times, The Wall Street Journal, The Insider, The Independent.
Соціальні мережі фотографа: Instagram, Facebook
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Життя на межі. Боротьба за місто Бахмут на світлинах українських документалістів
Проєкт реалізовується завдяки підтримці The Foundation for Polish-German Cooperation.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
