Рятувальні роботи, понівечений Майдан Свободи та вцілілий прапор на світлинах Павла Дорогого
1 березня 2022 року війська РФ завдали ракетного удару по центральній площі Харкова – Майдану Свободи. Загинуло 29 людей. Як видно із камери відеоспостереження, вибух стався о 8:02. У цей час поблизу площі їхало щонайменше чотири автомобілі. Ракета влучила в праве крило споруди Харківської обласної державної адміністрації. Пошкоджено також будівлі оперного театру, філармонії та частину житлового масиву – чотири та п’ятиповерхові будинки.
Натомість прапор України на будівлі ОДА залишився неушкодженим.
Голова Харківської ОДА Олег Синєгубов зазначив, що росіяни обстріляли центр Харкова з «Градів» та крилатими ракетами. Координатор намету «Все для перемоги», розташованого навпроти входу в будівлю Харківської ОДА, Борис Редін зазначив, що загалом було два ракетних удари. У цей час у наметі перебували близько десяти людей, вони побігли в укриття.
1 березня фотограф Павло Дорогой був у Харкові – зупинився у квартирі друзів. У перший день повномасштабного вторгнення він виїхав із дому у селищі Рай-Оленівка, щоб працювати фіксером для іноземних видань. Така робота давала можливість знімати, поки прийде акредитація від ЗСУ.
Павло Дорогой пригадує, що перший ранок весни у Харкові був незвично тихим. Близько восьмої ранку будинок здригнувся, а звук вибуху прийшов трішки пізніше. «Друг показав відео, на якому видно, як ракета прилітає в будівлю обладміністрації. Я дивився його знов і знов, намагаючись осягнути цей факт: РФ вдарила по самому центру Харкова. По прекрасному місту, де я народився і виріс. Де народився мій син», – розповідає Павло Дорогой. Він вирішив піти на Майдан Свободи та познімати. По дорозі його зупинили працівники СБУ, яким показав документи та фотоапарат. Павло пішов до центральної площі через безлюдну вулицю Сумську. Вдалині він побачив обірвані дроти та новорічні прикраси. «На Сумській було чутно звуки сигналізацій розбитих магазинів. Я йшов вгору до Майдану Свободи та розбитих вітрин ставало все більше. Ближче до Майдану асфальт був повністю вкритий склом. Я вперше йшов по битому склу», – розповідає фотограф. Додає, що ці звуки, зображення та запахи залишаться із ним на все життя.
У центрі Павло побачив розбитий кут будинку адміністрації та вирву від ще одного вибуху, біля якої метушились пожежники. Намету «Все для перемоги» просто не було – його склало вибуховою хвилею. Напередодні Павло познайомився із волонтерами намету і переживав, щоб вони не загинули. Люди дивом не постраждали.
«Перше у своєму житті мертве тіло я побачив на площі Свободи. Його несли у килимі четверо людей. Те, що це чоловік, зрозумів по великих чоботах, які бовтались у повітрі. Мертвого чоловіка поклали біля розбитої машини «Пежо», яка стояла поруч з наметом. Там вже лежало тіло жінки – я зрозумів це по маленьких, тендітних щиколотках», – говорить Павло Дорогой. Після цього фотограф бачив багато смертей. У день атаки з-під завалів витягли десятьох загиблих. Впродовж наступних тижнів рятувальники розбирали руїни у пошуках тіл. Останніх витягнули в середині березня.
«До цього я не міг повірити, що у 21 столітті люди все ще можуть вирішувати питання за допомогою зброї. На жаль – можуть», – каже фотограф Павло Дорогой.
Рятувальні роботи, понівечений Майдан Свободи та вцілілий прапор на світлинах Павла Дорогого
1 березня 2022 року війська РФ завдали ракетного удару по центральній площі Харкова – Майдану Свободи. Загинуло 29 людей. Як видно із камери відеоспостереження, вибух стався о 8:02. У цей час поблизу площі їхало щонайменше чотири автомобілі. Ракета влучила в праве крило споруди Харківської обласної державної адміністрації. Пошкоджено також будівлі оперного театру, філармонії та частину житлового масиву – чотири та п’ятиповерхові будинки.
Натомість прапор України на будівлі ОДА залишився неушкодженим.
Голова Харківської ОДА Олег Синєгубов зазначив, що росіяни обстріляли центр Харкова з «Градів» та крилатими ракетами. Координатор намету «Все для перемоги», розташованого навпроти входу в будівлю Харківської ОДА, Борис Редін зазначив, що загалом було два ракетних удари. У цей час у наметі перебували близько десяти людей, вони побігли в укриття.
1 березня фотограф Павло Дорогой був у Харкові – зупинився у квартирі друзів. У перший день повномасштабного вторгнення він виїхав із дому у селищі Рай-Оленівка, щоб працювати фіксером для іноземних видань. Така робота давала можливість знімати, поки прийде акредитація від ЗСУ.
Павло Дорогой пригадує, що перший ранок весни у Харкові був незвично тихим. Близько восьмої ранку будинок здригнувся, а звук вибуху прийшов трішки пізніше. «Друг показав відео, на якому видно, як ракета прилітає в будівлю обладміністрації. Я дивився його знов і знов, намагаючись осягнути цей факт: РФ вдарила по самому центру Харкова. По прекрасному місту, де я народився і виріс. Де народився мій син», – розповідає Павло Дорогой. Він вирішив піти на Майдан Свободи та познімати. По дорозі його зупинили працівники СБУ, яким показав документи та фотоапарат. Павло пішов до центральної площі через безлюдну вулицю Сумську. Вдалині він побачив обірвані дроти та новорічні прикраси. «На Сумській було чутно звуки сигналізацій розбитих магазинів. Я йшов вгору до Майдану Свободи та розбитих вітрин ставало все більше. Ближче до Майдану асфальт був повністю вкритий склом. Я вперше йшов по битому склу», – розповідає фотограф. Додає, що ці звуки, зображення та запахи залишаться із ним на все життя.
У центрі Павло побачив розбитий кут будинку адміністрації та вирву від ще одного вибуху, біля якої метушились пожежники. Намету «Все для перемоги» просто не було – його склало вибуховою хвилею. Напередодні Павло познайомився із волонтерами намету і переживав, щоб вони не загинули. Люди дивом не постраждали.
«Перше у своєму житті мертве тіло я побачив на площі Свободи. Його несли у килимі четверо людей. Те, що це чоловік, зрозумів по великих чоботах, які бовтались у повітрі. Мертвого чоловіка поклали біля розбитої машини «Пежо», яка стояла поруч з наметом. Там вже лежало тіло жінки – я зрозумів це по маленьких, тендітних щиколотках», – говорить Павло Дорогой. Після цього фотограф бачив багато смертей. У день атаки з-під завалів витягли десятьох загиблих. Впродовж наступних тижнів рятувальники розбирали руїни у пошуках тіл. Останніх витягнули в середині березня.
«До цього я не міг повірити, що у 21 столітті люди все ще можуть вирішувати питання за допомогою зброї. На жаль – можуть», – каже фотограф Павло Дорогой.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
