Рефлексія фотографа Павла Дорогого на перший день повномасштабного вторгнення
Фотограф Павло Дорогой 24 лютого 2022 року був у Харкові.
«Прокинувся о п’ятій ранку від дзвінка мами, яка в сльозах казала, що чує вибухи та бачить зарево у небі. Спросоння сказав їй, що може то феєрверк», – пригадує Павло Дорогой. Потім почав читати новини, переписуватись з друзями та зрозумів, що це були не феєрверки.
Павло живе за містом, у західній частині, тому не чув жодних вибухів. «Було дуже дивне відчуття: за вікном пташки співають, лежить сніг, краса, а в новинах якась дічь несеться», – каже фотограф. Того ж дня він поїхав з камерою працювати як фіксер для зарубіжного медіа. Навіть не брав із собою зарядку, оскільки сподівався увечері повернутися додому.
«Перші думки були про колишню дружину та сина, які не були поруч зі мною. Намагалися разом вирішити чи варто їм виїжджати, чи ні. Я ж намагався отримати дозвіл на зйомку, оскільки тоді ще лякався знімати без нього. Вирішив, якщо буду разом з акредитованими журналістами, зможу спокійно працювати», – говорить Павло. Він знімав військових із 92ї штурмової бригади, які прибули на Салтівку. Побачив перший підбитий російський БТР, декілька жінок військових у повній викладці – це було дуже незвично. «Там де ми були, почалися гучні вибухи. Вже пізніше зрозумів, що то було ППО, але зарубіжні журналісти вирішили поїхати. Ще зняв станцію метро “Героїв Праці”, яка була вщент забита наляканими людьми, які, як і я, взагалі не розуміли, що відбувається», – розповідає Дорогой.
Наступну ніч та час до квітня Павло жив у квартирі друзів у центрі Харкова. Спочатку вони були втрьох, але на початку березня друзі виїхали до Тернополя. Павло Дорогой перевіз до себе маму, яка залишилась сама на дев’ятому поверсі. Більше мешканців у будинку мами Павла на Салтівці не було. «Додому, де жив до 24 лютого, повернувся у квітні і більше його не залишав», – говорить Павло Дорогой.
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
Читайте також:
9 українських фотографів розповідають та показують, як почалось велике вторгнення
Рефлексія фотографа Павла Дорогого на перший день повномасштабного вторгнення
Фотограф Павло Дорогой 24 лютого 2022 року був у Харкові.
«Прокинувся о п’ятій ранку від дзвінка мами, яка в сльозах казала, що чує вибухи та бачить зарево у небі. Спросоння сказав їй, що може то феєрверк», – пригадує Павло Дорогой. Потім почав читати новини, переписуватись з друзями та зрозумів, що це були не феєрверки.
Павло живе за містом, у західній частині, тому не чув жодних вибухів. «Було дуже дивне відчуття: за вікном пташки співають, лежить сніг, краса, а в новинах якась дічь несеться», – каже фотограф. Того ж дня він поїхав з камерою працювати як фіксер для зарубіжного медіа. Навіть не брав із собою зарядку, оскільки сподівався увечері повернутися додому.
«Перші думки були про колишню дружину та сина, які не були поруч зі мною. Намагалися разом вирішити чи варто їм виїжджати, чи ні. Я ж намагався отримати дозвіл на зйомку, оскільки тоді ще лякався знімати без нього. Вирішив, якщо буду разом з акредитованими журналістами, зможу спокійно працювати», – говорить Павло. Він знімав військових із 92ї штурмової бригади, які прибули на Салтівку. Побачив перший підбитий російський БТР, декілька жінок військових у повній викладці – це було дуже незвично. «Там де ми були, почалися гучні вибухи. Вже пізніше зрозумів, що то було ППО, але зарубіжні журналісти вирішили поїхати. Ще зняв станцію метро “Героїв Праці”, яка була вщент забита наляканими людьми, які, як і я, взагалі не розуміли, що відбувається», – розповідає Дорогой.
Наступну ніч та час до квітня Павло жив у квартирі друзів у центрі Харкова. Спочатку вони були втрьох, але на початку березня друзі виїхали до Тернополя. Павло Дорогой перевіз до себе маму, яка залишилась сама на дев’ятому поверсі. Більше мешканців у будинку мами Павла на Салтівці не було. «Додому, де жив до 24 лютого, повернувся у квітні і більше його не залишав», – говорить Павло Дорогой.
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
Читайте також:
9 українських фотографів розповідають та показують, як почалось велике вторгнення
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
