13 фотоесеїв очима фотографів про те, як Україна постраждала від військового насильства росіян. Крізь особисті історії та емоції документалісти пропонують західній аудиторії краще зрозуміти незмінну силу людської стійкості українців під час вторгнення РФ. Фоторепортажі, які розповідають про досвід самих фотографів та їхніх співгромадян під час війни, підготував Ukrainian Warchive.
Ідея створення книги викристалізувалась в артдиректора фотоархіву Михайла Педана після позитивного фідбеку на виставку «Invasion», яку організували спільно з Центром Фотографії у Стокгольмі.
«Книжка співставлена із концептом виставки українських фотографів. Тоді аудиторія емоційно відреагувала на текстову складову цієї інсталяції. Тому ми почали працювати над фотокнигою», — пояснює співзасновниця Ukrainian Warchive, фоторедакторка Еміне Зіятдінова. Вона зауважує, насамперед, це видання не тільки про людей чи місця, які зображені на фотографіях, а й про самих фотографів, які живуть і працюють в Україні. «Кожен із 13-ти фотографів робить свій професійний внесок у документуванні руйнувань на Батьківщині», — підкреслює фоторедакторка.
Усі есеї є різними: від фото з фронту до світлин ландшафтів, які, водночас, доповнюють один одного. До книги увійшли роботи професійних фотожурналістів. Олександр Глядєлов, Євген Малолєтка, Юлія Кочетова та Олена Гром широко висвітлювали російсько-українську війну з 2014 року. Такі візуальні митці як Саша Курмаз, Яна Кононова, Ліза Букрєєва та Роман Бордун, перенесли свою увагу з екзистенціальних рефлексій на сучасне суспільство, фіксуючи сувору реальність військової агресії РФ. Роман Пашковський перейшов від студійного світла та портретів до зйомки деокупованих територій. В’ячеслав Ратинський, відомий висвітленням новин для міжнародних і місцевих ЗМІ, скерував об’єктив до конфліктної фотографії. Сергій Полежака, який з 2016 року керував власною компанією і переважно працював з віртуальною реальністю та ІТ, у 2022 році повернувся до своєї панорамної камери.
Оля Коваль, яка зараз вивчає операторське мистецтво в Київському національному університеті, використовує свою камеру, щоб дослідити, як змінилося щоденне життя в її рідному місті. Дмитро Козацький, колишній керівник прес-служби полку «Азов» Національної гвардії України, став очима та голосом українських військових, яке перебували в оточенні на «Азовсталі».
Еміне пояснює, що укладачі книги прагнули включити в неї підбірки світлин, які поєднані однією історією, а не окремі знімки: «Тому що вони дозволяють глибше зрозуміти читачу, що відбувається і яким є контекст. Це може швидше викликати емпатію».
Видання «13 Stories of War» побачить світ англійською мовою, оскільки розраховане саме на західну аудиторію. Утім, говорить Еміне, ця книга є важливою і для української фотографії. Її мета пояснити, як працюють документалісти, а також донести перспективу українських фотографів на війну, яку вони переживають вдома.
Презентація книги відбудеться 21 лютого в музеї Хасельблад у Швеції, опісля її можна буде замовити на сайті. Також видання повезуть до Києва у березні, презентують в Naked Room Gallery. У травні книгу представлять на Книжковому Арсеналі.
«13 Stories of War» виходить друком за підтримки Інституту Швеції, фонду Hasselblad та Інституту наук про людину у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen, IWM) в рамках програми Documenting Ukraine.
Усі світлини є частиною колекції Ukrainian Warchive (Ukrainian Photo Archive of War). Це цифровий архів, який збирає та зберігає фотографії професійних фотографів, що документують російсько-українську війну. Мета — збереження фотоспадщини та пам’яті про війну, підтримка українських фотографів у документуванні подій, одночасно пропагуючи свою роботу та унікальне бачення.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
13 фотоесеїв очима фотографів про те, як Україна постраждала від військового насильства росіян. Крізь особисті історії та емоції документалісти пропонують західній аудиторії краще зрозуміти незмінну силу людської стійкості українців під час вторгнення РФ. Фоторепортажі, які розповідають про досвід самих фотографів та їхніх співгромадян під час війни, підготував Ukrainian Warchive.
Ідея створення книги викристалізувалась в артдиректора фотоархіву Михайла Педана після позитивного фідбеку на виставку «Invasion», яку організували спільно з Центром Фотографії у Стокгольмі.
«Книжка співставлена із концептом виставки українських фотографів. Тоді аудиторія емоційно відреагувала на текстову складову цієї інсталяції. Тому ми почали працювати над фотокнигою», — пояснює співзасновниця Ukrainian Warchive, фоторедакторка Еміне Зіятдінова. Вона зауважує, насамперед, це видання не тільки про людей чи місця, які зображені на фотографіях, а й про самих фотографів, які живуть і працюють в Україні. «Кожен із 13-ти фотографів робить свій професійний внесок у документуванні руйнувань на Батьківщині», — підкреслює фоторедакторка.
Усі есеї є різними: від фото з фронту до світлин ландшафтів, які, водночас, доповнюють один одного. До книги увійшли роботи професійних фотожурналістів. Олександр Глядєлов, Євген Малолєтка, Юлія Кочетова та Олена Гром широко висвітлювали російсько-українську війну з 2014 року. Такі візуальні митці як Саша Курмаз, Яна Кононова, Ліза Букрєєва та Роман Бордун, перенесли свою увагу з екзистенціальних рефлексій на сучасне суспільство, фіксуючи сувору реальність військової агресії РФ. Роман Пашковський перейшов від студійного світла та портретів до зйомки деокупованих територій. В’ячеслав Ратинський, відомий висвітленням новин для міжнародних і місцевих ЗМІ, скерував об’єктив до конфліктної фотографії. Сергій Полежака, який з 2016 року керував власною компанією і переважно працював з віртуальною реальністю та ІТ, у 2022 році повернувся до своєї панорамної камери.
Оля Коваль, яка зараз вивчає операторське мистецтво в Київському національному університеті, використовує свою камеру, щоб дослідити, як змінилося щоденне життя в її рідному місті. Дмитро Козацький, колишній керівник прес-служби полку «Азов» Національної гвардії України, став очима та голосом українських військових, яке перебували в оточенні на «Азовсталі».
Еміне пояснює, що укладачі книги прагнули включити в неї підбірки світлин, які поєднані однією історією, а не окремі знімки: «Тому що вони дозволяють глибше зрозуміти читачу, що відбувається і яким є контекст. Це може швидше викликати емпатію».
Видання «13 Stories of War» побачить світ англійською мовою, оскільки розраховане саме на західну аудиторію. Утім, говорить Еміне, ця книга є важливою і для української фотографії. Її мета пояснити, як працюють документалісти, а також донести перспективу українських фотографів на війну, яку вони переживають вдома.
Презентація книги відбудеться 21 лютого в музеї Хасельблад у Швеції, опісля її можна буде замовити на сайті. Також видання повезуть до Києва у березні, презентують в Naked Room Gallery. У травні книгу представлять на Книжковому Арсеналі.
«13 Stories of War» виходить друком за підтримки Інституту Швеції, фонду Hasselblad та Інституту наук про людину у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen, IWM) в рамках програми Documenting Ukraine.
Усі світлини є частиною колекції Ukrainian Warchive (Ukrainian Photo Archive of War). Це цифровий архів, який збирає та зберігає фотографії професійних фотографів, що документують російсько-українську війну. Мета — збереження фотоспадщини та пам’яті про війну, підтримка українських фотографів у документуванні подій, одночасно пропагуючи свою роботу та унікальне бачення.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
