Курахове, місто Покровського району на сході України, потрапило в пастку бойових дій і зараз оточене з трьох боків російськими військами. За три кілометрами від нього — ворог, а в самому місті залишаються близько тисячі мешканців. Без води, світла й опалення люди виживають у підвалах багатоквартирних будинків, сподіваючись на день, коли цей жах нарешті скінчиться.
Курахове — місто з потужною промисловою спадщиною, важливий енергетичний вузол для всього Донбасу, розташований на лівому березі Курахівського водосховища. Курахівська ТЕС забезпечувала електроенергією значну частину регіону, ставши однією з найбільших теплових електростанцій на сході України. До початку війни у 2014 році місто розвивалося, інфраструктура й економіка підтримували життєздатність регіону. Проте із початком бойових дій Курахове опинилося в зоні активного протистояння, і місто почало страждати від ударів артилерії та постійних обстрілів.
Під час проведення АТО у 2014–2015 роках Курахове перетворилося на форпост, що стримував бойовиків і захищав енергетичну стабільність сходу України. Курахівська ТЕС, як стратегічний об'єкт, була стратегічною ціллю ворога. Обстріли пошкодили житлові будинки, школи, дороги — інфраструктура, що десятиліттями формувала побут міста, почала руйнуватися. Через небезпеку, частина мешканців залишила місто, а ті, хто залишився, пристосувалися до життя поруч із лінією вогню.
З лютого 2022 року ситуація в Кураховому значно погіршилася. Постійні авіаудари й артилерійські обстріли залишили від колишнього промислового центру тільки руїни. 11 листопада 2024 року російські війська підірвали дамбу Курахівського водосховища, що спричинило підйом рівня води в річці Вовча. Цей підрив був направлений на те, щоб затримати просування українських сил і створити додаткові труднощі для цивільних, які залишилися жити у місті. Постраждали прибережні села, загострилися проблеми з водопостачанням, що ускладнило виживання місцевих жителів.
Станом на листопад 2024 року Курахове оточене з трьох сторін, перетворюється на чергове українське місто, яке росіяни намагаються стерти з лиця землі. Якби не війна, яка почалася у 2014 році та переросла у повномасштабне вторгнення у 2022-му, це місто могло б розвиватися та процвітати, але тепер Курахове — пустка й руїна. Щоденні обстріли, що ведуться з позицій за кілька кілометрів від центру, спустошують усе навколо. Зруйновані лікарня, технікум, школи, дитячі садки, водоочисна станція, пункт переселенців, пошта і будинок культури — інфраструктура практично знищена.
Журналісти у Курахове уже майже не заїжджають. Документаліст, член Української асоціації професійних фотографів Антон Штука, встиг відвідати місто, побачити цю критичну ситуацію на власні очі й зафіксував реалії життя в прифронтовому Кураховому для Associated Press. Сьогодні УАПФ публікує фоторепортаж з міста, яке повільно зникає.
«Курахове без перебільшень — новий Бахмут», — каже Антон Штука, описуючи складну ситуацію в місті. Воно щодня зазнає ударів з боку російських військ: керовані авіабомби, ствольна артилерія, реактивні системи залпового вогню та FPV-дрони стали щоденною загрозою для жителів. «Загроза оточення Курахівського гарнізону та мирних жителів, імовірно, найбільша за весь час війни», — зазначає Антон.
У місті залишився один-єдиний магазин, куди доставляють продукти лише на броньованому евакуаційному бусі з радіоелектронним захистом. Єдиний шлях до міста — так звана «дорога смерті», що перебуває під постійним наглядом ворожих дронів FPV.
«Обабіч дороги лежать спалені автівки з тілами місцевих, які намагалися вирватися з міста», — додає Антон. Хоча засоби РЕБ допомагають евакуаційному екіпажу, вони захищають лише частково, і не завжди можна розраховувати на їх ефективність.
«Палаючі будинки, звуки вибухів і дим — це звична картина для Курахового наразі», — ділиться своїми враженнями Антон Штука. Навіть у таких небезпечних умовах місто не залишають рятувальники. «Василь і Євген, члени евакуаційного загону «Білий Янгол», проводять черговий день евакуації, повний небезпек. Вони залишаються в Кураховому навіть у критичних умовах, ночують у підвалі місцевого відділку поліції», — розповідає Антон. Проте, кілька днів тому будівлю відділку було знищено російською авіабомбою. На щастя, «Білі Янголи» не постраждали.
Попри ці обставини, евакуаційний екіпаж «Білих Янголів» щодня рятує від 6 до 12 місцевих жителів, що залишається вкрай небезпечним завданням. «Найжахливіше — у місті досі залишаються діти», — каже Антон. Деякі батьки намагаються приховати дітей не лише від обстрілів, а й від поліції, аби не допустити їх евакуації. Проте рятувальники часом переконують батьків, і тоді родини залишають небезпечне місто.
Антон описує масштаби руйнувань: «Лікарня, технікум, всі школи, дитячі садки, водоочисна станція, пункт переселенців, будівля пошти й будинок культури знищені авіабомбами». За його словами, ворожі війська розташовані всього за три кілометри від центру міста, де залишилося ще від 700 до 1000 мирних жителів.
«Загроза перерізання основної логістичної траси зростає кожного дня, — підсумовує фотограф. І закликає: — Моліться за це місце... памʼятайте, що за дев’ять годин від вас — березень 2022. І Буча була не два роки тому, а відбувається просто зараз у нещодавно мирних містечках нашої країни».
Антон Штука — український режисер, документаліст, відео- та фотожурналіст. З початку повномасштабного вторгнення розповідає на міжнародну аудиторію історії людей, які дотичні до війни та української культури.
Інстаграм Антона Штуки.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Курахове, місто Покровського району на сході України, потрапило в пастку бойових дій і зараз оточене з трьох боків російськими військами. За три кілометрами від нього — ворог, а в самому місті залишаються близько тисячі мешканців. Без води, світла й опалення люди виживають у підвалах багатоквартирних будинків, сподіваючись на день, коли цей жах нарешті скінчиться.
Курахове — місто з потужною промисловою спадщиною, важливий енергетичний вузол для всього Донбасу, розташований на лівому березі Курахівського водосховища. Курахівська ТЕС забезпечувала електроенергією значну частину регіону, ставши однією з найбільших теплових електростанцій на сході України. До початку війни у 2014 році місто розвивалося, інфраструктура й економіка підтримували життєздатність регіону. Проте із початком бойових дій Курахове опинилося в зоні активного протистояння, і місто почало страждати від ударів артилерії та постійних обстрілів.
Під час проведення АТО у 2014–2015 роках Курахове перетворилося на форпост, що стримував бойовиків і захищав енергетичну стабільність сходу України. Курахівська ТЕС, як стратегічний об'єкт, була стратегічною ціллю ворога. Обстріли пошкодили житлові будинки, школи, дороги — інфраструктура, що десятиліттями формувала побут міста, почала руйнуватися. Через небезпеку, частина мешканців залишила місто, а ті, хто залишився, пристосувалися до життя поруч із лінією вогню.
З лютого 2022 року ситуація в Кураховому значно погіршилася. Постійні авіаудари й артилерійські обстріли залишили від колишнього промислового центру тільки руїни. 11 листопада 2024 року російські війська підірвали дамбу Курахівського водосховища, що спричинило підйом рівня води в річці Вовча. Цей підрив був направлений на те, щоб затримати просування українських сил і створити додаткові труднощі для цивільних, які залишилися жити у місті. Постраждали прибережні села, загострилися проблеми з водопостачанням, що ускладнило виживання місцевих жителів.
Станом на листопад 2024 року Курахове оточене з трьох сторін, перетворюється на чергове українське місто, яке росіяни намагаються стерти з лиця землі. Якби не війна, яка почалася у 2014 році та переросла у повномасштабне вторгнення у 2022-му, це місто могло б розвиватися та процвітати, але тепер Курахове — пустка й руїна. Щоденні обстріли, що ведуться з позицій за кілька кілометрів від центру, спустошують усе навколо. Зруйновані лікарня, технікум, школи, дитячі садки, водоочисна станція, пункт переселенців, пошта і будинок культури — інфраструктура практично знищена.
Журналісти у Курахове уже майже не заїжджають. Документаліст, член Української асоціації професійних фотографів Антон Штука, встиг відвідати місто, побачити цю критичну ситуацію на власні очі й зафіксував реалії життя в прифронтовому Кураховому для Associated Press. Сьогодні УАПФ публікує фоторепортаж з міста, яке повільно зникає.
«Курахове без перебільшень — новий Бахмут», — каже Антон Штука, описуючи складну ситуацію в місті. Воно щодня зазнає ударів з боку російських військ: керовані авіабомби, ствольна артилерія, реактивні системи залпового вогню та FPV-дрони стали щоденною загрозою для жителів. «Загроза оточення Курахівського гарнізону та мирних жителів, імовірно, найбільша за весь час війни», — зазначає Антон.
У місті залишився один-єдиний магазин, куди доставляють продукти лише на броньованому евакуаційному бусі з радіоелектронним захистом. Єдиний шлях до міста — так звана «дорога смерті», що перебуває під постійним наглядом ворожих дронів FPV.
«Обабіч дороги лежать спалені автівки з тілами місцевих, які намагалися вирватися з міста», — додає Антон. Хоча засоби РЕБ допомагають евакуаційному екіпажу, вони захищають лише частково, і не завжди можна розраховувати на їх ефективність.
«Палаючі будинки, звуки вибухів і дим — це звична картина для Курахового наразі», — ділиться своїми враженнями Антон Штука. Навіть у таких небезпечних умовах місто не залишають рятувальники. «Василь і Євген, члени евакуаційного загону «Білий Янгол», проводять черговий день евакуації, повний небезпек. Вони залишаються в Кураховому навіть у критичних умовах, ночують у підвалі місцевого відділку поліції», — розповідає Антон. Проте, кілька днів тому будівлю відділку було знищено російською авіабомбою. На щастя, «Білі Янголи» не постраждали.
Попри ці обставини, евакуаційний екіпаж «Білих Янголів» щодня рятує від 6 до 12 місцевих жителів, що залишається вкрай небезпечним завданням. «Найжахливіше — у місті досі залишаються діти», — каже Антон. Деякі батьки намагаються приховати дітей не лише від обстрілів, а й від поліції, аби не допустити їх евакуації. Проте рятувальники часом переконують батьків, і тоді родини залишають небезпечне місто.
Антон описує масштаби руйнувань: «Лікарня, технікум, всі школи, дитячі садки, водоочисна станція, пункт переселенців, будівля пошти й будинок культури знищені авіабомбами». За його словами, ворожі війська розташовані всього за три кілометри від центру міста, де залишилося ще від 700 до 1000 мирних жителів.
«Загроза перерізання основної логістичної траси зростає кожного дня, — підсумовує фотограф. І закликає: — Моліться за це місце... памʼятайте, що за дев’ять годин від вас — березень 2022. І Буча була не два роки тому, а відбувається просто зараз у нещодавно мирних містечках нашої країни».
Антон Штука — український режисер, документаліст, відео- та фотожурналіст. З початку повномасштабного вторгнення розповідає на міжнародну аудиторію історії людей, які дотичні до війни та української культури.
Інстаграм Антона Штуки.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
