Продовжуємо ділитись документальними проєктами фіналістів в рамках грантової підтримки документальних фотографів, що реалізується за підтримки International Press Institute. Констянтин Гузенко провів місяць із волонтерськими організаціями, що взяли на себе відповідальність підтримувати розвиток тих дітей, що лишились в окремих населених пунктах Куп’янського району та Донецької області, що знаходяться найближче до лінії зіткнення.
Російська агресія приносить горе не лише на території активних бойових дій чи окупації, а й далеко за лінією розмежування. Діти, будучи залежними від своїх батьків, і потребуючи безпечних умов для навчання і соціалізації, часто відчувають ці проблеми гостріше за інших.
Листопад 2023-го я провів із волонтерськими організаціями, що взяли на себе відповідальність не залишити цих дітей без можливостей у майбутньому. І постарався краще зрозуміти тих, хто зовсім скоро буде створювати наш спільних контекст.
На початку листопаду 2023 в окремих населених пунктах Куп’янського району, що знаходяться найближче до лінії зіткнення, було оголошено примусову евакуацію більше 90 дітей. Через складність дістатись на лівий берег Осколу і очевидну небезпеку регулярних обстрілів російською артилерією, останні ознаки життя там зведені до банального виживання. На жаль, навіть “обов’язкова” евакуація означає лише особисті переконання батьків волонтерами у супроводі поліції. Страх покинути звичне оточення заставляє деяких із них ризикувати життям та побутом дітей.
“Навіщо мені Харків, я тут кожну тропу знаю. Хочете міну покажу?”
У колись активному Краматорську, де цивільне життя від повномасштабного вторгнення немов завмерло, діти день за днем переживають ту ж саму обмеженість у виборі активностей та оточення. Онлайн навчання, страх батьків відпускати далеко дітей та часто втрата друзів, що поїхали з міста, лише консервують переживання та брак живого інтересу до розвитку.
Познайомившись із контекстом залежності від батьків протягом регулярних евакуацій, волонтери вирішили підтримувати розвиток тих дітей, що не мають іншої можливості відволіктись від скрутних умов ізоляції у себе вдома. Такий простір для експериментів допомагає повернути дітям природню допитливість.
В далеких населених пунктах, де особисті зв’язки та звичний хід речей є критично важливим, будь-яка відсутність зовнішньої допомоги відчувається ще гостріше. Без особистого транспорту та вільного часу і грошей на його використання, виїхати за межі знелюднених сіл стає неможливо.
Однією з найбільш яскравих зустрічей цього місяця стала Софія, що продовжує світитись навіть у своєму маленькому світі з родини та домашніх улюбленців на околицях Костянтинівки. Вона зустрічає військових малюнками, дарує свої вироби із подарованого кимось пластелину і ділиться кожною дрібницею. Її родина стала прив’язаною до таких умов частково через старшу дитину із особливими потребами. Переїзд чи серйозні зміни побуту є надто складною задачею для їх мами.
Поки триває вторгнення Росії, життя в цих регіонах буде і далі так виглядати. Кожна окрема історія складного, проте врятованого дитинства вартує емпатії та розуміння контексту задля спільного майбутнього.
Костянтин Гузенко — документальний та художній фотограф з Києва.
Працював інженером та оператором на телебаченні та в онлайн-медіа проєктах.
З моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну працює фотографом-фрілансером, документуючи наслідки війни та боротьбу з окупацією.
Читайте також: Документальні проєкти 10 фіналістів мікрогрантування від УАПФ
Продовжуємо ділитись документальними проєктами фіналістів в рамках грантової підтримки документальних фотографів, що реалізується за підтримки International Press Institute. Констянтин Гузенко провів місяць із волонтерськими організаціями, що взяли на себе відповідальність підтримувати розвиток тих дітей, що лишились в окремих населених пунктах Куп’янського району та Донецької області, що знаходяться найближче до лінії зіткнення.
Російська агресія приносить горе не лише на території активних бойових дій чи окупації, а й далеко за лінією розмежування. Діти, будучи залежними від своїх батьків, і потребуючи безпечних умов для навчання і соціалізації, часто відчувають ці проблеми гостріше за інших.
Листопад 2023-го я провів із волонтерськими організаціями, що взяли на себе відповідальність не залишити цих дітей без можливостей у майбутньому. І постарався краще зрозуміти тих, хто зовсім скоро буде створювати наш спільних контекст.
На початку листопаду 2023 в окремих населених пунктах Куп’янського району, що знаходяться найближче до лінії зіткнення, було оголошено примусову евакуацію більше 90 дітей. Через складність дістатись на лівий берег Осколу і очевидну небезпеку регулярних обстрілів російською артилерією, останні ознаки життя там зведені до банального виживання. На жаль, навіть “обов’язкова” евакуація означає лише особисті переконання батьків волонтерами у супроводі поліції. Страх покинути звичне оточення заставляє деяких із них ризикувати життям та побутом дітей.
“Навіщо мені Харків, я тут кожну тропу знаю. Хочете міну покажу?”
У колись активному Краматорську, де цивільне життя від повномасштабного вторгнення немов завмерло, діти день за днем переживають ту ж саму обмеженість у виборі активностей та оточення. Онлайн навчання, страх батьків відпускати далеко дітей та часто втрата друзів, що поїхали з міста, лише консервують переживання та брак живого інтересу до розвитку.
Познайомившись із контекстом залежності від батьків протягом регулярних евакуацій, волонтери вирішили підтримувати розвиток тих дітей, що не мають іншої можливості відволіктись від скрутних умов ізоляції у себе вдома. Такий простір для експериментів допомагає повернути дітям природню допитливість.
В далеких населених пунктах, де особисті зв’язки та звичний хід речей є критично важливим, будь-яка відсутність зовнішньої допомоги відчувається ще гостріше. Без особистого транспорту та вільного часу і грошей на його використання, виїхати за межі знелюднених сіл стає неможливо.
Однією з найбільш яскравих зустрічей цього місяця стала Софія, що продовжує світитись навіть у своєму маленькому світі з родини та домашніх улюбленців на околицях Костянтинівки. Вона зустрічає військових малюнками, дарує свої вироби із подарованого кимось пластелину і ділиться кожною дрібницею. Її родина стала прив’язаною до таких умов частково через старшу дитину із особливими потребами. Переїзд чи серйозні зміни побуту є надто складною задачею для їх мами.
Поки триває вторгнення Росії, життя в цих регіонах буде і далі так виглядати. Кожна окрема історія складного, проте врятованого дитинства вартує емпатії та розуміння контексту задля спільного майбутнього.
Костянтин Гузенко — документальний та художній фотограф з Києва.
Працював інженером та оператором на телебаченні та в онлайн-медіа проєктах.
З моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну працює фотографом-фрілансером, документуючи наслідки війни та боротьбу з окупацією.
Читайте також: Документальні проєкти 10 фіналістів мікрогрантування від УАПФ
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
