Ми продовжуємо ділитись документальними проєктами фіналістів в рамках грантової підтримки від Української Асоціації Професійних Фотографів. Тимофій Мельников поїхав в Донецьку область для роботи над документальним проєктом «Відлуння Донбасу».
У листопаді 2023 року я вирушив у відрядження в Донецьку область. Основна точка маршруту було місто Гірник у Донецькій області. Воно розташоване за 12 кілометрів від лінії фронту на момент поїздки та 25 кілометрів від окупованого Донецька. До війни в ньому проживало понад 10 тисяч жителів, а зараз залишилися одиниці. З моменту повномасштабного вторгнення Росії на територію України, місто перебуває під постійними обстрілами. Більшість людей виїхали з міста, а ті, що залишилися, змушені виживати.
Мета самої поїздки — гуманітарна місія для підтримки жителів, що залишилися. У цей регіон постійно їздять волонтерські групи, які привозять їжу, воду, продукти гігієни та засоби для опалення для допомоги місцевому населенню. У самому місті днями, тижнями і місяцями відсутня електрика, теплопостачання, вода і стільниковий зв'язок. Добратися до нього можна основною трасою Дніпро — Донецьк, головним транспортним вузлом усієї країни з бойовими діями на Сході.
Дорога від Дніпра до точки призначення займає приблизно 3 години, понад 250 кілометрів. Волонтери проїжджають цю відстань щодня туди й назад. Вони їдуть на повністю завантажених машинах, щоб забезпечити жителів усім необхідним. Без гуманітарної допомоги життя в цьому регіоні неможливе, у містах поруч із лінією фронту немає продуктових магазинів.
Серце Донбасу — вугілля. Весь регіон повністю вкритий вугільними шахтами. Вугільна промисловість приносить прибуток як місцевим жителям, так і всій країні. Після початку війни у 2014 році, безліч шахт виявилися окуповані Росією. Зараз, після початку нової фази війни 2022 року, шахти, що залишилися, стали працювати в обмеженому режимі. Це сильно скоротило доходи місцевого населення.
Усю поїздку мене супроводжувала волонтерська група, до якої входили Аліна, Павло, Володимир і Максим. Вони працюють від благодійної організації Children New Generation. Їхні волонтерські місії на Донбас проводяться практично щодня позмінно. Без їхньої допомоги люди не змогли б тут існувати. Самі волонтери — місцеві, після початку війни на Сході 2014 року, вони прожили рік в окупованому Донецьку. А пізніше переїхали на територію, підконтрольну Україні. Але коли війна знову перейшла в гарячу фазу, і російська армія почала наступати, захоплюючи українські землі, вони вирішили допомагати своєму рідному регіону.
Головна мета цієї поїздки — допомогти людям підготуватися до важкої зими. За підтримки HelpDesk Media небайдужі люди зібрали гроші на допомогу жителям Донбасу. А волонтери погодилися допомогти організувати доставку допомоги. Головна проблема для місцевих — тепло взимку. Попри великі запаси вугілля на Донеччині, купити його тут зараз дуже важко. У людей не вистачає на це грошей, а через малі обсяги видобутку вугілля не вистачає на всіх. Тож метою місії було знайти вугілля і доставити його тим, кому це найпотрібніше.
У цьому регіоні дуже багато териконів — штучних гір із породи, яку витягли з шахти. На них люди можуть знайти собі трохи вугілля, щоб опалити свій будинок. Але зараз з військових міркувань на більшість териконів не можна потрапити, це може бути небезпечно.
У багатьох районах Донбасу спостерігається повна відсутність води: десь, як у самому Донецьку, з 2014 року, а десь зовсім недавно. У цій частині Донецької області води немає з середини 2023 року. Після того як російська армія розбомбила греблю Карлівського водосховища, тисячі людей змушені жити без водопостачання. Воду сюди привозять волонтери та місцева влада. Вона спільна — у багатьох дворах стоять громадські резервуари, в яких жителі можуть набирати воду самостійно. Люди змушені жити так місяцями, економлячи воду, сподіваючись, що наступного разу резервуари не будуть порожніми.
Весь свій побут люди змушені облаштовувати в умовах повної відсутності водопостачання. Потреба скупатися, помити посуд чи випрати може стати для них справжнім випробуванням. Адже щоб жити нормально — їм спершу потрібно сходити та набрати води в мобільних резервуарах із водою. Кожен такий вихід вони змушені робити, побоюючись, що будь-якої миті може початися обстріл.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну (з лютого 2022 року до листопада 2023 року) у Донецькій області було понад 5700 повітряних тривог. За кожної з них є чималий ризик, що результат для місцевих жителів може бути летальним. За цей же період понад 1100 разів медіа та міська влада передавали повідомлення про вибухи в регіоні. Було зафіксовано понад 650 артилерійських обстрілів. Це найбільший показник у всій Україні, і найтрагічніший. Багато жителів змушені залишатися у своїх будинках, тому що їм більше ніде ховатися.
Сумарно тривоги на Донбасі тривають уже понад 130 днів. Але в реальності цей регіон живе в жахливих умовах ще з 2014 року. Саме з того моменту, коли російська армія віроломно окупувала Донецьк і Луганськ, а пізніше розв'язала криваву війни. А потім повторила це знову в набагато жахливіших масштабах 2022 року, стерши з лиця землі Маріуполь, Бахмут, Авдіївку та багато інших великих міст на Донбасі.
Прифронтові села і міста Донбасу щодня піддаються обстрілу. Ці місця постійно зазнають ракетних, артилерійських, мінометних і безпілотних обстрілів. Більшість будинків не обладнані бомбосховищами та іншими засобами захисту. Місцеві жителі не можуть сховатися від обстрілів російської армії. Щодня вони живуть у страху, що в їхній будинок може прилетіти снаряд. Для захисту від обстрілів у центрі селища Гірник було встановлено мобільне бомбосховище, здатне захистити їх від осколків під час обстрілів.
Галина живе в будинку зі своїм сином Русланом просто поруч із териконом. У них є невелике господарство і кілька маленьких кошенят. У їхньому старому будинку дуже холодно, і вони змушені заощаджувати тепло, не виходячи на вулицю, не відчиняючи вікна та двері. Грошей на купівлю вугілля у них немає, вони розтягують один мішок на цілий місяць. Іноді до них приїжджає місцевий поліціянт Олександр, щоб провідати їх і передати гуманітарну допомогу.
На фото Олександр, хлопець із Гірника. У молодості він отримав виробничу травму, працюючи на шахті. Відтоді він позбувся можливості ходити і змушений пересуватися на інвалідному кріслі. Зараз він заробляє на життя, ремонтуючи велосипеди, скутери та різні інструменти. Волонтери привезли йому вугілля, адже простий шахтар із Донецької області не може собі дозволити купити вугілля на зиму.
Це сім'я Оксани, у неї є чоловік і 3 маленьких дітей. У їхньому будинку сильно пахне гаром, вони змушені опалюватися упаковками від продуктів, газетами та сушняком. Вони живуть в одній кімнаті, щоб економити на опаленні. Волонтери регулярно провідують їхню сім'ю і привозять усе необхідне, щоб вони могли далі жити. Евакуюватися вони не можуть, адже не мають родичів в інших містах, де їх могли б прийняти.
Це Парасковія, пенсіонерка з Гірника. Останнім часом вона зовсім не встає з ліжка. Кілька років тому вона отримала серйозну травму, і відтоді не може пересуватися. Вона живе разом зі своєю літньою сестрою. Разом вони підтримують одне одного, щоб вижити в непростих умовах.
Щодня Донбас перебуває під постійним вогнем російських окупаційних сил. Страждають тисячі людей: багатьох поранено або вбито, а їхні будинки зруйновано. Безліч людей були змушені покинути свої домівки й евакуюватися в безпечніші регіони. А решта жителів виживають в умовах кровопролитної війни на повне знищення. Тисячі будинків були зруйновані з лютого 2022 року, їхні жителі більше не зможуть повернутися до себе додому.
За час повномасштабної війни в Україні багато громадян кооперувалися заради спільної мети — перемоги у війні. На фото кафе на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей, у якому безплатно годують усіх тих, хто допомагає країні в скрутну хвилину. Військові, медики, волонтери, журналісти та багато інших можуть безкоштовно поїсти перед важкою поїздкою на Донбас. Господарі кафе готові допомагати безоплатно, роблячи все можливе. А всі волонтери готові допомагати самим господарями кав'ярні, щоб вони й далі могли працювати заради спільної мети. Військові залишають тут свої бойові прапори, артефакти та шеврони на пам'ять.
Тимофій Мельников — український документаліст. За сім років роботи більшу частину часу присвятив себе журналістиці, а саме репортажній фотографії. З 24 лютого 2022 року займається військовою документалістикою — знімає хроніки війни в Одесі.
Програма реалізується за підтримки International Press Institute.
Ми продовжуємо ділитись документальними проєктами фіналістів в рамках грантової підтримки від Української Асоціації Професійних Фотографів. Тимофій Мельников поїхав в Донецьку область для роботи над документальним проєктом «Відлуння Донбасу».
У листопаді 2023 року я вирушив у відрядження в Донецьку область. Основна точка маршруту було місто Гірник у Донецькій області. Воно розташоване за 12 кілометрів від лінії фронту на момент поїздки та 25 кілометрів від окупованого Донецька. До війни в ньому проживало понад 10 тисяч жителів, а зараз залишилися одиниці. З моменту повномасштабного вторгнення Росії на територію України, місто перебуває під постійними обстрілами. Більшість людей виїхали з міста, а ті, що залишилися, змушені виживати.
Мета самої поїздки — гуманітарна місія для підтримки жителів, що залишилися. У цей регіон постійно їздять волонтерські групи, які привозять їжу, воду, продукти гігієни та засоби для опалення для допомоги місцевому населенню. У самому місті днями, тижнями і місяцями відсутня електрика, теплопостачання, вода і стільниковий зв'язок. Добратися до нього можна основною трасою Дніпро — Донецьк, головним транспортним вузлом усієї країни з бойовими діями на Сході.
Дорога від Дніпра до точки призначення займає приблизно 3 години, понад 250 кілометрів. Волонтери проїжджають цю відстань щодня туди й назад. Вони їдуть на повністю завантажених машинах, щоб забезпечити жителів усім необхідним. Без гуманітарної допомоги життя в цьому регіоні неможливе, у містах поруч із лінією фронту немає продуктових магазинів.
Серце Донбасу — вугілля. Весь регіон повністю вкритий вугільними шахтами. Вугільна промисловість приносить прибуток як місцевим жителям, так і всій країні. Після початку війни у 2014 році, безліч шахт виявилися окуповані Росією. Зараз, після початку нової фази війни 2022 року, шахти, що залишилися, стали працювати в обмеженому режимі. Це сильно скоротило доходи місцевого населення.
Усю поїздку мене супроводжувала волонтерська група, до якої входили Аліна, Павло, Володимир і Максим. Вони працюють від благодійної організації Children New Generation. Їхні волонтерські місії на Донбас проводяться практично щодня позмінно. Без їхньої допомоги люди не змогли б тут існувати. Самі волонтери — місцеві, після початку війни на Сході 2014 року, вони прожили рік в окупованому Донецьку. А пізніше переїхали на територію, підконтрольну Україні. Але коли війна знову перейшла в гарячу фазу, і російська армія почала наступати, захоплюючи українські землі, вони вирішили допомагати своєму рідному регіону.
Головна мета цієї поїздки — допомогти людям підготуватися до важкої зими. За підтримки HelpDesk Media небайдужі люди зібрали гроші на допомогу жителям Донбасу. А волонтери погодилися допомогти організувати доставку допомоги. Головна проблема для місцевих — тепло взимку. Попри великі запаси вугілля на Донеччині, купити його тут зараз дуже важко. У людей не вистачає на це грошей, а через малі обсяги видобутку вугілля не вистачає на всіх. Тож метою місії було знайти вугілля і доставити його тим, кому це найпотрібніше.
У цьому регіоні дуже багато териконів — штучних гір із породи, яку витягли з шахти. На них люди можуть знайти собі трохи вугілля, щоб опалити свій будинок. Але зараз з військових міркувань на більшість териконів не можна потрапити, це може бути небезпечно.
У багатьох районах Донбасу спостерігається повна відсутність води: десь, як у самому Донецьку, з 2014 року, а десь зовсім недавно. У цій частині Донецької області води немає з середини 2023 року. Після того як російська армія розбомбила греблю Карлівського водосховища, тисячі людей змушені жити без водопостачання. Воду сюди привозять волонтери та місцева влада. Вона спільна — у багатьох дворах стоять громадські резервуари, в яких жителі можуть набирати воду самостійно. Люди змушені жити так місяцями, економлячи воду, сподіваючись, що наступного разу резервуари не будуть порожніми.
Весь свій побут люди змушені облаштовувати в умовах повної відсутності водопостачання. Потреба скупатися, помити посуд чи випрати може стати для них справжнім випробуванням. Адже щоб жити нормально — їм спершу потрібно сходити та набрати води в мобільних резервуарах із водою. Кожен такий вихід вони змушені робити, побоюючись, що будь-якої миті може початися обстріл.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну (з лютого 2022 року до листопада 2023 року) у Донецькій області було понад 5700 повітряних тривог. За кожної з них є чималий ризик, що результат для місцевих жителів може бути летальним. За цей же період понад 1100 разів медіа та міська влада передавали повідомлення про вибухи в регіоні. Було зафіксовано понад 650 артилерійських обстрілів. Це найбільший показник у всій Україні, і найтрагічніший. Багато жителів змушені залишатися у своїх будинках, тому що їм більше ніде ховатися.
Сумарно тривоги на Донбасі тривають уже понад 130 днів. Але в реальності цей регіон живе в жахливих умовах ще з 2014 року. Саме з того моменту, коли російська армія віроломно окупувала Донецьк і Луганськ, а пізніше розв'язала криваву війни. А потім повторила це знову в набагато жахливіших масштабах 2022 року, стерши з лиця землі Маріуполь, Бахмут, Авдіївку та багато інших великих міст на Донбасі.
Прифронтові села і міста Донбасу щодня піддаються обстрілу. Ці місця постійно зазнають ракетних, артилерійських, мінометних і безпілотних обстрілів. Більшість будинків не обладнані бомбосховищами та іншими засобами захисту. Місцеві жителі не можуть сховатися від обстрілів російської армії. Щодня вони живуть у страху, що в їхній будинок може прилетіти снаряд. Для захисту від обстрілів у центрі селища Гірник було встановлено мобільне бомбосховище, здатне захистити їх від осколків під час обстрілів.
Галина живе в будинку зі своїм сином Русланом просто поруч із териконом. У них є невелике господарство і кілька маленьких кошенят. У їхньому старому будинку дуже холодно, і вони змушені заощаджувати тепло, не виходячи на вулицю, не відчиняючи вікна та двері. Грошей на купівлю вугілля у них немає, вони розтягують один мішок на цілий місяць. Іноді до них приїжджає місцевий поліціянт Олександр, щоб провідати їх і передати гуманітарну допомогу.
На фото Олександр, хлопець із Гірника. У молодості він отримав виробничу травму, працюючи на шахті. Відтоді він позбувся можливості ходити і змушений пересуватися на інвалідному кріслі. Зараз він заробляє на життя, ремонтуючи велосипеди, скутери та різні інструменти. Волонтери привезли йому вугілля, адже простий шахтар із Донецької області не може собі дозволити купити вугілля на зиму.
Це сім'я Оксани, у неї є чоловік і 3 маленьких дітей. У їхньому будинку сильно пахне гаром, вони змушені опалюватися упаковками від продуктів, газетами та сушняком. Вони живуть в одній кімнаті, щоб економити на опаленні. Волонтери регулярно провідують їхню сім'ю і привозять усе необхідне, щоб вони могли далі жити. Евакуюватися вони не можуть, адже не мають родичів в інших містах, де їх могли б прийняти.
Це Парасковія, пенсіонерка з Гірника. Останнім часом вона зовсім не встає з ліжка. Кілька років тому вона отримала серйозну травму, і відтоді не може пересуватися. Вона живе разом зі своєю літньою сестрою. Разом вони підтримують одне одного, щоб вижити в непростих умовах.
Щодня Донбас перебуває під постійним вогнем російських окупаційних сил. Страждають тисячі людей: багатьох поранено або вбито, а їхні будинки зруйновано. Безліч людей були змушені покинути свої домівки й евакуюватися в безпечніші регіони. А решта жителів виживають в умовах кровопролитної війни на повне знищення. Тисячі будинків були зруйновані з лютого 2022 року, їхні жителі більше не зможуть повернутися до себе додому.
За час повномасштабної війни в Україні багато громадян кооперувалися заради спільної мети — перемоги у війні. На фото кафе на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей, у якому безплатно годують усіх тих, хто допомагає країні в скрутну хвилину. Військові, медики, волонтери, журналісти та багато інших можуть безкоштовно поїсти перед важкою поїздкою на Донбас. Господарі кафе готові допомагати безоплатно, роблячи все можливе. А всі волонтери готові допомагати самим господарями кав'ярні, щоб вони й далі могли працювати заради спільної мети. Військові залишають тут свої бойові прапори, артефакти та шеврони на пам'ять.
Тимофій Мельников — український документаліст. За сім років роботи більшу частину часу присвятив себе журналістиці, а саме репортажній фотографії. З 24 лютого 2022 року займається військовою документалістикою — знімає хроніки війни в Одесі.
Програма реалізується за підтримки International Press Institute.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
