В'ячеслав Ратинський зробив цю фотографію ще взимку, в лютому. Один з українських благодійних фондів передає військовим FPV-дрони, на які кілька місяців скидали гроші люди з усієї України. Дві тисячі FPV-дронів, викладені у протяжні тонкі чорно-білі лінії на підлозі великого павільйону. Між цими лініями український військовий тримає один з дронів в руках, наче іграшку. Мій друг, який служить у навчальному центрі операторів дронів, розповідав мені, що колись FPV-дрони були «спортивними» безпілотниками й годилися хіба для того, щоби влаштовувати дуже дорогі перегони. «А тепер ми гатимо по всьому підряд», — каже. Він часто говорить про дрони мовою дитячих ігор: «наші дрончики», «мої джмелики», «люті волоцюги».
FPV-дрони на фотографії Ратинського тягнуться довгими лініями присутності, безперервного внутрішнього часу. І я згадую мої шкільні вечірки 1990-х. Ось підключені до телевізорів приставки «Денді» і піратські картриджі гри «Battle City», яку ми з друзями називали просто «Танчики». Ось мій персональний «танчик» знищує ворожі танки, захищає штаб, рятується від води, кущів і льоду, збирає в купу бонус «зірку», бонус «годинник», бонус «щит», руйнує цегляні та бетонні стіни і збирає все нові й нові життя, бо якщо всі життя «танчика» закінчаться — гра закінчиться теж. Я перепитую мого друга чи й він грав у «танчики». «Та грав», — каже. Безтурботна мова нашого дитинства підступає до горла і я запитую: «А FPV-дрону скільки треба життів?» І мій друг пояснює мені, що «дрончик» має влучити у ворожу ціль, а ворожа ціль має коштувати мільйони доларів, і для цього «дрончику» достатньо одного життя. Одного життя і вправного оператора. І хай оператор живе довго і щасливо. «Все дуже просто», — говорить мій друг. Так само просто, як на цій фотографії Ратинського. Так само просто, як коли перераховуєш гроші на ще один дрон.
Ми вдячні work.ua за підтримку фотографічної спільноти та допомогу в підсиленні українських голосів.
Олена Гусейнова – українська письменниця, радіоведуча, радіопродюсерка. З 2016 року працює на Радіо Культура (Суспільне). Наразі є головною редакторкою Редакції радіотеатру та літературних програм. З 26 лютого 2022 року Олена працювала ведучою у прямому ефірі цілодобового інформаційного радіомарафону на Українське радіо (Суспільне). Авторка двох поетичних книжок "Відкритий райдер" (2012), "Супергерої" (2016). Пише есеїстику та малу прозу.
Вʼячеслав Ратинський – український репортер і документальний фотограф. Народився у місті Житомир. Останні 9 років живе та працює у Києві. Випускник факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.Публікувався у багатьох українських виданнях (Українська правда, Громадське, Новое время, Фокус, Forbes, Український тиждень, Reporters та інших), а також у низці зарубіжних видань (Time, The Guardian, The Wall Street journal, The Washington post, The Telegraph, Daily Mail, The New York Times, El Pais, Radio Freedom Europe, BBC, Reuters, Der Spiegel).
Читайте також: Мале опиняється під захистом великого. Олена Гусейнова аналізує фото тижня
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
