«Тиха історія про битву за Київщину». Світлини Сергія Коровайного із затопленого села Демидів

На початку повномасштабного російського вторгнення українські військові підірвали дамбу на в’їзді у Демидів. Село розташоване менше ніж за 40 кілометрів від Києва і ворог міг швидко підійти до столиці. Утім затоплена територія стала ще одним рубежем на підступах до Києва — армія РФ не перетнула річку Ірпінь.

Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує кадри Сергія Коровайного із затопленого Демидова. Через місяць після відступу російських військових з півночі України частина села Демидів ще залишалась під водою.

‍

Природний рубіж

25 лютого 2022 року Сили оборони України підірвали дамбу на річці Ірпінь біля місця її впадіння в Київське водосховище. Наступ російських військ вдалось зупинити, проте село Демидів опинилось у воді. Затопило окремі будинки, підвали, городи та сади.

‍

‍

Фотограф Сергій Коровайний приїхав в Демидів на початку травня.

«Спершу історія села Демидів не здавалась мені такою драматичною, як свідчення із звільнених Бучі, Бородянки, Ірпеня чи села Фаневичі. Тобто з міст та сіл, які росіяни або окупували, або сильно зруйнували, де люди були вбиті чи закатовані», – говорить Сергій Коровайний.

Він багато їздив по Київщині та Сумщині у перші місяці повномасштабної російсько-української війни, документував історії про окупацію та руйнування.

«Демидів – це така тиха історія про битву за Київщину, проте не менше важлива, а може і найважливіша. Природні рубежі часто використовували для оборони Києва та всієї України. Таких випадків є багато у нашій історії і Демидів – один із таких крутих прикладів», – пояснює Сергій Коровайний.

Річка Ірпінь почасти захистила Київ від окупації. Річка Дніпро зараз впливає на лінію фронту на Херсонщині та не дозволила росіянам окупувати правобережну Україну.

‍

‍

Річка Ірпінь стала серйозною перешкодою для просування колон російської військової техніки. На початку травня, фактично через місяць після відступу росіян, частини села Демидів були усе ще затоплені.

«У мене є фотографії бабусі Марії, якій 82 роки. У неї залитий водою будинок та підвал, вона ходить помешканням у гумових чоботах. Проте бабуся Марія, як і майже усі її односельці, говорила, що хоча і наробили шкоду, але зупинили росіян. І цей вчинок, за її словами, був правильним», – розповідає Сергій.

‍

‍

Навіть попри шкоду для своїх господарств, люди в Демидові розуміли важливість такого кроку українських військових.

«Мене надихнула така позиція мешканців Демидова. Мене надихнуло, що, попри затоплені ділянки, люди порались у своїх дворах, садили городи, намагались вручну осушити клаптики землі і на них щось вирощувати. Така кипуча діяльність українського села також дуже надихає», – каже Коровайний.

‍

‍

Фотограф пригадує історію 39-літнього Сашка, який працює в ДСНС (хлопець зі шлангом на фото). На початку минулого року біля Києва тривали активні бойові дії, в держави та місцевої громади не було ресурсів для відкачування води. Сашко фактично на власному ентузіазмі дістав насос та відкачував ним воду назад у Дніпро. Говорив, що йому хочеться допомагати людям, що він готовий відкачувати воду, проте єдине, чого не вистачає, це коштів на соляру для насоса. Сашко казав, що все нормально – таке життя.

«Для мене цей вислів також про досягнення., про те, що ми продовжуємо жити далі, поратися по господарству та повертати нормальне життя. Мені дуже імпонувала така позиція місцевих», – говорить Сергій Коровайний.

‍

‍

Сергій Коровайний після поїздки у Демидів зацікавився темою використання природних рубежів в історії захисту українських земель. Він продовжив дослідження цієї теми на прикладі найбільшої в Україні річки – Дніпра.

‍

Сергій Коровайний – український документальний фотограф, активно висвітлює події російсько-української війни. Співпрацює з міжнародними виданнями, зокрема Wall Street Journal, Washington Post, The Guardian, Financaial Times та іншими. У своїх проєктах фокусується на темах російсько-української війни, екології, та різних аспектів української сучасності. Здобув освіту у США на магістерській програмі з Visual Storytelling як стипендіат Програми імені Фулбрайта. У 2018 році приєднався до The Gate, провідного українського фотоагентства. Роботи Сергія експонувалися на численних персональних та колективних виставках в Україні, США та ЄС.

Соціальні мережі фотографа: Instagram, Facebook

‍

Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар

‍

Читайте також: Село, яке допомогло зберегти Харків. Перші дні звільнення Циркунів на світлинах Якова Ляшенка

Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.