«Він думав спершу про велику мету та побратимів, а вже потім про себе». Як російська пропаганда намагається знеславити українських захисників.

Дискредитація українських захисників – одне з постійних завдань кремлівської пропаганди ще з часів Антитерористичної операції на сході України. Аби зупинити просування української армії біля кордонів Донецька у 2014 році, Росія змушена була надіслати на допомогу сепаратистами свої регулярні війська. А вже з початком повномасштабного вторгнення ЗСУ остаточно зруйнували наратив про непереможність «другої армії світу». Росіяни зазнали величезних втрат в техніці та живій силі під Соледаром, Бахмутом, Авдіївкою та іншими українськими містами-фортецями. 

Збройні сили України мають високу довіру та підтримку українського народу. Під постійним прицілом ворожої пропаганди добровольчі батальйони та спецпризначенці, що відзначаються майстерністю й результативністю у війні проти російських окупантів.

«Правий сектор» — один з тих, ким пропаганда залякує свою аудиторію та виправдовує необхідність «денацифікації» України. 
Найпоширеніші меседжі для маніпуляцій російських медіа щодо «Правого сектору» в Україні звучать так: «найнебезпечніший радикальний рух в історії сучасної України, її лідери головні розпалювачі війни на Донбасі»; «його учасники стояли за вбивствами проросійських активістів у Харкові та Одесі, готували теракти в Криму та влаштовували жорстокі розправи над опозиційними політиками». («Лєнта.ру»). 
Пропагандистське медіа розповідає, що саме «завдяки зусиллям радикалів лозунги «Слава Україні! Героям слава!» та «Україна понад усе!» з маргінального спадку стали офіційною ідеологічною основою державного курсу». Вороже видання намагається переконати, що війна вигідна не Росії, а тим, хто всередині України називає себе героєм, а насправді мріє про владу.

‍

‍

«Цей міф — про героїв, які боролися за незалежність України, та про Росію, яка нібито є заклятим ворогом українського народу — підтримує  радикалів, що ждуть правильного часу». («Лєнта.ру»).

Особливо агресивне ставлення пропагандистів до «Правого сектору» пояснюється не тільки їхньою ідеологією, а й войовничими здобутками. Добровольчий український корпус «Правий сектор» особливо відзначився у боротьбі проти сепаратистських формувань в зоні АТО. 
Після декількох переформатувань ДУК «Правий сектор» у 2022 році перетворився на 67-му окрему механізовану бригаду «ДУК» у складі ЗСУ та воював на різних напрямках фронту. 
Поки «ДУК» успішно воював на фронті, учасники «Правого сектору» в тилу фігурували в злочинних справах. Російська пропаганда згодом використає це для спотворення образу українських націоналістів.

Дмитро Коцюбайло — найвідоміший боєць 67-ї окремої механізованої бригади, командир батальйону «Вовки Да Вінчі». 
«Детальна розвідка позицій ворога, пристрілка, коригування, тривала підготовка — ці складові, які робили «Вовків Да Вінчі» дієвими і результативними. Підрозділ одним із перших на фронті почав використовувати дрони для коригування вогню артилерії, зважуючи кожен снаряд (бо кожні 50 г потребують коригування). Командири різних бригад запрошували «покошмарити» ворога», — розповідає «Укрінформ» про батальйон Да Вінчі.

‍

‍

Пропагандистське видання «Лєнта.ру» поширює фейки про загибель Дмитра Коцюбайла, а також його побратимів з посиланням на  анонімний телеграм-канал «Джокер ДНР» про те, що «Коцюбайла могли ліквідувати свої». Мовляв, наказ віддав особисто Зеленський.

‍

‍

«Низка джерел підтверджує версію, що загибель Да Вінчі — справа рук Києва. Мовляв, вирішили позбутися впливового польового командира, котрий почав робити занадто гучні заяви стосовно київської влади та напружувати її непередбачуваними наслідками. І незабаром після того, як ця версія була озвучена, стало відомо — вбиті ще п'ятеро неформальних лідерів батальйону». («Лєнта.ру»).

Вороже видання припускає, що побратими Дмитра «могли знати, що за вбивством командира стоїть режим Зеленського».

‍

‍

«[...] спецпризначенці «Да Вінчі» були в курсі, що за вбивством їхнього командира стоїть режим Зеленського. І вже готувались розповісти про це в медіа, або відправитись в Київ і там розібратися із замовником вбивства. Логічно припустити, що «полювання на вовків» влаштував Зеленський, який вимагав, щоб негайно були вбиті найяскравіші лідери, що залишились у «зграї»». («Лєнта.ру»).

Подібні фейки — яскравий приклад того, як пропаганда намагається вплинути на думки українців, підняти протестні настрої серед населення. Також вони націлені розсварити військово-політичне керівництво держави.

Українські фотодокументалісти розвінчують російську пропаганду не тільки через фотографію, а й своєю безпосередньою присутністю  на фронті.
Командир спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» Дмитро Коцюбайло загинув у боях за Бахмут 7 березня 2023 року. Костянтин та Влада Ліберови знімали роботу спецпідрозділу в останні дні життя їхнього командира.
Як розповіла Влада Ліберова Українській асоціації професійних фотографів, це був період найжорстокіших боїв за місто-фортецю: «Батальйон Да Вінчі вирішував найтерміновіші питання та найскладніші завдання. І це якраз було одне із таких завдань. «Вовкам Да Вінчі» потрібно було з певної посадки вибити росіян, щоб в подальшому посилити нашу оборону. Вони поїхали на штурм».

‍

‍

Костянтин Ліберов був свідком останнього штурму Да Вінчі, що тривав понад годину. До вечора Дмитро з бійцями залишався зі 110-ю бригадою, щоб впевнитись, що все пройшло вдало.

7 березня Ліберови планували знімати роботу трофейного «Сонцепьока» Да Вінчі. Несподіваний ворожий обстріл накрив позиції батальйону, завдавши смертельного поранення Дмитру. Уламок від мінометної міни, що розірвалась біля Да Вінчі, влучив у шию. 
«Ми зібрались їхати, але почався сильний обстріл. Ми встигли зайти до укриття, побратими Да Вінчі встигли, а він — не встиг. Він завжди заходив до укриття останнім, щоб переконатись у безпеці своїх», — розповідає Влада Ліберова.

Через місяць під час виконання бойових завдань під Бахмутом загинули п’ятеро побратимів Да Вінчі. Трагічну звістку повідомили в батальйоні 8 квітня 2023 року.

Пропагандисти боялися Дмитра та його побратимів і намагалися його демонізувати. 
22 квітня 2021 року видання The New York Times опублікувало матеріал про спецпідрозділ Да Вінчі з Авдіївки. В інтерв'ю виданню Дмитро розповів жарт у відповідь на те, що російські медіа розповідають про націоналістів. 
Ось скриншот цього уривку зі статті в The New York Times:

‍

‍

«В Авдіївці добровольчий загін українського ультранаціоналістичного «Правого сектору» тримає домашнього вовка у клітці біля комендатури. Командир Дмитро Коцюбайло з позивним Да Вінчі жартує, що бійці годують вовка кістками російськомовних дітей, у відповідь на наклепи, що зводять на українських націоналістів російські державні ЗМІ».

Кремль до сьогоднішнього часу маніпулює цим жартом для підтвердження необхідності денацифікувати Україну. 

Варто згадати, що на запитання іноземних журналістів, чого Дмитро очікує далі від Росії, він відповів: «Повномасштабної війни».

За часів великої війни ворожа пропаганда цілеспрямовано атакувала Дмитра та його батальйон. Кремль звинувачував українських захисників у причетності до зачисток цивільного населення, яке підозрювали в симпатії до Росії, зокрема в Харківській області.

‍

‍

«Українська та натівська пропаганда створили з Коцюбайла фактично героя. Британське видання Independent присвятило йому цілу статтю. Про Коцюбайла дійсно можна знімати голлівудський фільм.
Наймолодший командир батальйону в українській армії й водночас лютий неонацист, один з лідерів терористичного угруповання «Правий сектор». Учасник Євромайдану, Коцюбайло не мав навіть вищої освіти. Зате народився та виріс на Західній Україні, в Івано-Франківську». («Блокнот.ру»).

Пропаганда намагається заплямувати честь українських захисників, створити картинку того, що наші герої не мають нічого спільного з героїзмом, а навпаки — мовляв, війна триває, бо західні країни озброюють українських радикалів.

З 18 років Дмитро Коцюбайло добровільно боронив Україну на фронті. У 2014 році після важкого поранення та реабілітації повернувся на фронт, де вже у 2015-му командував штурмовою ротою. У грудні 2021 року Дмитро Коцюбайло став першим добровольцем, який отримав звання Героя України прижиттєво. 
Влада Ліберова пояснює феномен Да Вінчі: «Танк — це дуже помітна ціль, є багато протитанкових засобів і, звісно, це великий ризик. Дмитро умів вести за собою людей. Він дуже сильно піклувався про свій особовий склад, піклувався більше про своїх людей, ніж про себе. Він думав спершу про велику мету та побратимів, а вже потім про себе. За це його сильно любили та цінували».

‍

‍

Дмитро загинув у 27. Провести Героя України в останню путь на Майдан Незалежності в Києві прийшли тисячі військових та цивільних. Вони вшанували пам’ять захисника, стоячи на колінах.
Президент України Володимир Зеленський нагородив Дмитра «Хрестом бойових заслуг» посмертно. Відзнаку Зеленський передав матері загиблого воїна Оксані. Поховали героя на території урочища Аскольдова могила.

Український фотокореспондент Олександр Клименко, який висвітлював збройні конфлікти в різних країнах світу, розповідав Українській асоціації професійних фотографів про достойних людей, з якими його звела робота на війні. Дмитро Коцюбайло був у їхніх рядах. Олександр знав Дмитра ще з 2015 року.

‍

‍

«Да Вінчі» воював постійно, у його хлопців своя зброярня, свої міномети. Він сідав на танк 24-ї бригади і їхав стріляти. Його дуже поважали командири бригад, були його друзями і довіряли. Після вторгнення, коли він став командиром бригади, побачитися з ним не довелось», — з сумом згадує Олександр.

Після загибелі Да Вінчі Костянтин і Влада Ліберови написали у своєму інстаграмі:
«[...]Герой України. Кращий з кращих. Воїн. Друг. Легенда. Ми до останнього вірили. Ми до останнього молились. Ти був самим сміливим, самим відчайдушним із всіх, кого ми знали. Ти здавався безсмертним. [...] До кінця днів ми пишатимемось, що знали тебе. Герої не вмирають».

‍

‍

‍

Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар