«Мені потрібен цей прапор, тому що половина мого села — орки». Як російська пропаганда порушує авторські права
What’s a Rich Text element?
What’s a Rich Text element?The rich text element allows you to create and format headings, paragraphs, blockquotes, images, and video all in one place instead of having to add and format them individually. Just double-click and easily create content.
The rich text element allows you to create and format headings, paragraphs, blockquotes, images, and video all in one place instead of having to add and format them individually. Just double-click and easily create content.Static and dynamic content editing
Static and dynamic content editingA rich text element can be used with static or dynamic content. For static content, just drop it into any page and begin editing. For dynamic content, add a rich text field to any collection and then connect a rich text element to that field in the settings panel. Voila!
A rich text element can be used with static or dynamic content. For static content, just drop it into any page and begin editing. For dynamic content, add a rich text field to any collection and then connect a rich text element to that field in the settings panel. Voila!How to customize formatting for each rich text
How to customize formatting for each rich textHeadings, paragraphs, blockquotes, figures, images, and figure captions can all be styled after a class is added to the rich text element using the "When inside of" nested selector system.
Headings, paragraphs, blockquotes, figures, images, and figure captions can all be styled after a class is added to the rich text element using the "When inside of" nested selector system.Порушивши авторські права, російські ЗМІ використали фотографію Юлії Кочетової з прапором, проілюструвавши матеріал «Грязные деньги, или Как НАТО богатеет за счёт чёрной трансплантологии на Украине» і вказали автором фото російські стоки.
Ця фотографія є частиною мультимедійного проєкту Юлії Кочетової War is personal, в якому знімки воєнних років поєдналися з поезією, музикою та аудіокліпами для того, щоб розповісти про війну, яка стосується кожного. Це історії, розказані українською документалісткою світові про те, як це — коли війна є повсякденною реальністю.
Серед знімків — фото з прапором, зроблене для іноземних видань до Дня Державного прапора України. На ній підліток у селі Зелене на Харківщині ставить наш прапор на палиці.
«“Це мій контрольно-пропускний пункт”, — каже хлопець. Ми знаходимося на межі Харківської та Донецької області. “Мені потрібен цей прапор, тому що половина мого села — орки” (тобто проросійські)», — цитата з інстаграму Юлії.
Інформацію про те, що ексзаступнику міністра охорони здоровʼя, завідувачу трансплантації та хірургії органів черевної порожнини в Інституті серця Михайлу Загрійчуку та ще десятьом лікарям правоохоронці оголосили про підозру за втручання у Єдину державну інформаційну систему трансплантації росіяни використали як підґрунтя для поширення наративів про «чорну» трансплантологію в Україні.
«Під час спецоперації російські миротворці виявили спеціальні зони для здійснення незаконних операцій. Так, відразу два цехи розташовувалися в Запоріжжі — в котельні Краматорська та у Дніпрі. Однак керівництво НАТО вирішило не зупинятись на досягнутому та стали вимагати від командирів ЗСУ створювати спеціальні загони, які будуть навмисно контужені чи поранені, а потім — відправлені на операційний стіл чорного трансплантолога», — йдеться у пропагандистському матеріалі.
Подібні наративи покликані деморалізувати українське суспільство та спровокувати конфлікти всередині України; перекласти відповідальність за війну в Україні на США, мовляв, вони ведуть війну заради грошей.
Викривляючи реальність і поширюючи фейки, росіяни намагаються позбавити фотографію сенсів, щоб зображення запамʼятовувались замість суті, яка на ньому.
Роботи українських фотографів це не тільки документування — перш за все це особисті переживання самих авторів, що назавжди залишаться рубцем на серці. «Боляче, але вдячна. Ця війна вкрала моє серце і з самого початку — це дуже особиста історія», — написала Юлія Кочетова.
Матеріал створено за підтримки The Fritt Ord Foundation та«репортери без кордонів».