«Цей момент зробив війну особистою». Павло Дорогой про російський удар по Харківській ОДА

Три роки по тому: трагедія 1 березня 2022 року у Харкові

1 березня 2022 року, на шостий день повномасштабного вторгнення Росії, українські військові продовжували героїчно утримувати Харків, відбиваючи атаки противника. Російські війська, не зумівши прорвати оборону міста, вдалися до одного з найжорстокіших методів терору — ракетного удару по центру мегаполісу.

‍

‍

Ранковий вибух сколихнув площу Свободи, центральну частину Харкова. Одна з ракет влучила у будівлю Харківської обласної державної адміністрації, інша поцілила у приміщення «Укртелекому», що знаходилося неподалік. Внаслідок цих ударів загинули щонайменше 44 людини, ще 15 отримали поранення.

‍

‍

Серед уламків знайшли останки тих, хто того ранку прийшов на роботу, хто перебував у службових кабінетах або просто проходив повз будівлю. Дехто загинув миттєво від вибухової хвилі, інші залишилися під завалами. Прокуратура підтвердила, що одна з ракет була російським "Іскандером" 9М723, а ідентифікувати іншу не вдалося, ймовірно, це була авіаційна бомба ФАБ-500.

‍

Хроніка трагедії

Перші миті після удару закарбувалися у свідомості харків’ян. Колони будівлі адміністрації обвалилися, у вікнах вибуховою хвилею вибило шибки, а сама конструкція частково склалася під власною вагою. Густий чорний дим здіймався над площею Свободи, засипаючи уламками дороги, автівки та навколишні будівлі.

Кадри моменту вибуху та його наслідків облетіли світ, ставши одним із перших візуальних доказів, наскільки варварською є російська агресія. Це не був удар по військовому об’єкту — він прийшовся прямо в серце цивільного міста.

‍

‍

Рятувальники ДСНС прибули на місце майже одразу після атаки, ризикуючи власними життями, оскільки завжди була загроза повторного обстрілу. Вони розбирали завали, виносили постраждалих на ношах, евакуйовували тих, хто ще подавав ознаки життя. Декілька днів поспіль вони не припиняли пошуки, сподіваючись знайти вцілілих.

‍

Після удару: горе, шок і незворотні втрати

Щойно повітряна тривога минула, до площі Свободи почали прибувати родичі та знайомі тих, хто в той момент міг перебувати всередині будівлі. Деяких загиблих упізнали вже у перші години після трагедії. Інші тіла доводилося витягати з-під руїн днями.

‍

‍

Будівля Харківської ОДА була зведена ще у 1955 році та була одним із символів міста. Її архітектура з масивними колонами та монументальним фасадом створювала відчуття величі. Проте після удару експерти визнали її такою, що не підлягає відновленню — вибух серйозно пошкодив несучі конструкції.

‍

‍

Через три роки після трагедії Українська асоціація професійних фотографів вшановує не лише загиблих, а й тих, хто без вагань кинувся на допомогу — рятувальників, лікарів, волонтерів і випадкових перехожих, які витягали постраждалих з-під завалів.

УАПФ публікує фоторепортаж Павла Дорогого, що зафіксував масштаб трагедії та наслідки теракту. Його світлини стали частиною історії — нагадуванням про те, яку ціну платить Україна за свою свободу.

‍

‍

Павло Дорогой: «Цей момент зробив війну не просто реальною – він зробив її особистою»

«Це центральна площа міста. Це серце міста. Кожен харків'янин там майже щодня проходить повз. Там і парк, і Держпром поруч. Така візитівка Харкова. Мабуть, ця атака була найболючішою для мене», — ділиться Павло Дорогой в інтерв’ю УАПФ. Тоді вперше росіяни вдарили по центру Харкова, руйнувань зазнали й історичні будівлі. На очах фотографа з ОДА виносили тіла загиблих, які діставали з-під завалів протягом двох тижнів.

‍

‍

«Це був такий сильний моральний удар. До того моменту здавалося, що війна десь там навколо Харкова, а тут вона стала ніби явною. Ближчою. Вона тут. Відтоді багато змінилося в місті і я сам», — каже Павло.

Павло Дорогой говорить, що саме фотографія і давала йому сили документувати все, що відбувається з його рідним містом. 

«Якось воно дивно виходить, що фотографія, з одного боку, дає змогу бути спостерігачем, нібито відсторонено дивитись, а з іншого — всі ці події неможливо не пропускати крізь себе», — каже Павло.

‍

Суд і покарання

13 листопада 2023 року Київський районний суд Харкова засудив 38-річного Дениса Панікарова, який передавав координати російським військовим. Його визнано винним у коригуванні вогню по Харкову, зокрема по будівлі ОДА. Він отримав довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

‍

‍

Відбудова та пам’ять

Харків пережив спробу окупації та безперервні атаки, але не зламався. Зараз місто намагаються потрохи відбудовувати. Місцева влада розглядає можливість не просто відновити адміністративні приміщення, а створити простір, який збереже пам’ять про загиблих.

‍

‍

Фотографії Павла Дорогого зафіксували момент, коли війна вирвала частину міста, але не його серце. Попри постійні дронові атаки та удари авиабомбами, Харків продовжує жити — у голосах людей, у світлі вцілілих вікон, у трамваях, що й досі курсують розбитими вулицями. 

‍

‍

‍

Павло Дорогой – документальний фотограф, режисер документального кіно, дослідник радянської фотографії другої половини XX століття.  Інстаграм фотографа. 

‍

Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар