«Це змінить хід війни. Я був неправий». Три роки тому росіяни вдарили по пологовому у Маріуполі. Трагедія в об’єктиві Мстислава Чернова

Один з тисяч воєнних злочинів, які вчинили російські окупаційні війська на Донеччині, — це обстріл пологового будинку та дитячої лікарні в Маріуполі. 9 березня 2022 року окупанти скинули туди декілька бомб у той час, коли у місті мав діяти режим тиші для евакуації людей. 

‍

‍

Маріуполь під ударами: російський злочин, що сколихнув світ 

Тоді, у березні 2022 року, Маріуполь дев'ять днів перебував в оточенні. Через постійні обстріли та бомбардування місто було без електрики й практично без зв'язку. Виїхати з оточеного міста у людей не було можливості — російські окупанти обстрілювали узгоджені шляхи «зелених коридорів».

‍

‍

«Пологовий будинок у центрі міста, лікарня, дитяче відділення і терапія — усе це знищене під час авіанальоту російської авіації на Маріуполь. Російський пілот, який, напевно, не цурається називати себе людиною, знову натиснув на гачок, точно знаючи, куди поцілить бомба. Росіяни! Ви не лише перетнули межу неприпустимих стосунків між державами та народами. Ви перетнули межу людяності. Припиніть називати себе людьми!» — написав у фейсбуці керівник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко. 

‍

«Скільки ще світ буде співучасником, ігноруючи терор?» — Зеленський

У розмові з BBC заступник мера Сергій Орлов розповів, що люди не могли повірити у реальність обстрілу. За його словами, люди у Маріуполі, яким вдалося втекти з лікарні, «розгнівані» та «не можуть повірити, що все це правда». «Ми не розуміємо, як це взагалі можливо у сучасному житті — бомбити дитячу лікарню», — сказав у коментарі BBC World Сергій Орлов. 

‍

‍

Того дня президент Володимир Зеленський заявив, що шокований тим, що російські військові розбомбили лікарню.

«Маріуполь. Прямий удар російських військ по пологовому будинку. Люди під завалами. Діти під завалами. Це звірство!» — написав він.

Зеленський також вкотре закликав Захід закрити небо над Україною. «Скільки ще світ буде співучасником, ігноруючи терор? Негайно закрийте небо! Негайно зупиніть убивства! Ви маєте силу. Але, схоже, втрачаєте людяність», — написав він.

‍

‍

Незадовго до авіанальоту на лікарню місцева влада повідомила, що в Маріуполі від початку російського вторгнення вже загинули 1300 людей. Керівник пресслужби мерії Віталій Фальковський підтвердив Financial Times, що у місті були вимушені звести братську могилу, оскільки морги переповнені, а нормальні похорони неможливі. «На жаль, просто надто багато тіл», — сказав він, та додав, що такий крок був необхідним. 

‍

Серед жертв — вагітні жінки та діти

У результаті терористичної атаки по пологовому загинули троє людей, одна з них — маленька дівчинка. 9 березня було відомо про 17 поранених, серед яких жінки, лікарі та діти. Інформацію про загиблих Маріупольська міська рада оприлюднила наступного дня, 10 березня.

За рік розслідування справи, у 2023 році, за даними прокуратури Донецької області, вдалося встановити більшу кількість жертв: внаслідок авіаудару загинули щонайменше шестеро людей — п'ять дорослих і трирічна дівчинка. Ще щонайменше 33 людини отримали поранення різного ступеня тяжкості. «У зв'язку з тим, що у нас немає доступу на тимчасово окупованої території, точну кількість постраждалих встановити неможливо», — пояснювали в прокуратурі. 

‍

Російські фейки 

Російські медіа назвали це фото «постановочним». Мовляв, з пологового будинку породіль давно евакуювали, а в будівлі засіли бійці полку «Азов» та влаштували там свою вогневу точку. Відверту брехню поширили не лише ЗМІ, а й Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і посольство РФ у Великій Британії. Згодом Twitter видалив пост посольства.

‍

‍

У третій рік після трагедії Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Мстислава Чернова, який задокументував страшні кадри, що зокрема увійшли в документальну стрічку «20 днів у Маріуполі». 

Разом із колегами з Associated Press Євгеном Малолєткою та Василісою Степаненко Чернов був серед медійників, які залишалися в Маріуполі під час перших тижнів російської облоги. Саме їхні кадри світ побачив першими: розбомблений пологовий будинок, розстріляні житлові квартали, жахіття війни в місті, що помирало.

‍

‍

Ризикуючи життям, вони передавали матеріали з єдиного місця, де ще працював зв’язок. А 15 березня, коли шансів вижити майже не лишалося, змогли вибратися через гуманітарний коридор.

На основі цих кадрів Чернов створив фільм «20 днів у Маріуполі» — перший в історії українського кіно володар премії «Оскар». Фільм отримав також Пулітцерівську премію, відзнаки Британської кіноакадемії та Гільдії режисерів США.

‍

«Ми зняли так багато мертвих людей і мертвих дітей», — Чернов 

Після того, як Мстиславу Чернову та його команді вдалося перетнути 15 ворожих блокпостів і вибратися з оточеного Маріуполя, він написав репортаж для Associated Press. У ньому він описав жахіття, які бачив на власні очі, зокрема й наслідки авіаудару по пологовому будинку.

«Я був свідком смертей у лікарні, трупів на вулицях, десятків тіл, закинутих у братську могилу. Я бачив стільки смерті, що знімав, майже не сприймаючи цього. 9 березня авіаудари пошматували пластик, яким ми заклеїли вікна нашого автомобіля. Я побачив кулю всього за кілька секунд до того, як біль пронизав моє вухо, мою шкіру, моє обличчя. Ми спостерігали за димом з пологового будинку. Коли ми приїхали, рятувальники ще витягували з руїн закривавлених вагітних жінок», — писав Чернов.

Зв’язку майже не було, а батареї камер і телефонів розряджалися. Поліцейський, почувши, як журналісти обговорюють, як передати відзняті кадри, сказав: «Це змінить хід війни». Він провів їх до місця, де ще залишався зв’язок.

‍

‍

«Ми зняли так багато мертвих людей і мертвих дітей. Я не розумів, чому він думав, що ще більше смертей може щось змінити. Я був неправий», — зізнався Чернов.

Згодом в одному з інтерв'ю Мстислава запитали: «Чи є такі кадри, можливо, навіть не світлини чи відео, а щось у вашій пам’яті, що ви хотіли б забути?»

Він відповів: «На жаль, я вже не можу порахувати, скільки вбитих людей я зняв у своєму житті, і кожен цей момент я хотів би забути. Водночас я хотів би це і пам’ятати, тому що це нагадує мені, яка жахлива війна. Це нагадує мені, чому ми працюємо, це нагадує мені, навіщо існує журналістська професія, професія воєнного журналіста. Вона потрібна для того, щоб попередити людей про те, наскільки жорстока і безжальна війна, і наскільки важливо її не допустити. Тому… усе це я хотів би забути, але все це потрібно було знімати».

‍

‍

‍

Мстислав Чернов — український фотограф, журналіст Associated Press, режисер, воєнний кореспондент, президент Української асоціації професійних фотографів, почесний член Українського ПЕН та письменник. Висвітлював Революцію Гідності, війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, сирійську громадянську війну, битви при Мосулі в Іраку, російське вторгнення в Україну 2022 року, включаючи блокаду Маріуполя. За цю роботу отримав нагороди Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премію імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards. За підсумками 2022 року увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та артоб'єктів, що стали символами українського спротиву» від «Forbes Україна», а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі», який у 2024 році вперше в історії української кінематографії був нагороджений премією «Оскар».

Соціальні мережі фотографа:  Facebook  Instagram

‍

Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар