11 листопада 2022 року Збройні сили України визволили Херсон – єдиний обласний центр України, захоплений російськими військовими з моменту початку повномасштабного вторгнення РФ. На центральній площі міста, обабіч вулиць та при в’їзді у Херсон місцеві мешканці вітали українських військових. У той день було багато обіймів, вигуків «Слава Україні!» та сліз щастя.
Сьогодні Українська Асоціація професійних фотографів публікує світлини Євгенія Завгороднього та Андрія Дубчака, зроблені після звільнення Херсона.
Збройні сили України увійшли в Херсон 11 листопада 2022 року. Звільнення міста завершило Херсонську наступальну операцію, у результаті якої підрозділи Сил оборони України просунулись на 40 км та визволили більше 200 населених пунктів. Українських військових на вулицях міста зустрічали натовпи місцевих мешканців. У центральній частині Херсона – на Площі Свободи, люди обіймали солдатів, просили їх розписатись на одязі, розмахували українськими прапорами та не приховували сліз щастя. Одними із перших до звільненого міста приїхали фотографи Євгеній Завгородній та Андрій Дубчак. Вони задокументували цей історичний для України день.
«Коли ми їхали з Миколаєва в Херсон, дорогою зустрічались таблички із вказаною відстанню до міста. До Херсона залишалось все менше кілометрів і я це сприймав як зворотній відлік перед початком чогось важливого. Знаєте, як цокає годинник, як рахують десять, дев’ять, вісім…, – розповідає фотограф Євгеній Завгородній. – Ми їхали з великим хвилюванням, хотіли якомога швидше дістатись до Херсона. Коли на під’їзді до міста побачив ці останні цифри, то до горла підійшов ком, я не міг говорити. На очі просто навертались сльози».
Євгеній Завгородній пригадує, що у найближчих до Херсона селах та на під’їзді до міста, обабіч дороги стояли місцеві мешканці та вітали військових. Вулиці Херсона були наповнені людьми – хтось йшов на центральну площу міста, інші стояли біля доріг з українськими прапорами.
«Ми зупинилися недалеко від Площі Свободи, припаркували автомобіль і вирушили в центр міста. Як тільки військові вийшли з авто, до них одразу підбігли люди з обіймами. Ми довго йшли невелику відстань до площі, бо люди не відпускали хлопців, дякували їм, плакали від радості», – каже Завгородній.
Фотограф Євген Завгородній намагався зняти якомога більше кадрів, проте доводилось робити невеличкі перерви, бо «накривали емоції».
«Після зйомок у Херсоні в мене забрали акредитацію. Шкодував тоді лише про одне, що зняв недостатньо кадрів і робив паузи на відпочинок», – говорить з усмішкою Євгеній Завгородній.
Додає, що під час зйомок інколи не міг справитись із емоціями – люди навколо були наче в ейфорії. Танцювали, співали українських пісень, зупиняли автомобілі з військовими, щоб їх обняти та подякувати.
«У мене було для роботи лише декілька годин. Проте емоції інколи не давали зосередитись і я робив паузи. Зараз мені видається, що треба було працювати без жодних перерв, допоки вистачить внутрішнього заряду та заряду батарейок фотокамери», – говорить Завгородній.
На фотографіях Євгенія Завгороднього назавжди залишився молодим та усміхненим військовий Дмитро «Гармаш». На площі, на тлі пам’ятника, військового обіймає місцева мешканка. 12 березня 2023 року Дмитро загинув.
Євгеній Завгородній пригадує, що люди просто вибігали на дорогу, щоб привітати військових. Інколи це могло бути дуже небезпечно, оскільки окремі автомобілі їхали на свої спеціальні завдання і не мали права зупинятись.
«Одну дівчинку я ледь встиг вхопити за курточку, щоб вона не потрапила під машину військових. Я дуже боявся, щоб на тлі таких знакових та щасливих моментів не сталось якоїсь трагедії. Тоді у Херсоні панувала неймовірна атмосфера щастя», – говорить фотограф.
Євгеній Завгородній знімає близько 20 років як для українських ЗМІ, так і для закордонних агентств. Починав з документування подій «Помаранчевої революції» у 2004 році. Його фото публікували «The Wall Street Journal», «The New York Times», «The Guardian», «Deutsche Welle» та інші. До повномасштабного вторгнення пару років знімав роботу українського парламенту. З початку вторгнення документує наслідки російської агресії. Роботи Євгена експонувалися на колективних виставках в Україні та ЄС.
Соцмережі фотографа: Facebook, Instagram
Андрій Дубчак – засновниĸ та ĸерівниĸ незалежного репортерсьĸого медіа «Donbas Frontliner», ĸореспондент і фотоĸореспондент. Перший стрімер Євромайдану, фільмував та стрімив багато подій Революції Гідності, у тому числі трагічні дні 18, 19, 20 лютого 2014 роĸу. Висвітлював події під час анесії Криму.Зараз основна частина роботи направлена на висвітлення війни з РФ на Сході Уĸраїни. Народився та виріс у місті Калинівĸа Вінницьĸої області. Заĸінчив механічний фаĸультет ВДСГІ, ФІОТ КПІ, «Журналістиĸа цифрового майбутнього» Могилянсьĸої шĸоли журналістиĸи, Київсьĸу Шĸолу Фотографії. У 2015 почав фотографувати.
Соцмережі фотографа: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Небезпечні «квіти». Робота артилеристів напередодні звільнення Херсона на світлинах В’ячеслава Ратинського
Матеріал створено за підтримки The Foundation for Polish-German Cooperation.
11 листопада 2022 року Збройні сили України визволили Херсон – єдиний обласний центр України, захоплений російськими військовими з моменту початку повномасштабного вторгнення РФ. На центральній площі міста, обабіч вулиць та при в’їзді у Херсон місцеві мешканці вітали українських військових. У той день було багато обіймів, вигуків «Слава Україні!» та сліз щастя.
Сьогодні Українська Асоціація професійних фотографів публікує світлини Євгенія Завгороднього та Андрія Дубчака, зроблені після звільнення Херсона.
Збройні сили України увійшли в Херсон 11 листопада 2022 року. Звільнення міста завершило Херсонську наступальну операцію, у результаті якої підрозділи Сил оборони України просунулись на 40 км та визволили більше 200 населених пунктів. Українських військових на вулицях міста зустрічали натовпи місцевих мешканців. У центральній частині Херсона – на Площі Свободи, люди обіймали солдатів, просили їх розписатись на одязі, розмахували українськими прапорами та не приховували сліз щастя. Одними із перших до звільненого міста приїхали фотографи Євгеній Завгородній та Андрій Дубчак. Вони задокументували цей історичний для України день.
«Коли ми їхали з Миколаєва в Херсон, дорогою зустрічались таблички із вказаною відстанню до міста. До Херсона залишалось все менше кілометрів і я це сприймав як зворотній відлік перед початком чогось важливого. Знаєте, як цокає годинник, як рахують десять, дев’ять, вісім…, – розповідає фотограф Євгеній Завгородній. – Ми їхали з великим хвилюванням, хотіли якомога швидше дістатись до Херсона. Коли на під’їзді до міста побачив ці останні цифри, то до горла підійшов ком, я не міг говорити. На очі просто навертались сльози».
Євгеній Завгородній пригадує, що у найближчих до Херсона селах та на під’їзді до міста, обабіч дороги стояли місцеві мешканці та вітали військових. Вулиці Херсона були наповнені людьми – хтось йшов на центральну площу міста, інші стояли біля доріг з українськими прапорами.
«Ми зупинилися недалеко від Площі Свободи, припаркували автомобіль і вирушили в центр міста. Як тільки військові вийшли з авто, до них одразу підбігли люди з обіймами. Ми довго йшли невелику відстань до площі, бо люди не відпускали хлопців, дякували їм, плакали від радості», – каже Завгородній.
Фотограф Євген Завгородній намагався зняти якомога більше кадрів, проте доводилось робити невеличкі перерви, бо «накривали емоції».
«Після зйомок у Херсоні в мене забрали акредитацію. Шкодував тоді лише про одне, що зняв недостатньо кадрів і робив паузи на відпочинок», – говорить з усмішкою Євгеній Завгородній.
Додає, що під час зйомок інколи не міг справитись із емоціями – люди навколо були наче в ейфорії. Танцювали, співали українських пісень, зупиняли автомобілі з військовими, щоб їх обняти та подякувати.
«У мене було для роботи лише декілька годин. Проте емоції інколи не давали зосередитись і я робив паузи. Зараз мені видається, що треба було працювати без жодних перерв, допоки вистачить внутрішнього заряду та заряду батарейок фотокамери», – говорить Завгородній.
На фотографіях Євгенія Завгороднього назавжди залишився молодим та усміхненим військовий Дмитро «Гармаш». На площі, на тлі пам’ятника, військового обіймає місцева мешканка. 12 березня 2023 року Дмитро загинув.
Євгеній Завгородній пригадує, що люди просто вибігали на дорогу, щоб привітати військових. Інколи це могло бути дуже небезпечно, оскільки окремі автомобілі їхали на свої спеціальні завдання і не мали права зупинятись.
«Одну дівчинку я ледь встиг вхопити за курточку, щоб вона не потрапила під машину військових. Я дуже боявся, щоб на тлі таких знакових та щасливих моментів не сталось якоїсь трагедії. Тоді у Херсоні панувала неймовірна атмосфера щастя», – говорить фотограф.
Євгеній Завгородній знімає близько 20 років як для українських ЗМІ, так і для закордонних агентств. Починав з документування подій «Помаранчевої революції» у 2004 році. Його фото публікували «The Wall Street Journal», «The New York Times», «The Guardian», «Deutsche Welle» та інші. До повномасштабного вторгнення пару років знімав роботу українського парламенту. З початку вторгнення документує наслідки російської агресії. Роботи Євгена експонувалися на колективних виставках в Україні та ЄС.
Соцмережі фотографа: Facebook, Instagram
Андрій Дубчак – засновниĸ та ĸерівниĸ незалежного репортерсьĸого медіа «Donbas Frontliner», ĸореспондент і фотоĸореспондент. Перший стрімер Євромайдану, фільмував та стрімив багато подій Революції Гідності, у тому числі трагічні дні 18, 19, 20 лютого 2014 роĸу. Висвітлював події під час анесії Криму.Зараз основна частина роботи направлена на висвітлення війни з РФ на Сході Уĸраїни. Народився та виріс у місті Калинівĸа Вінницьĸої області. Заĸінчив механічний фаĸультет ВДСГІ, ФІОТ КПІ, «Журналістиĸа цифрового майбутнього» Могилянсьĸої шĸоли журналістиĸи, Київсьĸу Шĸолу Фотографії. У 2015 почав фотографувати.
Соцмережі фотографа: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Небезпечні «квіти». Робота артилеристів напередодні звільнення Херсона на світлинах В’ячеслава Ратинського
Матеріал створено за підтримки The Foundation for Polish-German Cooperation.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
