Збройні сили України звільнили Київську область 2 квітня 2022 року. За час окупації там загинуло не менше тисячі людей і виросли нові цвинтарі. Армія РФ залишила після себе страшну картину. На вулицях міст та сіл лежали тіла загиблих цивільних мешканців, часто зі слідами катувань, на дорогах – згорілі остови танків і броньованих машин, розстріляні цивільні авто, обабіч поселень – братські могили, а більшість будинків – зруйновані.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує фотографії Олексія Фурмана зі звільненої Київщини. Олексій є учасником асоціації із 2022 року.
У середині березня 2022 року тривали активні бої за Київщину. Із 13 до 21 березня продовжувалися зіткнення в Ірпені. У місті Буча російські військові облаштували вогневі позиції у житлових будинках. 21 березня українські військові звільнили селище Макарів. Наприкінці місяця ЗСУ оточили Ірпінь, Гостомель та Бучу. Російські війська почали відходити із зайнятих територій Київщини. Ірпінь звільнили від російських окупантів 28 березня, а Бучу – 31 березня.
2 квітня 2022 року Збройні сили України звільнили від російських військ Київську область. Спільними зусиллями Сил оборони, добровольців, волонтерів та місцевих мешканців вдалось протистояти армії РФ та визволити область. Українські військові визволили понад тридцять населених пунктів Київщини. «Ірпінь, Буча, Гостомель та вся Київська область – звільнені від загарбників», – повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
Під час російської окупації у Київській області загинуло не менше тисячі людей. Утім дані не точні, оскільки у звільнених від армії РФ містах досі виявляють нові братські могили. Цивільних мешканців Київщини знаходили розстріляними зі зв’язаними руками. На тілах людей були сліди катувань. Російські військові розстрілювали колони автомобілів із написом «Діти» та цивільних мешканців, ґвалтували жінок, чоловіків і дітей, а також займались мародерством. Окремі поселення Київщині були знищені більше ніж на половину.
Фотограф Олексій Фурман документував щойно звільнені від російських окупантів території Київщини з 1 квітня 2022 року. До того він був із редакційним завданням в Івано-Франківську та Львові, знімав похорон друга у Чернівецькій області. Наприкінці березня фотограф придбав автомобіль і разом з колегою Стасом Козлюком поїхав у Київ. Напередодні їхнього від’їзду почала з’являтися інформація, що деякі населені пункти Київської області уже звільнені. Проте ситуація була ще доволі невизначеною.
1 квітня своїми фотографіями із Дмитрівки з Олексієм Фурманом поділився його колега Сергій Полежака. Уранці 2 квітня у Дмитрівку поїхав і Олексій. «Те, що я побачив у Дмитрівці, нагадало мені сцени, які неодноразово бачив у Донецькій області у 2014. Тільки цього разу це було вже під Києвом, за годину їзди від мого дому», – пригадує Олексій Фурман. Він фотографував зруйновані будинки, згорілі остови танків і броньованих машин. Слухав історії людей, що залишилися і наглядали за будинками сусідів, та їхні спогади про бої, які точилися тут ще декілька діб тому.
«Найстрашніше, що я побачив під час роботи Київщиною, було в той же перший день нашої роботи, 2 квітня. Це був відрізок житомирської траси між Мрією і Милою, “дорога смерті”. Спалені автівки, поряд з ними обгорілі тіла людей, – ділиться спогадами Олексій Фурман. – Обабіч дороги лежала купа з тіл, які, вирогідно, росіяни намагалися спалити. Я зробив кадр, але не публікував – такі кадри мають бути використані на суді в Гаазі, але вони “за межею” для публікації в ЗМІ». Трохи далі Олексій побачив тіло чоловіка з замотаними скотчем руками. На жаль, цю деталь, замотані скотчем руки, йому довелося бачити потім ще, недалеко від Гостомеля.
Протягом квітня, травня та червня Олексій Фурман активно фотографував у звільнених містах і селах Київської області. Він був у Бучі, Бородянці, Гостомелі, Озерах, Загальцях, Феневичах, Андріївці, Демидові, Макарові та інших. 6 квітня Олексій Фурман з колегою з Британії поїхав до Гостомеля – планували фотографувати в аеропорту. Коли не отримали дозволу, пішли знімати до розташованих поряд п’ятиповерхових будинків. У декількох будинків обвалилися поверхи, інші мали серйозні пошкодження. «Коли я фотографував один з будинків ширококутним об’єктивом, то звернув увагу на невеличкі дерев’яні хрести, розташовані недалеко від клумби. Я підійшов ближче і побачив на хрестах іменні таблички. Я зробив декілька фотографій, надіслав їх до агенції Getty Images, з якою я тоді співпрацював. Того ж вечора вони були опубліковані, – розповідає Олексій. – Наступного дня я отримав повідомлення у Вайбері із незнайомого номера: “Скажіть, це Ви робили фото в Гостомелі?”. Я відповів, що так. “Хотіла сказати Вам дякую велике за фото… Це могила моєї мами”».
Під час зйомок Київщиною Олексій з колегами зустрів багато відважних, відкритих і дуже добрих людей. У Бучі вони познайомилися з цілим під’їздом – і, за пів години після знайомства, брат і сестра, що були в Бучі весь час окупації, вже вели фотографів звільненим містом. Олексій Фурман дізнався, що сусід брата з сестрою під час окупації розвозив на велосипеді продукти людям у сусідній район. «Я йду з ним, і на моїх очах жінка плаче, тримаючи в руках свіжий батон. Дає мені ляльку ручної роботи на згадку», – розповідає Фурман. Додає, що багато людей з Київщини не говорили з рідними уже декілька тижнів. На наступний день фотограф з колегами привіз декілька старих телефонів та роздав їх місцевим мешканцям. «Бабусі біля під’їзду кілька днів поспіль пригощали нас чаєм, звареним на цеглинах у подвір’ї. Ця щира гостинність людей, які так багато втратили, завжди надзвичайно розчулює», – говорить Олексій Фурман.
Фотографу довелось десятки разів бачити, як люди блукали згарищами, що залишилися від їхніх домівок, та намагались «вчепитись» поглядом у щось знайоме та рідне. «Те, що мене вразило, мабуть, найбільше, – це стійкість наших людей, – говорить Олексій Фурман. – Через лічені дні після звільнення українських міст, містечок і сіл, люди, чиї квартири або будинки постраждали так, що їх можна було відновити, вже працювали – перекривали дахи, вставляли нові вікна, прибирали територію».
Життя швидко повернулося на Київщину, і фотографу хотілось зафіксувати це в одному сюжеті. У червні, під час прогулянки Бородянкою, він побачив дівчинку, що високо і радісно-завзято каталася на гойдалці біля зруйнованих дев’ятиповерхівок, та зробив фотографію. «Знімок настільки полюбився містянам, що недалеко від дитячого майданчику тепер стоїть пам’ятник, скульптори якого надихалися моєю світлиною, – усміхається Олексій Фурман. – Надзвичайно приємно бути причетним до процесу творення, антагоністичному тій страшній руйнації, яку ми пережили»
Олексій Фурман – український візуальний оповідач, випускник Університету Міссурі та співзасновник New Cave Media, студії імерсійного оповідання в Києві, Україна. Учасник Української асоціації професійних фотографів. Він висвітлював українську революцію 2013-2014 років, анексію Криму та продовжує працювати, документуючи війну в Україні. Висвітлення Олексієм конфлікту було відзначено POYi, NPPA, PDN Photo Annual та премією Bayeux-Calvados для воєнних кореспондентів. Його роботи публікувалися в TIME, The New York Times, The Washington Post, Al Jazeera America, 6MOIS, Der Spiegel, The Guardian, De Standaard і Financial Times. Протягом двох років Олексій фотографував важкопоранених українських бійців, які поверталися додому.
Соцмережі автора:
https://www.facebook.com/alfurman
https://www.instagram.com/alexeyfurman/
Нагадаємо, що Українська асоціація професійних фотографів започаткувала цикл матеріалів, присвячених ключовим подіям російської війни проти України, де публікує спогади та світлини українських документальних фотографів.
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Збройні сили України звільнили Київську область 2 квітня 2022 року. За час окупації там загинуло не менше тисячі людей і виросли нові цвинтарі. Армія РФ залишила після себе страшну картину. На вулицях міст та сіл лежали тіла загиблих цивільних мешканців, часто зі слідами катувань, на дорогах – згорілі остови танків і броньованих машин, розстріляні цивільні авто, обабіч поселень – братські могили, а більшість будинків – зруйновані.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує фотографії Олексія Фурмана зі звільненої Київщини. Олексій є учасником асоціації із 2022 року.
У середині березня 2022 року тривали активні бої за Київщину. Із 13 до 21 березня продовжувалися зіткнення в Ірпені. У місті Буча російські військові облаштували вогневі позиції у житлових будинках. 21 березня українські військові звільнили селище Макарів. Наприкінці місяця ЗСУ оточили Ірпінь, Гостомель та Бучу. Російські війська почали відходити із зайнятих територій Київщини. Ірпінь звільнили від російських окупантів 28 березня, а Бучу – 31 березня.
2 квітня 2022 року Збройні сили України звільнили від російських військ Київську область. Спільними зусиллями Сил оборони, добровольців, волонтерів та місцевих мешканців вдалось протистояти армії РФ та визволити область. Українські військові визволили понад тридцять населених пунктів Київщини. «Ірпінь, Буча, Гостомель та вся Київська область – звільнені від загарбників», – повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
Під час російської окупації у Київській області загинуло не менше тисячі людей. Утім дані не точні, оскільки у звільнених від армії РФ містах досі виявляють нові братські могили. Цивільних мешканців Київщини знаходили розстріляними зі зв’язаними руками. На тілах людей були сліди катувань. Російські військові розстрілювали колони автомобілів із написом «Діти» та цивільних мешканців, ґвалтували жінок, чоловіків і дітей, а також займались мародерством. Окремі поселення Київщині були знищені більше ніж на половину.
Фотограф Олексій Фурман документував щойно звільнені від російських окупантів території Київщини з 1 квітня 2022 року. До того він був із редакційним завданням в Івано-Франківську та Львові, знімав похорон друга у Чернівецькій області. Наприкінці березня фотограф придбав автомобіль і разом з колегою Стасом Козлюком поїхав у Київ. Напередодні їхнього від’їзду почала з’являтися інформація, що деякі населені пункти Київської області уже звільнені. Проте ситуація була ще доволі невизначеною.
1 квітня своїми фотографіями із Дмитрівки з Олексієм Фурманом поділився його колега Сергій Полежака. Уранці 2 квітня у Дмитрівку поїхав і Олексій. «Те, що я побачив у Дмитрівці, нагадало мені сцени, які неодноразово бачив у Донецькій області у 2014. Тільки цього разу це було вже під Києвом, за годину їзди від мого дому», – пригадує Олексій Фурман. Він фотографував зруйновані будинки, згорілі остови танків і броньованих машин. Слухав історії людей, що залишилися і наглядали за будинками сусідів, та їхні спогади про бої, які точилися тут ще декілька діб тому.
«Найстрашніше, що я побачив під час роботи Київщиною, було в той же перший день нашої роботи, 2 квітня. Це був відрізок житомирської траси між Мрією і Милою, “дорога смерті”. Спалені автівки, поряд з ними обгорілі тіла людей, – ділиться спогадами Олексій Фурман. – Обабіч дороги лежала купа з тіл, які, вирогідно, росіяни намагалися спалити. Я зробив кадр, але не публікував – такі кадри мають бути використані на суді в Гаазі, але вони “за межею” для публікації в ЗМІ». Трохи далі Олексій побачив тіло чоловіка з замотаними скотчем руками. На жаль, цю деталь, замотані скотчем руки, йому довелося бачити потім ще, недалеко від Гостомеля.
Протягом квітня, травня та червня Олексій Фурман активно фотографував у звільнених містах і селах Київської області. Він був у Бучі, Бородянці, Гостомелі, Озерах, Загальцях, Феневичах, Андріївці, Демидові, Макарові та інших. 6 квітня Олексій Фурман з колегою з Британії поїхав до Гостомеля – планували фотографувати в аеропорту. Коли не отримали дозволу, пішли знімати до розташованих поряд п’ятиповерхових будинків. У декількох будинків обвалилися поверхи, інші мали серйозні пошкодження. «Коли я фотографував один з будинків ширококутним об’єктивом, то звернув увагу на невеличкі дерев’яні хрести, розташовані недалеко від клумби. Я підійшов ближче і побачив на хрестах іменні таблички. Я зробив декілька фотографій, надіслав їх до агенції Getty Images, з якою я тоді співпрацював. Того ж вечора вони були опубліковані, – розповідає Олексій. – Наступного дня я отримав повідомлення у Вайбері із незнайомого номера: “Скажіть, це Ви робили фото в Гостомелі?”. Я відповів, що так. “Хотіла сказати Вам дякую велике за фото… Це могила моєї мами”».
Під час зйомок Київщиною Олексій з колегами зустрів багато відважних, відкритих і дуже добрих людей. У Бучі вони познайомилися з цілим під’їздом – і, за пів години після знайомства, брат і сестра, що були в Бучі весь час окупації, вже вели фотографів звільненим містом. Олексій Фурман дізнався, що сусід брата з сестрою під час окупації розвозив на велосипеді продукти людям у сусідній район. «Я йду з ним, і на моїх очах жінка плаче, тримаючи в руках свіжий батон. Дає мені ляльку ручної роботи на згадку», – розповідає Фурман. Додає, що багато людей з Київщини не говорили з рідними уже декілька тижнів. На наступний день фотограф з колегами привіз декілька старих телефонів та роздав їх місцевим мешканцям. «Бабусі біля під’їзду кілька днів поспіль пригощали нас чаєм, звареним на цеглинах у подвір’ї. Ця щира гостинність людей, які так багато втратили, завжди надзвичайно розчулює», – говорить Олексій Фурман.
Фотографу довелось десятки разів бачити, як люди блукали згарищами, що залишилися від їхніх домівок, та намагались «вчепитись» поглядом у щось знайоме та рідне. «Те, що мене вразило, мабуть, найбільше, – це стійкість наших людей, – говорить Олексій Фурман. – Через лічені дні після звільнення українських міст, містечок і сіл, люди, чиї квартири або будинки постраждали так, що їх можна було відновити, вже працювали – перекривали дахи, вставляли нові вікна, прибирали територію».
Життя швидко повернулося на Київщину, і фотографу хотілось зафіксувати це в одному сюжеті. У червні, під час прогулянки Бородянкою, він побачив дівчинку, що високо і радісно-завзято каталася на гойдалці біля зруйнованих дев’ятиповерхівок, та зробив фотографію. «Знімок настільки полюбився містянам, що недалеко від дитячого майданчику тепер стоїть пам’ятник, скульптори якого надихалися моєю світлиною, – усміхається Олексій Фурман. – Надзвичайно приємно бути причетним до процесу творення, антагоністичному тій страшній руйнації, яку ми пережили»
Олексій Фурман – український візуальний оповідач, випускник Університету Міссурі та співзасновник New Cave Media, студії імерсійного оповідання в Києві, Україна. Учасник Української асоціації професійних фотографів. Він висвітлював українську революцію 2013-2014 років, анексію Криму та продовжує працювати, документуючи війну в Україні. Висвітлення Олексієм конфлікту було відзначено POYi, NPPA, PDN Photo Annual та премією Bayeux-Calvados для воєнних кореспондентів. Його роботи публікувалися в TIME, The New York Times, The Washington Post, Al Jazeera America, 6MOIS, Der Spiegel, The Guardian, De Standaard і Financial Times. Протягом двох років Олексій фотографував важкопоранених українських бійців, які поверталися додому.
Соцмережі автора:
https://www.facebook.com/alfurman
https://www.instagram.com/alexeyfurman/
Нагадаємо, що Українська асоціація професійних фотографів започаткувала цикл матеріалів, присвячених ключовим подіям російської війни проти України, де публікує спогади та світлини українських документальних фотографів.
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
