Увага! Матеріал містить чутливу інформацію, а фотографії — сцени жорстокості, які можуть вас шокувати.
Армія РФ почала атакувати місто Харків із першого дня повномасштабного вторгнення. Російським військам не вдалось захопити місто, тож вони розпочали його системно обстрілювати кожного дня. Крім обстрілів житлових кварталів, від яких найбільше постраждали спальні райони Харкова, російські військові цілеспрямовано нищили цивільну інфраструктуру міста.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує фотографії Мстислава Чернова, зняті навесні 2022 року у Харкові. Мстислав народився та виріс у цьому місті, тож його світлини – не лише документація визволення землі, а й звільнення пам’яті та сімейної історії.
Місто Харків російські війська почали обстрілювати з п’ятої ранку 24 лютого 2022 року. Наступної ночі військова техніка РФ підійшла до міста, але була знищена українськими військовими. Наступні спроби окупувати місто завершувались невдачами – внаслідок боїв армія РФ понесла значні втрати як техніки, так і особового складу. Переломним у обороні міста можна вважати 27 лютого. У цей день до міста на бронеавтомобілях «Тигр» прорвались російські спецпризначенці, яких одразу ліквідували українські військові. Після цього російська армія більше не заходила у місто. Натомість почались безжальні обстріли усього Харкова.
У березні та квітні російські військові активно обстрілювали житлові спальні райони Харкова, особливо Північну Салтівку. До середини березня у Харкові, за даними міської ради, через постійні обстріли було зруйновано близько 600 житлових будинків, розбомблено 50 шкіл та низку лікарень, включно із пологовими будинками.
«Лише за підтвердженими даними, з початку війни у Харкові загарбники цинічно вбили понад 500 мирних мешканців, 88 із них рятувальникам довелося діставати з-під завалів», – повідомляло Головне управління ДСНС України у Харківській області.
Бійці Збройних сил України відбивають чергові спроби армії РФ пробитися з боями до Харкова.
У квітні обстріли житлових районів міста та критичної інфраструктури не припиняються. Наприклад, 3 квітня протягом ночі було зафіксовано близько 50 обстрілів, а протягом доби 4 квітня російські військові завдали 54 удари з різних видів зброї дальньої дії по місту та області: артилерійські удари, мінометні і танкові обстріли, обстріли з РСЗВ. Армія РФ обстрілювала підприємства, школи, дитячі садочки та архітектурні пам’ятки міста. Проте комунальники оперативно прибирали наслідки обстрілів і місто продовжувало жити.
«Російські снаряди не летять на Харків вперше від початку розв’язаної РФ повномасштабної війни», – 10 травня повідомив міський голова Ігор Терехов.
14 травня в Інституті з вивчення війни (ISW) висловили припущення, що Україна перемогла у битві за Харків. Після двотижневого затишшя, харків’яни почали масово повертатися додому.
«Після того, як ми вирвалися з облоги Маріуполя, я вирушив до Бучі, де йшли пошуки тіл вбитих російськими військами цивільних, – пригадує фотограф та відеограф Мстислав Чернов. – Майже одразу після цього, я попросив своїх редакторів відправити мене до Харкова, міста, де я народився і виріс, і де я не був з початку повномасштабного вторгнення».
У той час російські війська стояли майже біля самої окружної міста, і Харків страждав від ударів важкої артилерії та РСЗВ. Наступні три місяці Мстислав Чернов провів у місті, знімаючи наслідки цих ударів.
«Це було жахливе дежавю – я знову бачив цивільних, вбитих російськими снарядами, медиків, що ризикували своїм життям, намагаючись врятувати поранених, палаючі машини та зруйновані будинки», – говорить Чернов.
Одного разу, приїхавши на адресу обстрілу, Мстислав побачив убитих людей, що лежали перед під’їздом будинку, де він прожив кілька студентських років.
«Це схоже на кошмар, від якого неможливо прокинутися. Спогади про місто мого дитинства і молодості накладаються на абсурд цих безглуздих атак і вбивств», – ділиться журналіст.
У ті місяці він зробив кілька важливих для нього кадрів. У них він намагався відобразити ці почуття та показати, що росіяни робили з Харковом, який так і не змогли окупувати, а тому безжально обстрілювали.
Протягом наступних місяців, українські війська почали поступово відтісняти росіян від міста. Обстріли майже припинилися, але відкрилися інші страшні картини: звільнені, але зруйновані села, спалена техніка, тіла російських солдатів на дорогах.
«Все це відбувалося у місцях, де я провів своє дитинство, – каже Мстислав Чернов. – Це було не просто звільнення землі, а звільнення пам’яті та сімейної історії».
Мстислав Чернов – український фотограф, журналіст Ассошіейтед Прес, режисер, воєнний кореспондент, Президент Української асоціації професійних фотографів, почесний член «Українського ПЕН» та письменник. Висвітлював Революції гідності, Війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битви при Мосулі в Іраку, Російське вторгнення в Україну 2022 року, включаючи Блокаду Маріуполя (за цю роботу отримав нагороди Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards, за підсумками 2022 року увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та артоб'єктів, що стали символами українського спротиву» від Forbes Україна, а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі».
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Війна за світло. Наслідки удару по Харківській ТЕЦ-5 на фотографіях Костянтина та Влади Ліберових
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
Увага! Матеріал містить чутливу інформацію, а фотографії — сцени жорстокості, які можуть вас шокувати.
Армія РФ почала атакувати місто Харків із першого дня повномасштабного вторгнення. Російським військам не вдалось захопити місто, тож вони розпочали його системно обстрілювати кожного дня. Крім обстрілів житлових кварталів, від яких найбільше постраждали спальні райони Харкова, російські військові цілеспрямовано нищили цивільну інфраструктуру міста.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує фотографії Мстислава Чернова, зняті навесні 2022 року у Харкові. Мстислав народився та виріс у цьому місті, тож його світлини – не лише документація визволення землі, а й звільнення пам’яті та сімейної історії.
Місто Харків російські війська почали обстрілювати з п’ятої ранку 24 лютого 2022 року. Наступної ночі військова техніка РФ підійшла до міста, але була знищена українськими військовими. Наступні спроби окупувати місто завершувались невдачами – внаслідок боїв армія РФ понесла значні втрати як техніки, так і особового складу. Переломним у обороні міста можна вважати 27 лютого. У цей день до міста на бронеавтомобілях «Тигр» прорвались російські спецпризначенці, яких одразу ліквідували українські військові. Після цього російська армія більше не заходила у місто. Натомість почались безжальні обстріли усього Харкова.
У березні та квітні російські військові активно обстрілювали житлові спальні райони Харкова, особливо Північну Салтівку. До середини березня у Харкові, за даними міської ради, через постійні обстріли було зруйновано близько 600 житлових будинків, розбомблено 50 шкіл та низку лікарень, включно із пологовими будинками.
«Лише за підтвердженими даними, з початку війни у Харкові загарбники цинічно вбили понад 500 мирних мешканців, 88 із них рятувальникам довелося діставати з-під завалів», – повідомляло Головне управління ДСНС України у Харківській області.
Бійці Збройних сил України відбивають чергові спроби армії РФ пробитися з боями до Харкова.
У квітні обстріли житлових районів міста та критичної інфраструктури не припиняються. Наприклад, 3 квітня протягом ночі було зафіксовано близько 50 обстрілів, а протягом доби 4 квітня російські військові завдали 54 удари з різних видів зброї дальньої дії по місту та області: артилерійські удари, мінометні і танкові обстріли, обстріли з РСЗВ. Армія РФ обстрілювала підприємства, школи, дитячі садочки та архітектурні пам’ятки міста. Проте комунальники оперативно прибирали наслідки обстрілів і місто продовжувало жити.
«Російські снаряди не летять на Харків вперше від початку розв’язаної РФ повномасштабної війни», – 10 травня повідомив міський голова Ігор Терехов.
14 травня в Інституті з вивчення війни (ISW) висловили припущення, що Україна перемогла у битві за Харків. Після двотижневого затишшя, харків’яни почали масово повертатися додому.
«Після того, як ми вирвалися з облоги Маріуполя, я вирушив до Бучі, де йшли пошуки тіл вбитих російськими військами цивільних, – пригадує фотограф та відеограф Мстислав Чернов. – Майже одразу після цього, я попросив своїх редакторів відправити мене до Харкова, міста, де я народився і виріс, і де я не був з початку повномасштабного вторгнення».
У той час російські війська стояли майже біля самої окружної міста, і Харків страждав від ударів важкої артилерії та РСЗВ. Наступні три місяці Мстислав Чернов провів у місті, знімаючи наслідки цих ударів.
«Це було жахливе дежавю – я знову бачив цивільних, вбитих російськими снарядами, медиків, що ризикували своїм життям, намагаючись врятувати поранених, палаючі машини та зруйновані будинки», – говорить Чернов.
Одного разу, приїхавши на адресу обстрілу, Мстислав побачив убитих людей, що лежали перед під’їздом будинку, де він прожив кілька студентських років.
«Це схоже на кошмар, від якого неможливо прокинутися. Спогади про місто мого дитинства і молодості накладаються на абсурд цих безглуздих атак і вбивств», – ділиться журналіст.
У ті місяці він зробив кілька важливих для нього кадрів. У них він намагався відобразити ці почуття та показати, що росіяни робили з Харковом, який так і не змогли окупувати, а тому безжально обстрілювали.
Протягом наступних місяців, українські війська почали поступово відтісняти росіян від міста. Обстріли майже припинилися, але відкрилися інші страшні картини: звільнені, але зруйновані села, спалена техніка, тіла російських солдатів на дорогах.
«Все це відбувалося у місцях, де я провів своє дитинство, – каже Мстислав Чернов. – Це було не просто звільнення землі, а звільнення пам’яті та сімейної історії».
Мстислав Чернов – український фотограф, журналіст Ассошіейтед Прес, режисер, воєнний кореспондент, Президент Української асоціації професійних фотографів, почесний член «Українського ПЕН» та письменник. Висвітлював Революції гідності, Війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битви при Мосулі в Іраку, Російське вторгнення в Україну 2022 року, включаючи Блокаду Маріуполя (за цю роботу отримав нагороди Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards, за підсумками 2022 року увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та артоб'єктів, що стали символами українського спротиву» від Forbes Україна, а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі».
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Війна за світло. Наслідки удару по Харківській ТЕЦ-5 на фотографіях Костянтина та Влади Ліберових
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
