Увага! Матеріал містить чутливу інформацію, а фотографії — сцени жорстокості, які можуть вас шокувати.
З 24 лютого 2022 року широкомасштабне вторгнення російських військ розпочалося за кількома напрямками: у районі лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях, з тимчасово окупованого Криму та зі сторони Білорусі на Суми, Чернігів та Київ. Війська РФ планували захопити столицю за два – три дні, проте їхній план зазнав краху. Київ вистояв, натомість росіяни зайняли частину області та підійшли впритул до столиці. Біля Києва точилися запеклі бої.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Олександра Ратушняка. Фотограф розповідає про свою роботу в перший місяць війни, коли навколо вирував хаос, а Київ оборонявся з усіх сил.
Цим матеріалом ми розпочинаємо серію публікацій про бої за Київ на початку повномасштабного російського вторгнення навесні 2022 року.
У перші дні повномасштабної війни російські військові просувалися до Києва. Пройшли через Іванків, Обуховичі, Катюжанку та інші населені пункти на північ від столиці. Проте ключовими пунктами виявились містечка Бородянка, Буча та Ірпінь. Бородянку росіяни обстрілювали із землі та повітря – це один із найбільш зруйнованих населених пунктів Київщини. Серйозні бої були у Василькові, війська РФ з градів обстрілювали Ірпінь, тривали бої біля аеропорту «Антонов».
Наприкінці лютого російські війська захопили Ворзель та Немішаєве. Колона російської техніки зайшла в Бучу на вулицю Вокзальну. Колону розбили українські військові. Після невдалої спроби зайти в Бучу, росіяни обстрілювали місто. У березні російські війська завдали удару по Ірпеню. 5 березня Буча була окупована повністю. З середини березня українська сторона домовилась з росіянами про створення «зелених» коридорів, щоб евакуювати людей. До того мешканців окупованих територій Київщини вивозили волонтери. Людей забирали біля майже зруйнованого Романівського моста в Ірпені. Багато людей йшли пішки, частина їхала автомобілями. Багато розбитих машин, навіть із написом «Діти», залишились на Житомирські трасі – їх розстріляли російські військові.
21 березня українські військові звільнили селище Макарів. Наприкінці місяця ЗСУ оточили Ірпінь, Гостомель та Бучу. Російські війська почали відходити із зайнятих територій Київщини. Ірпінь звільнили від російських окупантів 28 березня, а Бучу – 31 березня.
Фотограф Олександр Ратушняк вирішив залишатися у Києві до останнього, критичним моментом вважав, хіба що, підрив росіянами ЧАЕС. Фотограф пояснює, що із першого дня війни тримався за друзів, які об'єдналися у добровольчий підрозділ.
“24-го лютого приїхав до друзів, які об’єднались у підрозділ, вони базувалися в Києві. Вирішив, що фотографуватиму їх роботу, а там буде видно. Оскільки хлопці були без важкої техніки, а на специфічні завдання виїжджали на авто з обмеженою кількістю місць, тож зайва людина їм була не потрібна. Тоді я зрозумів, що треба шукати якісь інші шляхи фіксації війни,” – розповідає Ратушняк.
Олександр Ратушняк із власного транспорту мав лише скутер та велосипед, тому саме ними добирався до різних точок міста і області:
“Часто на велосипеді чи на метро, для економії палива, їздив на різні "прильоти" по Києву. Доводилось добряче вдягатися і їхати на скутері в Ірпінь, Бучу чи Стоянку. Тоді і відбувалися евакуації. Всі їдуть звідти, а лише я один в ту сторону”, - згадує фотограф.
Олександр акредитацію від Міністерства оборони отримав лише 11 березня, до цього працював на свій страх і ризик. Одного разу біля супермаркету ледь не отримав “на горіхи”, бо знімав чергу людей до магазину.
“Відео з телефону видалили. Добре, що не побили. Чесно кажучи, і після того акредитація не надто допомагала, бо на блокпостах не чули про такий документ. Всі орієнтувалися на паспорт і прописку”, - розповідає фотограф.
Олександр Ратушняк пояснює, що більшість історій йому вдалось зняти завдяки знайомствам із людьми. Наприклад, волонтерам, які возили допомогу або евакуйовували цивільних.
“Вже ближче до кінця березня познайомився з батальйоном "Карпатська Січ", тож вдалося познімати безпосередньо бойові дії. Але так само, як і раніше, на завдання мене на брали, оскільки додатковий тягар їм був не потрібен. Зрештою, йти серед ночі лише з камерою в руках - не надто вдала ідея”, - пригадує Олександр.
Олександр Ратушняк – український фотокореспондент. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022). Працював у банку та фотографував у студії. Співпрацював з інформаційними агенціями, зокрема AFP та Reuters, зараз — фотограф-фрилансер. Фотографував події, що відбулися на Євромайдані. Активно документує Російсько-Українську війну.
Соціальні мережі фотографа:
Facebook
Instagram
Нагадаємо, що Українська асоціація професійних фотографів започаткувала цикл матеріалів, присвячених ключовим подіям російської війни проти України, де публікує спогади та світлини українських документальних фотографів.
Проєкт реалізується завдяки підтримці ЗМІN.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Увага! Матеріал містить чутливу інформацію, а фотографії — сцени жорстокості, які можуть вас шокувати.
З 24 лютого 2022 року широкомасштабне вторгнення російських військ розпочалося за кількома напрямками: у районі лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях, з тимчасово окупованого Криму та зі сторони Білорусі на Суми, Чернігів та Київ. Війська РФ планували захопити столицю за два – три дні, проте їхній план зазнав краху. Київ вистояв, натомість росіяни зайняли частину області та підійшли впритул до столиці. Біля Києва точилися запеклі бої.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Олександра Ратушняка. Фотограф розповідає про свою роботу в перший місяць війни, коли навколо вирував хаос, а Київ оборонявся з усіх сил.
Цим матеріалом ми розпочинаємо серію публікацій про бої за Київ на початку повномасштабного російського вторгнення навесні 2022 року.
У перші дні повномасштабної війни російські військові просувалися до Києва. Пройшли через Іванків, Обуховичі, Катюжанку та інші населені пункти на північ від столиці. Проте ключовими пунктами виявились містечка Бородянка, Буча та Ірпінь. Бородянку росіяни обстрілювали із землі та повітря – це один із найбільш зруйнованих населених пунктів Київщини. Серйозні бої були у Василькові, війська РФ з градів обстрілювали Ірпінь, тривали бої біля аеропорту «Антонов».
Наприкінці лютого російські війська захопили Ворзель та Немішаєве. Колона російської техніки зайшла в Бучу на вулицю Вокзальну. Колону розбили українські військові. Після невдалої спроби зайти в Бучу, росіяни обстрілювали місто. У березні російські війська завдали удару по Ірпеню. 5 березня Буча була окупована повністю. З середини березня українська сторона домовилась з росіянами про створення «зелених» коридорів, щоб евакуювати людей. До того мешканців окупованих територій Київщини вивозили волонтери. Людей забирали біля майже зруйнованого Романівського моста в Ірпені. Багато людей йшли пішки, частина їхала автомобілями. Багато розбитих машин, навіть із написом «Діти», залишились на Житомирські трасі – їх розстріляли російські військові.
21 березня українські військові звільнили селище Макарів. Наприкінці місяця ЗСУ оточили Ірпінь, Гостомель та Бучу. Російські війська почали відходити із зайнятих територій Київщини. Ірпінь звільнили від російських окупантів 28 березня, а Бучу – 31 березня.
Фотограф Олександр Ратушняк вирішив залишатися у Києві до останнього, критичним моментом вважав, хіба що, підрив росіянами ЧАЕС. Фотограф пояснює, що із першого дня війни тримався за друзів, які об'єдналися у добровольчий підрозділ.
“24-го лютого приїхав до друзів, які об’єднались у підрозділ, вони базувалися в Києві. Вирішив, що фотографуватиму їх роботу, а там буде видно. Оскільки хлопці були без важкої техніки, а на специфічні завдання виїжджали на авто з обмеженою кількістю місць, тож зайва людина їм була не потрібна. Тоді я зрозумів, що треба шукати якісь інші шляхи фіксації війни,” – розповідає Ратушняк.
Олександр Ратушняк із власного транспорту мав лише скутер та велосипед, тому саме ними добирався до різних точок міста і області:
“Часто на велосипеді чи на метро, для економії палива, їздив на різні "прильоти" по Києву. Доводилось добряче вдягатися і їхати на скутері в Ірпінь, Бучу чи Стоянку. Тоді і відбувалися евакуації. Всі їдуть звідти, а лише я один в ту сторону”, - згадує фотограф.
Олександр акредитацію від Міністерства оборони отримав лише 11 березня, до цього працював на свій страх і ризик. Одного разу біля супермаркету ледь не отримав “на горіхи”, бо знімав чергу людей до магазину.
“Відео з телефону видалили. Добре, що не побили. Чесно кажучи, і після того акредитація не надто допомагала, бо на блокпостах не чули про такий документ. Всі орієнтувалися на паспорт і прописку”, - розповідає фотограф.
Олександр Ратушняк пояснює, що більшість історій йому вдалось зняти завдяки знайомствам із людьми. Наприклад, волонтерам, які возили допомогу або евакуйовували цивільних.
“Вже ближче до кінця березня познайомився з батальйоном "Карпатська Січ", тож вдалося познімати безпосередньо бойові дії. Але так само, як і раніше, на завдання мене на брали, оскільки додатковий тягар їм був не потрібен. Зрештою, йти серед ночі лише з камерою в руках - не надто вдала ідея”, - пригадує Олександр.
Олександр Ратушняк – український фотокореспондент. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022). Працював у банку та фотографував у студії. Співпрацював з інформаційними агенціями, зокрема AFP та Reuters, зараз — фотограф-фрилансер. Фотографував події, що відбулися на Євромайдані. Активно документує Російсько-Українську війну.
Соціальні мережі фотографа:
Facebook
Instagram
Нагадаємо, що Українська асоціація професійних фотографів започаткувала цикл матеріалів, присвячених ключовим подіям російської війни проти України, де публікує спогади та світлини українських документальних фотографів.
Проєкт реалізується завдяки підтримці ЗМІN.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
