10 вересня 2022 року Збройні Сили України звільнили від російських окупантів місто Ізюм на Харківщині. Російська армія залишила по собі зруйновані будинки, розтрощені школи та дитячі садочки, а також рештки численних касетних снарядів, розтяжки та вибухівку. Протягом п’яти місяців окупації у місті виріс новий цвинтар і загинули щонайменше 1000 місцевих мешканців.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Данила Павлова, зроблені після звільнення Ізюма. Він є учасником асоціації із 2022 року.
Місто Ізюм Харківської області перебувало в російській окупації з квітня 2022 року. Збройні Сили України звільнили місто 10 вересня 2022 року. За даними РНБО, з часу повномасштабного російського вторгнення Ізюм зазнав найбільше авіаударів військ РФ – 476. Близько 80 % інфраструктури міста – зруйновано, а щонайменше 1000 цивільних – загинули.
Мешканці Ізюма під час окупації переховувались у підвалах, перечікували артобстріли, жили в складних умовах без світла та опалення, не могли вчасно отримати медичну допомогу та ліки. Людей забирали на допити та катували. Одразу після звільнення до Ізюма почали регулярно приїжджати волонтери із гуманітарною допомогою.
У місті Ізюм виявили масові поховання із загиблими у боях, вбитими та закатованими під час російської окупації людьми. З братських могил підняли 447 тіл, серед яких були і діти. Тіла ексгумували та відправили на судово-медичну експертизу. Злочини російських військ в Ізюмі сьогодні розслідують українські та міжнародні експерти.
Фотограф Данило Павлов був в Ізюмі ще до початку повномасштабної російсько-української війни. Запам’ятав Ізюм як мальовниче місто, розділене навпіл річкою Сіверський Донець.
«Найбільше вразила ексгумація тіл, її масштаби. На підході до кладовища, за сотні метрів, відчувався характерний запах. На місті цвинтаря ним пронизане все, навіть пісок. Стільки закопаних серед лісу загиблих людей…», – пригадує Данило Павлов.
Місто поволі оговтувалось від пережитого. Тривалий час мешканці Ізюма жили без зв’язку, світла та води. Люди стояли у чергах та очікували гуманітарну допомогу. Приїжджала машина, волонтери роздавали хліб, продукти, теплі речі. Ніхто точно не знав, коли приїде наступний автомобіль з допомогою.
«Мені видається, що гуманізм трохи притупляється у ситуаціях, коли йдеться про виживання. Люди штовхали одне одного дорогою до машини з гуманітаркою. Одна жінка ледь не зламала палець чоловікові у сутичці за речі», – каже Данило Павлов.
Вся Україна передавала Ізюму одяг та продукти, волонтери привозили великі вантажні автомобілі з допомогою. Місцеві боялись, що більше гуманітарки не буде, тож масово усе розбирали і складали у себе в домівках.
Люди підходили до Данила Павлова, розпитували про ситуацію в Україні. Мешканці Ізюма були цілковито дезінформованими, не знали, коли в них з’являться світло та зв’язок.
«Мене вразив один випадок. Волонтери дали хлопчику-підлітку запаковану коробку, ніхто не знав її вмісту. Виявилось, що всередині лежали цукерки. У місті був дефіцит із солодощами і всі одразу обступили хлопця, – пригадує Данило Павлов. – Хлопчик роздавав усім по одній цукерці. На нього накинувся якийсь дорослий дядько і хотів ще. Підліток сказав, що хоче принести цукерку сестрі. Чоловік почав сваритися, лаятися. Уявіть, доросла людина намагалась відібрати в дитини цукерки».
Данило пригадує дівчинку, яка зі спустошеним поглядом спостерігала за розподілом гуманітарної допомоги. Вона прийшла з мамою, яка активно перебирала речі.
«Раптом дівчинка серед купи мотлоху знайшла собі платтячко і в неї просто почали сяти очі. Це зворушує до сліз», – ділиться фотограф.
Данило Павлов — Український фотограф-документаліст. Учасник Української асоціації професійних фотографів. Публікувався у численних українських медіа та різних іноземних виданнях, зокрема Washington Post, The Times, Forbes. Фоторедактор Reporters.media, фотограф The Ukrainians.
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
10 вересня 2022 року Збройні Сили України звільнили від російських окупантів місто Ізюм на Харківщині. Російська армія залишила по собі зруйновані будинки, розтрощені школи та дитячі садочки, а також рештки численних касетних снарядів, розтяжки та вибухівку. Протягом п’яти місяців окупації у місті виріс новий цвинтар і загинули щонайменше 1000 місцевих мешканців.
Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Данила Павлова, зроблені після звільнення Ізюма. Він є учасником асоціації із 2022 року.
Місто Ізюм Харківської області перебувало в російській окупації з квітня 2022 року. Збройні Сили України звільнили місто 10 вересня 2022 року. За даними РНБО, з часу повномасштабного російського вторгнення Ізюм зазнав найбільше авіаударів військ РФ – 476. Близько 80 % інфраструктури міста – зруйновано, а щонайменше 1000 цивільних – загинули.
Мешканці Ізюма під час окупації переховувались у підвалах, перечікували артобстріли, жили в складних умовах без світла та опалення, не могли вчасно отримати медичну допомогу та ліки. Людей забирали на допити та катували. Одразу після звільнення до Ізюма почали регулярно приїжджати волонтери із гуманітарною допомогою.
У місті Ізюм виявили масові поховання із загиблими у боях, вбитими та закатованими під час російської окупації людьми. З братських могил підняли 447 тіл, серед яких були і діти. Тіла ексгумували та відправили на судово-медичну експертизу. Злочини російських військ в Ізюмі сьогодні розслідують українські та міжнародні експерти.
Фотограф Данило Павлов був в Ізюмі ще до початку повномасштабної російсько-української війни. Запам’ятав Ізюм як мальовниче місто, розділене навпіл річкою Сіверський Донець.
«Найбільше вразила ексгумація тіл, її масштаби. На підході до кладовища, за сотні метрів, відчувався характерний запах. На місті цвинтаря ним пронизане все, навіть пісок. Стільки закопаних серед лісу загиблих людей…», – пригадує Данило Павлов.
Місто поволі оговтувалось від пережитого. Тривалий час мешканці Ізюма жили без зв’язку, світла та води. Люди стояли у чергах та очікували гуманітарну допомогу. Приїжджала машина, волонтери роздавали хліб, продукти, теплі речі. Ніхто точно не знав, коли приїде наступний автомобіль з допомогою.
«Мені видається, що гуманізм трохи притупляється у ситуаціях, коли йдеться про виживання. Люди штовхали одне одного дорогою до машини з гуманітаркою. Одна жінка ледь не зламала палець чоловікові у сутичці за речі», – каже Данило Павлов.
Вся Україна передавала Ізюму одяг та продукти, волонтери привозили великі вантажні автомобілі з допомогою. Місцеві боялись, що більше гуманітарки не буде, тож масово усе розбирали і складали у себе в домівках.
Люди підходили до Данила Павлова, розпитували про ситуацію в Україні. Мешканці Ізюма були цілковито дезінформованими, не знали, коли в них з’являться світло та зв’язок.
«Мене вразив один випадок. Волонтери дали хлопчику-підлітку запаковану коробку, ніхто не знав її вмісту. Виявилось, що всередині лежали цукерки. У місті був дефіцит із солодощами і всі одразу обступили хлопця, – пригадує Данило Павлов. – Хлопчик роздавав усім по одній цукерці. На нього накинувся якийсь дорослий дядько і хотів ще. Підліток сказав, що хоче принести цукерку сестрі. Чоловік почав сваритися, лаятися. Уявіть, доросла людина намагалась відібрати в дитини цукерки».
Данило пригадує дівчинку, яка зі спустошеним поглядом спостерігала за розподілом гуманітарної допомоги. Вона прийшла з мамою, яка активно перебирала речі.
«Раптом дівчинка серед купи мотлоху знайшла собі платтячко і в неї просто почали сяти очі. Це зворушує до сліз», – ділиться фотограф.
Данило Павлов — Український фотограф-документаліст. Учасник Української асоціації професійних фотографів. Публікувався у численних українських медіа та різних іноземних виданнях, зокрема Washington Post, The Times, Forbes. Фоторедактор Reporters.media, фотограф The Ukrainians.
Соціальні мережі фотографа: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
