Циркуни — село за кільцевою дорогою Харкова, адміністративний центр Циркунівської громади, який росіяни окупували в перший день вторгнення, 24 лютого 2024 року. Протягом 72 днів мешканці Циркунів потерпали від російського терору та мародерства. Ворог не давав можливості цивільним евакуюватися на підконтрольну Україні територію, використовуючи їх як «живий щит». 7 травня 2022 року підрозділи Збройних сил України звільнили від росіян село Циркуни, північно-східне передмістя Харкова.
У другу річницю деокупації Циркунів Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Якова Ляшенка, який задокументував наслідки російського вторгнення.
«Це була знакова подія для Харкова, адже після звільнення Циркунів суттєво зменшились обстріли міста, — говорить фотограф Яків Ляшенко. — З Циркунів росіяни обстрілювали Харків артилерією. Саме тому Силам оборони було важливо відтіснити ворога від міста. Звільнення цього села відіграло свою роль у збереженні Харкова».
Харківський фотограф документував перші дні деокупації Циркунів. Він пригадує, що спершу медіа було дуже важко туди потрапити, адже ситуація все ще залишалася небезпечною.
Спершу він заїхав у Циркуни разом із волонтерами, які доставляли гуманітарну допомогу: «Люди дуже раділи деокупації. Вони були втомлені, але раді».
Згодом Якову та іншим фотографам дозволили задокументувати наслідки російської окупації. Там він побачив зруйновані домівки та вулиці. Зокрема закарбувався у пам’яті фотографу і розбитий російський «КамАЗ». Біля машини були розкидані різноманітні снаряди, які мали б нести смерть на Харків. «Це були боєприпаси різного калібру, міни, заряди для РПГ. Там було дуже багато різнопланового боєкомплекту», — пригадує Яків.
«Тоді тільки почала з’являтися інформація про те, що росіяни все-все заміновують. Мені запам’ятався покинутий жовтий легковий автомобіль посеред вулиці. Там було злегка відкрите вікно, яке ніби натякало, що варто відчинити двері машини. Там, цілком вірогідно, могла ховатися смертельна небезпека. Там росіяни могли залишити гранату, яка спрацювала б під час відкриття цих дверей», — розповідає Яків про небезпеку, яка все ще залишалась у селі навіть після відходу росіян.
Українські підрозділи піротехніків та міжнародні неурядові організації змогли повністю розмінувати Циркуни тільки у серпні 2023 року. Щодня сапери знаходили там щонайменше 20 боєприпасів.
Яків Ляшенко — український фотограф з Харкова. Професійну кар'єру почав у 2012 році. Після початку повномасштабного вторгнення, працював фіксером для відомих фотографів і паралельно документував події вторгнення Росії на територію України. Наразі фотожурналіст-фрілансер в EPA Agency.
Соціальні мережі фотографа: Instagram, Facebook.
Читайте також: «Ми дійшли, ми тут». Звільнена від російських військ Харківщина на світлинах Мстислава Чернова
Проєкт реалізовується завдяки підтримці The Foundation for Polish-German Cooperation
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Циркуни — село за кільцевою дорогою Харкова, адміністративний центр Циркунівської громади, який росіяни окупували в перший день вторгнення, 24 лютого 2024 року. Протягом 72 днів мешканці Циркунів потерпали від російського терору та мародерства. Ворог не давав можливості цивільним евакуюватися на підконтрольну Україні територію, використовуючи їх як «живий щит». 7 травня 2022 року підрозділи Збройних сил України звільнили від росіян село Циркуни, північно-східне передмістя Харкова.
У другу річницю деокупації Циркунів Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини Якова Ляшенка, який задокументував наслідки російського вторгнення.
«Це була знакова подія для Харкова, адже після звільнення Циркунів суттєво зменшились обстріли міста, — говорить фотограф Яків Ляшенко. — З Циркунів росіяни обстрілювали Харків артилерією. Саме тому Силам оборони було важливо відтіснити ворога від міста. Звільнення цього села відіграло свою роль у збереженні Харкова».
Харківський фотограф документував перші дні деокупації Циркунів. Він пригадує, що спершу медіа було дуже важко туди потрапити, адже ситуація все ще залишалася небезпечною.
Спершу він заїхав у Циркуни разом із волонтерами, які доставляли гуманітарну допомогу: «Люди дуже раділи деокупації. Вони були втомлені, але раді».
Згодом Якову та іншим фотографам дозволили задокументувати наслідки російської окупації. Там він побачив зруйновані домівки та вулиці. Зокрема закарбувався у пам’яті фотографу і розбитий російський «КамАЗ». Біля машини були розкидані різноманітні снаряди, які мали б нести смерть на Харків. «Це були боєприпаси різного калібру, міни, заряди для РПГ. Там було дуже багато різнопланового боєкомплекту», — пригадує Яків.
«Тоді тільки почала з’являтися інформація про те, що росіяни все-все заміновують. Мені запам’ятався покинутий жовтий легковий автомобіль посеред вулиці. Там було злегка відкрите вікно, яке ніби натякало, що варто відчинити двері машини. Там, цілком вірогідно, могла ховатися смертельна небезпека. Там росіяни могли залишити гранату, яка спрацювала б під час відкриття цих дверей», — розповідає Яків про небезпеку, яка все ще залишалась у селі навіть після відходу росіян.
Українські підрозділи піротехніків та міжнародні неурядові організації змогли повністю розмінувати Циркуни тільки у серпні 2023 року. Щодня сапери знаходили там щонайменше 20 боєприпасів.
Яків Ляшенко — український фотограф з Харкова. Професійну кар'єру почав у 2012 році. Після початку повномасштабного вторгнення, працював фіксером для відомих фотографів і паралельно документував події вторгнення Росії на територію України. Наразі фотожурналіст-фрілансер в EPA Agency.
Соціальні мережі фотографа: Instagram, Facebook.
Читайте також: «Ми дійшли, ми тут». Звільнена від російських військ Харківщина на світлинах Мстислава Чернова
Проєкт реалізовується завдяки підтримці The Foundation for Polish-German Cooperation
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
