У Львові вперше покажуть першу виставку з найбільшої колекції панорамних фото війни проєкту 360war.in.ua.
Колись наповнені життям, а тепер пусті вулиці, зруйновані міста, знищені квартири, покинуті села — команда імерсивного виставкового проєкту «Тут був мій дім» демонструє наслідки російського вторгнення в Україну в форматі VR та панорамної фотографії «на 360 градусів».
До початку повномасштабного російського вторгнення фотограф Дмитро Малишев знімав Україну для сервісів Google Street View та «Virtual Ukraine». В березні 2024 р., коли хвилі російського наступу діставали до Києва, Дмитра запросив до проєкту його автор та керівник Тарас Волянюк, який зрозумів, що треба фіксувати жахіття, котрі приніс з собою ворог. Тарас взяв на себе за керування проєктом і його представлення й оформлення. Дмитро почав створювати фотоконтент. Під час звільнення Київщини вони працювали у Гостомелі, Ірпені, Бучі, Бородянці. Потім були Чернігівщина, Харківщина, Херсонщина, Миколаївщина, Донеччина. Зафіксовані наслідки ракетних обстрілів в Умані та Львові.
«Зранку їду на зйомки, ввечері повертаюся додому. Мене переслідував запах горілого, розлитого мастила і пального. Перед очима — згорілі авто та будинки, особисті речі, іграшки, коляски, — пригадує Дмитро Малишев. — Мені 46 років, я й до того постійно співпрацював зі збройними силами, допомагав зі зйомками військовому телебаченню України. Я думав, що я морально готовий побачити справжню війну, але приїжджаючи додому я не роздягаючись сидів в коридорі, мене нудило від побаченого».
Проєкт «360war.in.ua», на основі якого сформована виставка «Тут був мій дім», — це перший та найбільший в Україні проєкт цифрової фіксації наслідків російської агресії у форматі панорамної фотографії та віртуальної реальності. Тарас та Дмитро планують ще створення панорамних відео.
«Це — не блокбастер, не екшн, не репортаж з місця подій. Це фотографії, які треба розглядати через нескінченність деталей. Тому так важливий текстовий супровід фото, який зробила наша головна редакторка Ірина Клачек — він має бути беземоційний, фактологічний, а це дуже складно зробити, коли бачиш ці фото», — каже Тарас Волянюк.
Панорамна фотографія принципово відрізняється від репортажної чи документальної, попереджають організатори — формат передбачає, що автор не може ані підсилити щось, ані приховати.
«Коли світлину робить класичний репортажний фотограф, він може обрати ракурс, освітлення, фокус, вирішує, що буде в кадрі, а що залишиться непобаченим, він може емоційно вибудувати кадр., — пояснює фотограф Дмитро Малишев. — Панорамні фото не мають меж, вони охоплюють все навколо, таким, яким воно є. Тому по-справжньому унікальними вийшли фото знищеного літака АН-225 «Мрія» — саме через можливість показати масштабність того, що відбулося».
Первинною ідеєю команди було використовувати панорами в дипломатії, показувати їх іноземцям, впливати на допомогу Україні. «Але зараз ми розуміємо, що треба показати це й українцям, які теж можуть бути дипломатами й показувати людям за кордоном, як виглядає сьогодні їхня Батьківщина», — розповідає Тарас Волянюк.
Вперше продемонструвати проєкт наочно вирішили у «Пороховій ВЕЖІ». Директорка центру та кураторка виставки Ангеліна Єфименко, говорить, що демонстрація фотографій, які створені у форматі «360» — унікальний виклик. Тому експозиція буде організована дуже незвично. QR-коди біля світлин, за якими можна побачити цифрову панораму на сайті, та можливість роздивитися фото у VR-окулярах — очікуване від такого формату виставки. Але, окрім цього, на глядачів чекають три дуже різних поверхи експозиції, на кожному з яких — окремий етап. Перший нагадує загальну хронологію вторгнення, його глобальні наслідки — втрату домівок, еміграцію, вплив на світ. Другий поверх розповідає про руйнацію життя — важливих для кожної людини місць: улюблені парки, дитячі садочки, школи, будинки культури, суспільні простори. Окрема частина виставки буде присвячена «Мрії» — інженерному і культурному надбанню українців. Третій поверх розповідає, мабуть, найемоційнішу історію — втраченого будинку, квартири, житла. Панорами, зроблені з середини знищених осель, занурюють глядача в цей трагічний для вже мільйонів українців досвід.
«Імерсивність проєкту полягає в тому, що з кожним елементом виставки ви можете взаємодіяти, навіть із фотографіями, які є фрагментами панорам. Це — у всіх сенсах шлях для глядача, — попереджає кураторка виставки Ангеліна Єфименко. — Ми заздалегідь кажемо, що це може бути емоційно складно. Але це наша мета — викликати емоцію, дозволити прожити і збагнути, те, що відбувається понад 740 днів в Україні».
Відкриття: 19 березня о 17:00, вхід вільний.
Період роботи виставки: з 19 березня до 17 квітня.
Розклад: з вівторка до неділі з 12:00 по 20:00.
Вхід: в день відкриття вхід безкоштовний, в інші дні — за внесок від 200 грн. на подальший розвиток проєкту.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
У Львові вперше покажуть першу виставку з найбільшої колекції панорамних фото війни проєкту 360war.in.ua.
Колись наповнені життям, а тепер пусті вулиці, зруйновані міста, знищені квартири, покинуті села — команда імерсивного виставкового проєкту «Тут був мій дім» демонструє наслідки російського вторгнення в Україну в форматі VR та панорамної фотографії «на 360 градусів».
До початку повномасштабного російського вторгнення фотограф Дмитро Малишев знімав Україну для сервісів Google Street View та «Virtual Ukraine». В березні 2024 р., коли хвилі російського наступу діставали до Києва, Дмитра запросив до проєкту його автор та керівник Тарас Волянюк, який зрозумів, що треба фіксувати жахіття, котрі приніс з собою ворог. Тарас взяв на себе за керування проєктом і його представлення й оформлення. Дмитро почав створювати фотоконтент. Під час звільнення Київщини вони працювали у Гостомелі, Ірпені, Бучі, Бородянці. Потім були Чернігівщина, Харківщина, Херсонщина, Миколаївщина, Донеччина. Зафіксовані наслідки ракетних обстрілів в Умані та Львові.
«Зранку їду на зйомки, ввечері повертаюся додому. Мене переслідував запах горілого, розлитого мастила і пального. Перед очима — згорілі авто та будинки, особисті речі, іграшки, коляски, — пригадує Дмитро Малишев. — Мені 46 років, я й до того постійно співпрацював зі збройними силами, допомагав зі зйомками військовому телебаченню України. Я думав, що я морально готовий побачити справжню війну, але приїжджаючи додому я не роздягаючись сидів в коридорі, мене нудило від побаченого».
Проєкт «360war.in.ua», на основі якого сформована виставка «Тут був мій дім», — це перший та найбільший в Україні проєкт цифрової фіксації наслідків російської агресії у форматі панорамної фотографії та віртуальної реальності. Тарас та Дмитро планують ще створення панорамних відео.
«Це — не блокбастер, не екшн, не репортаж з місця подій. Це фотографії, які треба розглядати через нескінченність деталей. Тому так важливий текстовий супровід фото, який зробила наша головна редакторка Ірина Клачек — він має бути беземоційний, фактологічний, а це дуже складно зробити, коли бачиш ці фото», — каже Тарас Волянюк.
Панорамна фотографія принципово відрізняється від репортажної чи документальної, попереджають організатори — формат передбачає, що автор не може ані підсилити щось, ані приховати.
«Коли світлину робить класичний репортажний фотограф, він може обрати ракурс, освітлення, фокус, вирішує, що буде в кадрі, а що залишиться непобаченим, він може емоційно вибудувати кадр., — пояснює фотограф Дмитро Малишев. — Панорамні фото не мають меж, вони охоплюють все навколо, таким, яким воно є. Тому по-справжньому унікальними вийшли фото знищеного літака АН-225 «Мрія» — саме через можливість показати масштабність того, що відбулося».
Первинною ідеєю команди було використовувати панорами в дипломатії, показувати їх іноземцям, впливати на допомогу Україні. «Але зараз ми розуміємо, що треба показати це й українцям, які теж можуть бути дипломатами й показувати людям за кордоном, як виглядає сьогодні їхня Батьківщина», — розповідає Тарас Волянюк.
Вперше продемонструвати проєкт наочно вирішили у «Пороховій ВЕЖІ». Директорка центру та кураторка виставки Ангеліна Єфименко, говорить, що демонстрація фотографій, які створені у форматі «360» — унікальний виклик. Тому експозиція буде організована дуже незвично. QR-коди біля світлин, за якими можна побачити цифрову панораму на сайті, та можливість роздивитися фото у VR-окулярах — очікуване від такого формату виставки. Але, окрім цього, на глядачів чекають три дуже різних поверхи експозиції, на кожному з яких — окремий етап. Перший нагадує загальну хронологію вторгнення, його глобальні наслідки — втрату домівок, еміграцію, вплив на світ. Другий поверх розповідає про руйнацію життя — важливих для кожної людини місць: улюблені парки, дитячі садочки, школи, будинки культури, суспільні простори. Окрема частина виставки буде присвячена «Мрії» — інженерному і культурному надбанню українців. Третій поверх розповідає, мабуть, найемоційнішу історію — втраченого будинку, квартири, житла. Панорами, зроблені з середини знищених осель, занурюють глядача в цей трагічний для вже мільйонів українців досвід.
«Імерсивність проєкту полягає в тому, що з кожним елементом виставки ви можете взаємодіяти, навіть із фотографіями, які є фрагментами панорам. Це — у всіх сенсах шлях для глядача, — попереджає кураторка виставки Ангеліна Єфименко. — Ми заздалегідь кажемо, що це може бути емоційно складно. Але це наша мета — викликати емоцію, дозволити прожити і збагнути, те, що відбувається понад 740 днів в Україні».
Відкриття: 19 березня о 17:00, вхід вільний.
Період роботи виставки: з 19 березня до 17 квітня.
Розклад: з вівторка до неділі з 12:00 по 20:00.
Вхід: в день відкриття вхід безкоштовний, в інші дні — за внесок від 200 грн. на подальший розвиток проєкту.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
