Увечері 7 серпня 2023 року армія РФ завдала двох ракетних ударів по центру міста Покровськ на Донеччині. Унаслідок атаки були зруйновані багатоповерхові житлові будинки, 88 людей поранено, а 10 – загинуло.
Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини В’ячеслава Ратинського, який зняв наслідки ракетного удару по Покровську.
Увечері 7 серпня 2023 року російські військові випустили дві ракети «Іскандер» на місто Покровськ. Перший ракетний удар був о 19:15 по багатоповерхівці, другий – о 19:52 по сусідньому будинку. Другий удар прийшовся на час, коли на місце першого вибуху вже прибули поліцейські та рятувальники. Унаслідок ракетної атаки зруйновані багатоповерхові житлові будинки, приватна забудова, готель, поранено 88 людей, серед яких двоє дітей, 10 людей – загинуло. Серед поранених було багато поліцейських та рятувальників, які приїхали після першого ракетного удару і потрапили під повторну атаку.
Фотограф В’ячеслав Ратинський увесь серпень 2023 року працював у Запоріжжі та Запорізькій області. 7 серпня він із колегами поїхав знімати роботу артилерії 37-ї бригади морської піхоти.
«Ми приїхали ближче до позицій рано-вранці, де цілий день прочекали на дозвіл знімання. Працювати почали о 16 годині, – пригадує В’ячеслав Ратинський. – Фотографували екіпаж самохідної артилерійської установки М109. Хлопці щойно отримали касетні снаряди і смачно насипали ними по окупантах. Ми встигли зняти буквально кілька пострілів – і поруч почали прилітати міни. Військові вирішили змінити позицію, щоб не потрапити під вогонь, а нам наказали вшиватись. Ми поїхали назад у Запоріжжя».
Коли В’ячеслав, після двох годин дороги, уже майже доїхав до Запоріжжя, почала з’являтись інформація про потужний обстріл Покровська на Донеччині. Армія РФ завдала удару по центру міста, зокрема по житловому будинку, де розташована піцерія «Дон Карлеоне». Ратинський із колегами завернули назад, у Донецьку область.
Інформація про ракетну атаку на Покровськ надходила доволі повільно і була неточною. За короткий час з’явилось повідомлення про повторний удар – по готелю «Дружба» поруч із піцерією.
«На місці першого вибуху вже працювали рятувальники, поліція, медики та волонтери. Люди допомагали постраждалим від першого удару і в цей момент росіяни вдарили вдруге», – говорить В’ячеслав Ратинський.
Фотограф пригадує, що у готелі «Дружба» зупинявся раніше.
«На початку літа я прожив у готелі цілий місяць, а в піцерії «Дон Карлеоне» щодня снідав та вечеряв. Там був дуже привітний персонал. Коли зайшов до готелю вперше, мав гнітюче та неприємне відчуття. Я був переконаний, що по готелю «Дружба» рано чи пізно вдарять», – каже Ратинський.
Він жив на п’ятому поверсі у кімнаті, яка була розташована десь посередині будівлі. Готель був завжди повний під зав’язку: там зупинялись журналісти, волонтери, а також військові для перепочинку та зустрічей із сім’ями. На щастя, на час ракетного удару готель був порожній – людей виселили напередодні через загрозу атаки.
В’ячеслав Ратинський з колегами приїхав на місце трагедії опівночі. Було дуже темно, свою роботу завершували рятувальні служби й поліція.
«Я зняв пошкоджені будинки та вирішив знайти верхню точку для зйомки. Піднявся у будинок навпроти. На останньому поверсі зустрів мешканку однієї із квартир, яка відчайдушно стукала у свої двері», – розповідає В’ячеслав.
Жінку звали Лідія, її обличчя було вкрите синцями й порізами, а одяг був у крові. Під час ракетної атаки вона була вдома, її посікло уламками скла від вибитих вікон. Медики забрали Лідію до місцевої лікарні, щоб надати допомогу. Коли вона повернулась, двері квартири були зачинені. Вона пояснила, що її старенький батько, очевидно, закрився у квартирі й спить.
Із сусідньої квартири визирнула інша жінка – Валентина. Двері її помешкання зігнуло всередину і вони не відкривались. В’ячеслав допоміг їй відкрити двері й зайшов усередину.
«Все навколо було перевернуто. Жінка була дезорієнтована та збентежена, на щастя, не мала серйозних поранень. У цьому безладі вона не могла знайти свій телефон і окуляри. З її балкона відркивався вид на вулицю і на зруйновані будинки», – пригадує фотограф.
Далі В’ячеслав Ратинський поїхав до місцевої лікарні, утім більшість поранених вже повезли до госпіталю у Дніпрі.
«На вході стояла група рятувальників, вони нервово очікували новин про свої постраждалих колег, яких реанімували у лікарні. За деякий час поранених перемістили у машини швидкої допомоги й повезли у Дніпро. Уже була глибока ніч, і ми поїхали шукати місце для ночівлі», – каже Ратинський.
Зранку фотограф із колегами знову приїхав на місце трагедії. Там уже працювала ДСНС – розбирали завали, комунальні служби ретельно прибирали вулицю, а мешканці вцілілих будинків наводили лад у своїх потрощених квартирах.
В’ячеслав вирішив знову піднятися в будинок і запитати як справи у жінок, з якими він познайомився вночі.
«Я постукав у квартиру Лідії, вона відчинила і запросила всередину. Квартира була вся перевернута, вікна вибиті. Жінка сказала, що почувається нормально. Проте її обличчя досі було в запеченій крові», – розповідає В’ячеслав Ратинський.
У якийсь момент фотограф помітив, що в сусідній кімнаті на ліжку хтось спить, вкрившись ковдрою.
«Ця картина мене сильно вразила: за вікном видно зруйнований готель, квартира сильно пошкоджена, а на ліжку спокійнісінько спить літній чоловік. Це був батько Лідії – 85-річний Володимир, який вночі закрився у квартирі й спав, – говорить В’ячеслав Ратинський. – Лідія пояснила, що батько спав у тому ж місці і в момент удару. Вибите вікно пролетіло над його головою, а він навіть не прокинувся».
В'ячеслав Ратинський – український документальний фотограф та фоторепортер. Працює у сфері фотожурналістики понад 10 років. Співпрацює з міжнародними й українськими новинними агенціями та медіа, серед яких Reuters, The Guardian, Le Monde, Süddeutsche Zeitung Magazine та інші. Публікувався у багатьох західних та українських медіа, серед них: The Time, The Wall Street Journal, The Washington Post, The Telegraph, The New York Times, El Pais, Der Spiegel та інші.
Учасник багатьох фотовиставок у Європі, США, Японії та Південній Кореї. Його фотографії опубліковані у кількох книгах. В'ячеслав Ратинський працює в Україні. У своїй роботі фотограф досліджує вплив війни на суспільство, соціальні та політичні проблеми.
Соціальні мережі: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: «Сюрреалізм, до якого неможливо звикнути». Наслідки ракетної атаки по Краматорську на фото Саші Маслова
Проєкт реалізовується завдяки підтримці IWM Documenting Ukraine
Увечері 7 серпня 2023 року армія РФ завдала двох ракетних ударів по центру міста Покровськ на Донеччині. Унаслідок атаки були зруйновані багатоповерхові житлові будинки, 88 людей поранено, а 10 – загинуло.
Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини В’ячеслава Ратинського, який зняв наслідки ракетного удару по Покровську.
Увечері 7 серпня 2023 року російські військові випустили дві ракети «Іскандер» на місто Покровськ. Перший ракетний удар був о 19:15 по багатоповерхівці, другий – о 19:52 по сусідньому будинку. Другий удар прийшовся на час, коли на місце першого вибуху вже прибули поліцейські та рятувальники. Унаслідок ракетної атаки зруйновані багатоповерхові житлові будинки, приватна забудова, готель, поранено 88 людей, серед яких двоє дітей, 10 людей – загинуло. Серед поранених було багато поліцейських та рятувальників, які приїхали після першого ракетного удару і потрапили під повторну атаку.
Фотограф В’ячеслав Ратинський увесь серпень 2023 року працював у Запоріжжі та Запорізькій області. 7 серпня він із колегами поїхав знімати роботу артилерії 37-ї бригади морської піхоти.
«Ми приїхали ближче до позицій рано-вранці, де цілий день прочекали на дозвіл знімання. Працювати почали о 16 годині, – пригадує В’ячеслав Ратинський. – Фотографували екіпаж самохідної артилерійської установки М109. Хлопці щойно отримали касетні снаряди і смачно насипали ними по окупантах. Ми встигли зняти буквально кілька пострілів – і поруч почали прилітати міни. Військові вирішили змінити позицію, щоб не потрапити під вогонь, а нам наказали вшиватись. Ми поїхали назад у Запоріжжя».
Коли В’ячеслав, після двох годин дороги, уже майже доїхав до Запоріжжя, почала з’являтись інформація про потужний обстріл Покровська на Донеччині. Армія РФ завдала удару по центру міста, зокрема по житловому будинку, де розташована піцерія «Дон Карлеоне». Ратинський із колегами завернули назад, у Донецьку область.
Інформація про ракетну атаку на Покровськ надходила доволі повільно і була неточною. За короткий час з’явилось повідомлення про повторний удар – по готелю «Дружба» поруч із піцерією.
«На місці першого вибуху вже працювали рятувальники, поліція, медики та волонтери. Люди допомагали постраждалим від першого удару і в цей момент росіяни вдарили вдруге», – говорить В’ячеслав Ратинський.
Фотограф пригадує, що у готелі «Дружба» зупинявся раніше.
«На початку літа я прожив у готелі цілий місяць, а в піцерії «Дон Карлеоне» щодня снідав та вечеряв. Там був дуже привітний персонал. Коли зайшов до готелю вперше, мав гнітюче та неприємне відчуття. Я був переконаний, що по готелю «Дружба» рано чи пізно вдарять», – каже Ратинський.
Він жив на п’ятому поверсі у кімнаті, яка була розташована десь посередині будівлі. Готель був завжди повний під зав’язку: там зупинялись журналісти, волонтери, а також військові для перепочинку та зустрічей із сім’ями. На щастя, на час ракетного удару готель був порожній – людей виселили напередодні через загрозу атаки.
В’ячеслав Ратинський з колегами приїхав на місце трагедії опівночі. Було дуже темно, свою роботу завершували рятувальні служби й поліція.
«Я зняв пошкоджені будинки та вирішив знайти верхню точку для зйомки. Піднявся у будинок навпроти. На останньому поверсі зустрів мешканку однієї із квартир, яка відчайдушно стукала у свої двері», – розповідає В’ячеслав.
Жінку звали Лідія, її обличчя було вкрите синцями й порізами, а одяг був у крові. Під час ракетної атаки вона була вдома, її посікло уламками скла від вибитих вікон. Медики забрали Лідію до місцевої лікарні, щоб надати допомогу. Коли вона повернулась, двері квартири були зачинені. Вона пояснила, що її старенький батько, очевидно, закрився у квартирі й спить.
Із сусідньої квартири визирнула інша жінка – Валентина. Двері її помешкання зігнуло всередину і вони не відкривались. В’ячеслав допоміг їй відкрити двері й зайшов усередину.
«Все навколо було перевернуто. Жінка була дезорієнтована та збентежена, на щастя, не мала серйозних поранень. У цьому безладі вона не могла знайти свій телефон і окуляри. З її балкона відркивався вид на вулицю і на зруйновані будинки», – пригадує фотограф.
Далі В’ячеслав Ратинський поїхав до місцевої лікарні, утім більшість поранених вже повезли до госпіталю у Дніпрі.
«На вході стояла група рятувальників, вони нервово очікували новин про свої постраждалих колег, яких реанімували у лікарні. За деякий час поранених перемістили у машини швидкої допомоги й повезли у Дніпро. Уже була глибока ніч, і ми поїхали шукати місце для ночівлі», – каже Ратинський.
Зранку фотограф із колегами знову приїхав на місце трагедії. Там уже працювала ДСНС – розбирали завали, комунальні служби ретельно прибирали вулицю, а мешканці вцілілих будинків наводили лад у своїх потрощених квартирах.
В’ячеслав вирішив знову піднятися в будинок і запитати як справи у жінок, з якими він познайомився вночі.
«Я постукав у квартиру Лідії, вона відчинила і запросила всередину. Квартира була вся перевернута, вікна вибиті. Жінка сказала, що почувається нормально. Проте її обличчя досі було в запеченій крові», – розповідає В’ячеслав Ратинський.
У якийсь момент фотограф помітив, що в сусідній кімнаті на ліжку хтось спить, вкрившись ковдрою.
«Ця картина мене сильно вразила: за вікном видно зруйнований готель, квартира сильно пошкоджена, а на ліжку спокійнісінько спить літній чоловік. Це був батько Лідії – 85-річний Володимир, який вночі закрився у квартирі й спав, – говорить В’ячеслав Ратинський. – Лідія пояснила, що батько спав у тому ж місці і в момент удару. Вибите вікно пролетіло над його головою, а він навіть не прокинувся».
В'ячеслав Ратинський – український документальний фотограф та фоторепортер. Працює у сфері фотожурналістики понад 10 років. Співпрацює з міжнародними й українськими новинними агенціями та медіа, серед яких Reuters, The Guardian, Le Monde, Süddeutsche Zeitung Magazine та інші. Публікувався у багатьох західних та українських медіа, серед них: The Time, The Wall Street Journal, The Washington Post, The Telegraph, The New York Times, El Pais, Der Spiegel та інші.
Учасник багатьох фотовиставок у Європі, США, Японії та Південній Кореї. Його фотографії опубліковані у кількох книгах. В'ячеслав Ратинський працює в Україні. У своїй роботі фотограф досліджує вплив війни на суспільство, соціальні та політичні проблеми.
Соціальні мережі: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: «Сюрреалізм, до якого неможливо звикнути». Наслідки ракетної атаки по Краматорську на фото Саші Маслова
Проєкт реалізовується завдяки підтримці IWM Documenting Ukraine
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
