22 травня 2023 року у Бєлгородській області пролунала серія вибухів. У Головному управлінні розвідки України розповіли, що на цій території проводиться операція для «створення смуги безпеки» винятково за участі громадян РФ. Натомість у Бєлгородській області запровадили «режим контртерористичної операції» та почали проводити евакуацію ядерних боєприпасів зі сховища. В Офісі Президента України повідомили, що Україна не має безпосереднього стосунку до подій в Бєлгороді, але з «цікавістю спостерігає». Відповідальність за ці події взяли на себе два підрозділи: легіон «Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус».
Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини В’ячеслава Ратинського, який зняв представників російських підрозділів, котрі воюють на боці України.
Після серії вибухів у Бєлгородській області у медіа з’явилась інформація про прихід на цю територію російських добровольців, які воюють за Україну. «Російський добровольчий корпус» (РДК) та легіон «Свобода Росії» заявили, що створюють «демілітаризовану зону на кордоні з РФ, звідки російські військові не зможуть обстрілювати Україну». 23 травня Міноборони РФ повідомило про розгром російських добровольчих підрозділів. Проте речник ГУР Андрій Юсов 23 травня зазначив, що операція РДК на території Росії триває.
«Російський добровольчий корпус» — це підрозділ Збройних сил України. Він був сформований у серпні 2022 року для захисту України від повномасштабного російського вторгнення. РДК входить до Інтернаціонального легіону ТрО. Командир РДК Денис Нікітін зазначив, що вони перебувають у складі 98-го батальйону ТрО «Азов-Дніпро». До РДК можуть вступити етнічні російські емігранти, які живуть в Україні та інших країнах. Легіон «Свобода Росії» створили російські військовослужбовці з-поміж полонених для боротьби із путінським режимом.
В’ячеслав Ратинський у травні 2023 року працював у Донецькій області. Наприкінці місяця почали надходити повідомлення про «незвичайні речі», що діються на кордоні з Росією, у Бєлгородській області.
«Ніхто не міг розібратись, що сталося. Виявилося, що підрозділи, які складалися з росіян, прорвали кордон, захопили пункт пропуску, вбили кількох фсбшників та навіть захопили техніку. Вони кілька тижнів тримали під контролем прикордонні російські села. Отакої, ніхто не чекав такого повороту подій», — пригадує фотограф В’ячеслав Ратинський.
Підрозділи легіон «Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус» взяли на себе відповідальність за ці дії. Вони активно публікували відео та фото своїх «подвигів і пригод». Російські пропагандисти заявили, що ліквідували бійців РДК.
«Усім було цікаво побачити, хто ж ці божевільні сміливці. Я разом із колегами поїхав до Харкова, а звідти — у таємне місце сусідньої області. Коли прибув на місце зустрічі, побачив там ще майже сотню журналістів. Тож місце виявилось не таким уже й таємним», — говорить з усмішкою В’ячеслав.
На одному з полігонів зібрались представники російських підрозділів. Вони приїхали на трофейному БТР, і було їх кілька десятків. Ратинський розповідає, що росіяни позували зі зброєю, у новенькому спорядженні та із прапорами своїх підрозділів. Ажіотаж серед журналістів був шалений. Бійці щедро роздавали коментарі та ділилися своїми успіхами.
«Найяскравішим персонажем, як на мене, був командир РДК Денис Нікітін. Він представився як «White rex», тобто «Білий король». Поводився дуже впевнено, я б сказав — зухвало. Навіть стріляв у повітря з пістолета. Але слухняно говорив на камери понад годину і позував фотографам», — каже В’ячеслав Ратинський.
Після зустрічі з бійцями РДК В’ячеслав із колегами поїхав у Вовчанськ на Харківщині.
«Саме біля цього міста відбувались вилазки російських добровольців за кордон Росії для боротьби з армією РФ. Звучить божевільно, — говорить фотограф. — Уже на під’їзді до Вовчанська побачив багато броньованої техніки, яка їздила туди-сюди. У місті тривали постійні обстріли, а ліс навколо — палав. Там зустрів багато різних спецпризначенців, яких, звісно, не можна було фотографувати».
В’ячеслав із колегами намагався доїхати до кордону, щоб «краєчком ока побачити ситуацію». Однак через постійні обстріли журналістів завернули назад. У Вовчанськ Ратинський приїжджав ще кілька днів поспіль.
«Одного разу, під час сильного обстрілу, ми не знали де сховатись. Раптом з одного двору вийшов літній вусань — Микола Іванович. Він запропонував нам пересидіти в льосі на задньому дворі разом із ним, закрутками та його вівчаркою Куртом. Я навіть купив для Миколи Івановича хліб, ковбасу та горілку. Але ми, на жаль, більше не поїхали у Вовчанськ», — ділиться спогадами Ратинський.
Російські добровольці ще якийсь час «кошмарили» ворогів на прикордонні. Утім зараз про них новин мало.
«Я знаю, що РДК досі воюють. Восени минулого року знімав тренування їхніх рекрутів під Києвом, — розповідає В’ячеслав Ратинський. — Молоді росіяни, деякі зовсім юні, приїжджають з Росії, аби вступити в лави українських підрозділів. Я допитувався у них, що вони тут роблять. Більшість пояснюють, що у такій боротьбі вбачають шлях до повалення диктаторського режиму на своїй батьківщині та мріють про «нормальну» Росію».
В'ячеслав Ратинський — український документальний фотограф і фоторепортер. Працює у сфері фотожурналістики понад 10 років. Співпрацює з міжнародними й українськими новинними агенціями та медіа, серед яких Reuters, The Guardian, Le Monde, Süddeutsche Zeitung Magazine та інші. Публікувався у багатьох західних та українських медіа, серед них: The Time, The Wall Street Journal, The Washington Post, The Telegraph, The New York Times, El Pais, Der Spiegel та інші. Учасник багатьох фотовиставок у Європі, США, Японії та Південній Кореї. Його фотографії опубліковані у кількох книгах. В'ячеслав Ратинський працює в Україні. У своїй роботі фотограф досліджує вплив війни на суспільство, соціальні й політичні проблеми.
Соціальні мережі: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Небезпечні «квіти». Робота артилеристів напередодні звільнення Херсона на світлинах В’ячеслава Ратинського
Проєкт реалізовується завдяки підтримці IWM Documenting Ukraine.
22 травня 2023 року у Бєлгородській області пролунала серія вибухів. У Головному управлінні розвідки України розповіли, що на цій території проводиться операція для «створення смуги безпеки» винятково за участі громадян РФ. Натомість у Бєлгородській області запровадили «режим контртерористичної операції» та почали проводити евакуацію ядерних боєприпасів зі сховища. В Офісі Президента України повідомили, що Україна не має безпосереднього стосунку до подій в Бєлгороді, але з «цікавістю спостерігає». Відповідальність за ці події взяли на себе два підрозділи: легіон «Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус».
Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини В’ячеслава Ратинського, який зняв представників російських підрозділів, котрі воюють на боці України.
Після серії вибухів у Бєлгородській області у медіа з’явилась інформація про прихід на цю територію російських добровольців, які воюють за Україну. «Російський добровольчий корпус» (РДК) та легіон «Свобода Росії» заявили, що створюють «демілітаризовану зону на кордоні з РФ, звідки російські військові не зможуть обстрілювати Україну». 23 травня Міноборони РФ повідомило про розгром російських добровольчих підрозділів. Проте речник ГУР Андрій Юсов 23 травня зазначив, що операція РДК на території Росії триває.
«Російський добровольчий корпус» — це підрозділ Збройних сил України. Він був сформований у серпні 2022 року для захисту України від повномасштабного російського вторгнення. РДК входить до Інтернаціонального легіону ТрО. Командир РДК Денис Нікітін зазначив, що вони перебувають у складі 98-го батальйону ТрО «Азов-Дніпро». До РДК можуть вступити етнічні російські емігранти, які живуть в Україні та інших країнах. Легіон «Свобода Росії» створили російські військовослужбовці з-поміж полонених для боротьби із путінським режимом.
В’ячеслав Ратинський у травні 2023 року працював у Донецькій області. Наприкінці місяця почали надходити повідомлення про «незвичайні речі», що діються на кордоні з Росією, у Бєлгородській області.
«Ніхто не міг розібратись, що сталося. Виявилося, що підрозділи, які складалися з росіян, прорвали кордон, захопили пункт пропуску, вбили кількох фсбшників та навіть захопили техніку. Вони кілька тижнів тримали під контролем прикордонні російські села. Отакої, ніхто не чекав такого повороту подій», — пригадує фотограф В’ячеслав Ратинський.
Підрозділи легіон «Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус» взяли на себе відповідальність за ці дії. Вони активно публікували відео та фото своїх «подвигів і пригод». Російські пропагандисти заявили, що ліквідували бійців РДК.
«Усім було цікаво побачити, хто ж ці божевільні сміливці. Я разом із колегами поїхав до Харкова, а звідти — у таємне місце сусідньої області. Коли прибув на місце зустрічі, побачив там ще майже сотню журналістів. Тож місце виявилось не таким уже й таємним», — говорить з усмішкою В’ячеслав.
На одному з полігонів зібрались представники російських підрозділів. Вони приїхали на трофейному БТР, і було їх кілька десятків. Ратинський розповідає, що росіяни позували зі зброєю, у новенькому спорядженні та із прапорами своїх підрозділів. Ажіотаж серед журналістів був шалений. Бійці щедро роздавали коментарі та ділилися своїми успіхами.
«Найяскравішим персонажем, як на мене, був командир РДК Денис Нікітін. Він представився як «White rex», тобто «Білий король». Поводився дуже впевнено, я б сказав — зухвало. Навіть стріляв у повітря з пістолета. Але слухняно говорив на камери понад годину і позував фотографам», — каже В’ячеслав Ратинський.
Після зустрічі з бійцями РДК В’ячеслав із колегами поїхав у Вовчанськ на Харківщині.
«Саме біля цього міста відбувались вилазки російських добровольців за кордон Росії для боротьби з армією РФ. Звучить божевільно, — говорить фотограф. — Уже на під’їзді до Вовчанська побачив багато броньованої техніки, яка їздила туди-сюди. У місті тривали постійні обстріли, а ліс навколо — палав. Там зустрів багато різних спецпризначенців, яких, звісно, не можна було фотографувати».
В’ячеслав із колегами намагався доїхати до кордону, щоб «краєчком ока побачити ситуацію». Однак через постійні обстріли журналістів завернули назад. У Вовчанськ Ратинський приїжджав ще кілька днів поспіль.
«Одного разу, під час сильного обстрілу, ми не знали де сховатись. Раптом з одного двору вийшов літній вусань — Микола Іванович. Він запропонував нам пересидіти в льосі на задньому дворі разом із ним, закрутками та його вівчаркою Куртом. Я навіть купив для Миколи Івановича хліб, ковбасу та горілку. Але ми, на жаль, більше не поїхали у Вовчанськ», — ділиться спогадами Ратинський.
Російські добровольці ще якийсь час «кошмарили» ворогів на прикордонні. Утім зараз про них новин мало.
«Я знаю, що РДК досі воюють. Восени минулого року знімав тренування їхніх рекрутів під Києвом, — розповідає В’ячеслав Ратинський. — Молоді росіяни, деякі зовсім юні, приїжджають з Росії, аби вступити в лави українських підрозділів. Я допитувався у них, що вони тут роблять. Більшість пояснюють, що у такій боротьбі вбачають шлях до повалення диктаторського режиму на своїй батьківщині та мріють про «нормальну» Росію».
В'ячеслав Ратинський — український документальний фотограф і фоторепортер. Працює у сфері фотожурналістики понад 10 років. Співпрацює з міжнародними й українськими новинними агенціями та медіа, серед яких Reuters, The Guardian, Le Monde, Süddeutsche Zeitung Magazine та інші. Публікувався у багатьох західних та українських медіа, серед них: The Time, The Wall Street Journal, The Washington Post, The Telegraph, The New York Times, El Pais, Der Spiegel та інші. Учасник багатьох фотовиставок у Європі, США, Японії та Південній Кореї. Його фотографії опубліковані у кількох книгах. В'ячеслав Ратинський працює в Україні. У своїй роботі фотограф досліджує вплив війни на суспільство, соціальні й політичні проблеми.
Соціальні мережі: Facebook, Instagram
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катерина Москалюк
Більд-редактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Читайте також: Небезпечні «квіти». Робота артилеристів напередодні звільнення Херсона на світлинах В’ячеслава Ратинського
Проєкт реалізовується завдяки підтримці IWM Documenting Ukraine.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
%20(1).jpg)
