Куп’янськ, відомий у минулому як важливий торговий вузол, сьогодні перетворився на символ боротьби й руйнувань. Історично місто було тісно пов’язане з торгівлею, що відображено навіть у його назві — за однією з версій, вона походить від слова «купець». Інша версія пов’язує назву з «купинами» — торф’яними горбочками, які вкривали місцевість.
Розташоване за 50 кілометрів від кордону з Росією, місто стало однією з перших цілей російського вторгнення. Куп'янськ, колись із населенням понад 25 тисяч людей і стратегічним залізничним вузлом, став символом стійкості й черговою великою втратою цієї російсько-української війни. Сьогодні ж це зруйноване місто, яке зникає під ударами війни.
На самому початку вторгнення тодішній міський голова Геннадій Мацегора, обраний від проросійської партії, здав місто без спротиву. Росіяни запевняли, що життя у Куп'янську буде звичним, однак ці обіцянки швидко розвіялися. Окупанти встановили контроль над містом, перетворивши його на логістичний вузол для транспортування техніки та озброєння. Території комунальних підприємств і тепломережі використовували для власних потреб. Школи перевели на російські навчальні програми, замінивши українські підручники. Росіяни запровадили жорсткі правила: українське телебачення відключили, зв'язок постійно блокували, а незгодних із політикою окупантів катували у місцевих катівнях. За даними «Слідства.Інфо», у Куп’янську було щонайменше чотири катівні: на території цукрокомбінату, тепломережі, водоканалу та у поліційному відділку.
Жителі, попри всі труднощі, проявляли солідарність: організовували групи самозахисту, допомагали одне одному з ліками, їжею та іншими речами.
9 вересня 2022 року українські війська звільнили Куп'янськ під час масштабного контрнаступу на Харківщині. Місто повернулося під контроль України, але росіяни не припинили обстрілів. Постраждали центральна міська лікарня, житлові будинки, навчальні заклади та залізнична станція.
Сьогодні росіяни атакують місто із використанням артилерії, РСЗВ, керованих авіабомб та FPV-дронів. За останніми даними, російські війська перебувають лише за 2,5–3 кілометри від Куп’янська, що перетворює його на зону активних бойових дій.
Харківська обласна військова адміністрація оголосила обов’язкову евакуацію населення з Куп'янська, Ківшарівки, Курилівки та інших населених пунктів. Евакуацію проводять за допомогою броньованої техніки, особливу увагу приділяють літнім людям і особам з інвалідністю. Попри загрозу, у місті залишаються близько 2,5 тисяч людей. Волонтери та рятувальники допомагають тим, хто вирішує евакуюватися, і тим, хто, попри все, ще залишається.
Фотожурналіст Іван Самойлов двічі відвідав Куп’янськ — у вересні 2023 року та в жовтні 2024 року. Його об'єктив зафіксував трансформацію міста, яке буквально зникає.
«У вересні 2023 року ми їздили до Куп’янська кілька разів, зокрема до Ківшарівки, де відбувалась евакуація, — згадує Самойлов. — Тоді можна було спокійно пересуватись через переправу в центрі міста. Проте тоді після нашої поїздки там загинули волонтери, і переправа перестала функціонувати».
Попри обстріли, настрій місцевих жителів у 2023 році залишався оптимістичним. Росіяни тоді стояли приблизно за вісім кілометрів від міста. «У Ківшарівці працювали магазини, пошта, їздили маршрутки до Харкова, хоча дороги й переправи були в жахливому стані, — розповідає фотограф. — Люди тоді казали: «Ми залишимось і будемо жити тут».
Однак уже тоді відчувалась небезпека. «Ми могли дозволити собі знімати в центрі кілька годин, але завжди було відчуття, що в будь-який момент може прилетіти», — додає Іван.
У жовтні 2024 року ситуація кардинально змінилася. «Тепер центр Куп’янська мертвий, там нікого немає. Якщо хтось і проїжджає, то лише на великій швидкості, бо російські FPV-дрони відстежують рух і б'ють по машинах», — розповідає Самойлов.
Документаліст потрапив під російський обстріл на ринку. «Ми спілкувалися з місцевими, фотографували, а за дві хвилини після того, як відійшли, поруч, за 200–300 метрів, прилетіла півторатонна керована авіабомба. Вона вбила жінку й поранила багатьох, включно з бабусею, з якою ми щойно говорили. Це було жахливо. Її госпіталізували до харківської лікарні. Пізніше вона дзвонила нам із лікарні, просила допомоги», — згадує фотограф.
Зараз у місті панує тривога й безнадія. «Люди розуміють, що рано чи пізно доведеться виїжджати, — каже Самойлов. — Лівий берег Куп’янська вже зовсім пустий: ні світла, ні електрики. А правий теж повільно зникає. Магазини й аптеки зачиняються. Ринок, де ми були, зруйнований».
Самойлов зауважує зміну настроїв серед місцевих. «Я відчув, що люди ставляться до журналістів і загалом приїжджих із недовірою. Після обстрілу на ринку вони натякали, що це через нас прилітає. Це, звісно, абсурд, але їхній страх зрозумілий», — каже він.
За його словами, навіть у найскладніших умовах у 2023 році в людей залишався оптимізм, а зараз ситуація значно похмуріша. «Куп’янськ поступово розчиняється під ударами КАБів. Життя тут майже не залишилося», — підсумовує він.
Фотографії Івана Самойлова передають не лише фізичне руйнування Куп’янська, а й поступове зникнення міста як живого організму і біль його мешканців, які втрачають дім.
Іван Самойлов - фотожурналіст та відеооператор з Харкова, який активно документує російсько-українську війну. Instagram фотографа.
Куп’янськ, відомий у минулому як важливий торговий вузол, сьогодні перетворився на символ боротьби й руйнувань. Історично місто було тісно пов’язане з торгівлею, що відображено навіть у його назві — за однією з версій, вона походить від слова «купець». Інша версія пов’язує назву з «купинами» — торф’яними горбочками, які вкривали місцевість.
Розташоване за 50 кілометрів від кордону з Росією, місто стало однією з перших цілей російського вторгнення. Куп'янськ, колись із населенням понад 25 тисяч людей і стратегічним залізничним вузлом, став символом стійкості й черговою великою втратою цієї російсько-української війни. Сьогодні ж це зруйноване місто, яке зникає під ударами війни.
На самому початку вторгнення тодішній міський голова Геннадій Мацегора, обраний від проросійської партії, здав місто без спротиву. Росіяни запевняли, що життя у Куп'янську буде звичним, однак ці обіцянки швидко розвіялися. Окупанти встановили контроль над містом, перетворивши його на логістичний вузол для транспортування техніки та озброєння. Території комунальних підприємств і тепломережі використовували для власних потреб. Школи перевели на російські навчальні програми, замінивши українські підручники. Росіяни запровадили жорсткі правила: українське телебачення відключили, зв'язок постійно блокували, а незгодних із політикою окупантів катували у місцевих катівнях. За даними «Слідства.Інфо», у Куп’янську було щонайменше чотири катівні: на території цукрокомбінату, тепломережі, водоканалу та у поліційному відділку.
Жителі, попри всі труднощі, проявляли солідарність: організовували групи самозахисту, допомагали одне одному з ліками, їжею та іншими речами.
9 вересня 2022 року українські війська звільнили Куп'янськ під час масштабного контрнаступу на Харківщині. Місто повернулося під контроль України, але росіяни не припинили обстрілів. Постраждали центральна міська лікарня, житлові будинки, навчальні заклади та залізнична станція.
Сьогодні росіяни атакують місто із використанням артилерії, РСЗВ, керованих авіабомб та FPV-дронів. За останніми даними, російські війська перебувають лише за 2,5–3 кілометри від Куп’янська, що перетворює його на зону активних бойових дій.
Харківська обласна військова адміністрація оголосила обов’язкову евакуацію населення з Куп'янська, Ківшарівки, Курилівки та інших населених пунктів. Евакуацію проводять за допомогою броньованої техніки, особливу увагу приділяють літнім людям і особам з інвалідністю. Попри загрозу, у місті залишаються близько 2,5 тисяч людей. Волонтери та рятувальники допомагають тим, хто вирішує евакуюватися, і тим, хто, попри все, ще залишається.
Фотожурналіст Іван Самойлов двічі відвідав Куп’янськ — у вересні 2023 року та в жовтні 2024 року. Його об'єктив зафіксував трансформацію міста, яке буквально зникає.
«У вересні 2023 року ми їздили до Куп’янська кілька разів, зокрема до Ківшарівки, де відбувалась евакуація, — згадує Самойлов. — Тоді можна було спокійно пересуватись через переправу в центрі міста. Проте тоді після нашої поїздки там загинули волонтери, і переправа перестала функціонувати».
Попри обстріли, настрій місцевих жителів у 2023 році залишався оптимістичним. Росіяни тоді стояли приблизно за вісім кілометрів від міста. «У Ківшарівці працювали магазини, пошта, їздили маршрутки до Харкова, хоча дороги й переправи були в жахливому стані, — розповідає фотограф. — Люди тоді казали: «Ми залишимось і будемо жити тут».
Однак уже тоді відчувалась небезпека. «Ми могли дозволити собі знімати в центрі кілька годин, але завжди було відчуття, що в будь-який момент може прилетіти», — додає Іван.
У жовтні 2024 року ситуація кардинально змінилася. «Тепер центр Куп’янська мертвий, там нікого немає. Якщо хтось і проїжджає, то лише на великій швидкості, бо російські FPV-дрони відстежують рух і б'ють по машинах», — розповідає Самойлов.
Документаліст потрапив під російський обстріл на ринку. «Ми спілкувалися з місцевими, фотографували, а за дві хвилини після того, як відійшли, поруч, за 200–300 метрів, прилетіла півторатонна керована авіабомба. Вона вбила жінку й поранила багатьох, включно з бабусею, з якою ми щойно говорили. Це було жахливо. Її госпіталізували до харківської лікарні. Пізніше вона дзвонила нам із лікарні, просила допомоги», — згадує фотограф.
Зараз у місті панує тривога й безнадія. «Люди розуміють, що рано чи пізно доведеться виїжджати, — каже Самойлов. — Лівий берег Куп’янська вже зовсім пустий: ні світла, ні електрики. А правий теж повільно зникає. Магазини й аптеки зачиняються. Ринок, де ми були, зруйнований».
Самойлов зауважує зміну настроїв серед місцевих. «Я відчув, що люди ставляться до журналістів і загалом приїжджих із недовірою. Після обстрілу на ринку вони натякали, що це через нас прилітає. Це, звісно, абсурд, але їхній страх зрозумілий», — каже він.
За його словами, навіть у найскладніших умовах у 2023 році в людей залишався оптимізм, а зараз ситуація значно похмуріша. «Куп’янськ поступово розчиняється під ударами КАБів. Життя тут майже не залишилося», — підсумовує він.
Фотографії Івана Самойлова передають не лише фізичне руйнування Куп’янська, а й поступове зникнення міста як живого організму і біль його мешканців, які втрачають дім.
Іван Самойлов - фотожурналіст та відеооператор з Харкова, який активно документує російсько-українську війну. Instagram фотографа.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
%20(1).png)
.jpg)
