Покровськ: військові тримають оборону, цивільні сподіваються на мир. Фоторепортаж Антона Штуки

Наприкінці 2024 року місто Покровськ стало однією з найгарячіших точок на сході України. Це стратегічно важливе місто, розташоване на перетині ключових транспортних шляхів, давно відоме своєю вугільною промисловістю. Сьогодні ж воно є символом стійкості, де поєднуються людська мужність і новітні військові технології. Незважаючи на щоденні обстріли, руйнування інфраструктури та постійний тиск з боку російських військ, Покровськ тримається завдяки злагодженим діям українських захисників і непохитності місцевих жителів.

‍

‍

Покровськ є ключовою ланкою у захисті Донеччини. Його транспортна інфраструктура та географічне розташування роблять місто важливим плацдармом для оборони українських позицій. З весни 2024 року Росія не полишає спроб оточити Покровськ. Щодня на околицях міста точаться запеклі бої, а артилерія обох сторін працює безупинно.

«Ми знаємо, що Покровськ — це більше, ніж просто місто. Це бар'єр, який зупиняє ворога на шляху до інших регіонів», — каже один із командирів 68 окремої єгерської бригади, яка захищає цей напрямок. Завдяки їхнім зусиллям російські війська втрачають тисячі солдатів у безплідних спробах прорватися через українські позиції.

‍

‍

Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує нову серію документальних світлин Антона Штуки, який нещодавно повернувся з Покровська та його околиць, поспілкувався з цивільними, побачив роботу військових, щоб висвітлити поточну ситуацію в регіоні.

‍

Руйнування інфраструктури й побутовий героїзм 

«Перебувати в Покровську зараз небезпечно, і це, мабуть, очевидно. З кожним днем усе більше обмежується можливість пересування, навіть журналісти відвідують місто дедалі рідше. Найбільша небезпека — під час заїзду та виїзду, особливо в автівці, через ризик атаки FPV-дронів. Коли пересуваєшся пішки, небезпека дронів зменшується, але зростає загроза артилерійських обстрілів і керованих авіабомб (КАБів)», — розповідає Антон.

‍

‍

Фотограф також зазначив, що в місті діє комендантська година, яка залишає мешканцям лише чотири години на добу для залагодження побутових справ. «З 11-ї до 15-ї люди виходять, щоб купити необхідні продукти або вирішити інші справи. Здебільшого вони пересуваються на велосипедах чи пішки. У ці години можна побачити, як місцеві несуть додому торбинки з їжею, користуючись цим коротким вікном можливостей. У місті працює лише кілька невеликих магазинів, але навіть таксі ще можна зустріти — це справжній побутовий героїзм», — ділиться він.

‍

‍

Щодо безпеки Антон пояснює, що броньовані автівки з системами РЕБ стали обов’язковим засобом захисту: «Це важливіше навіть за бронежилет і каску. РЕБ дозволяє уникати атак дронів і є ключовим елементом виживання під час поїздок у небезпечну зону».

Під час перебування в місті Антон чув численні виходи артилерійських залпів, що свідчили про близькість фронту: «Хоча безпосередньо поруч із нами нічого не прилітало, було зрозуміло, що це лише питання часу. Нам пощастило, і ми змогли уникнути обстрілів завдяки сприятливій погоді й використанню сучасних засобів захисту».

‍

‍

За даними місцевої влади, на момент візиту фотографа в місті залишалося близько 11 тисяч людей. Дітей серед мешканців, за офіційними даними, вже не було. Інфраструктура, за словами Антона, функціонувала на мінімальному рівні: «Газ, електро- та водопостачання працювали, але ситуація залишалася дуже нестабільною».

Електромережа, пошкоджена ворожими дронами й артилерією, остаточно вийшла з ладу. Військова адміністрація міста попередила, що відновлення може стати неможливим.

‍

‍

Від 30 до 60 обстрілів на добу 

На цьому напрямку відбуваються найінтенсивніші атаки російських військ на всьому східному фронті — від 30 до 60 обстрілів на добу, деякі за лічені кілометри від міста. Покровськ перетворився на місце постійної боротьби, водночас залишаючись домом для тисяч людей, які не змогли або не захотіли виїхати.

‍

‍

Попри складні умови, місцеві мешканці намагаються продовжувати життя. Світлана Сторожко, власниця невеликого магазину й кафе, щодня зустрічає своїх клієнтів, пропонуючи їм не лише товари, а й підтримку. «Буде хліб, завтра», — обіцяє вона одній з покупчинь під гуркіт артилерії за вікном. Її слова наповнені вірою, хоча залишатися в місті стає все небезпечніше. «Ми віримо в Бога та Збройні сили України», — каже вона.

‍

Робота військових: дрони на захисті Покровська

Тим часом на околицях Покровська розгортається справжня технологічна війна. Як розповідає фотограф Антон Штука, у звичайній сільській хаті облаштовано майстерню, яка нагадує сучасну фабрику дронів. Тут друкують деталі на 3D-принтерах, оснащують боєприпасами й готують дрони до виконання бойових завдань. «Це виглядає як високотехнологічний хаб, де інновації працюють на захист України», — ділиться Антон.

‍

‍

Особливе враження справляє контраст між скромним зовнішнім виглядом будівлі й тим, що відбувається всередині. «Зовні це проста сільська хата, але всередині все організовано на рівні сучасного виробництва: акуратні стелажі з батареями, дрони, кімнати для пайки й робочі зони. Це місце дійсно змінює уявлення про війну», — розповідає фотограф.

Антон також поділився побаченим під час роботи операторів дронів. За його словами, точність і злагодженість дій вражають: «Ми спостерігали, як оператори утримують дрони над тепловими плямами, що видають прихованих ворогів, і за кілька секунд усе завершується точним ударом. Це справжнє полювання, де кожен постріл у ціль».

‍

‍

У майстерні постійно дзижчить 3D-принтер, створюючи нові корпуси для боєприпасів. На екранах оператори стежать за нічними трансляціями із зони бою. «Ми бачили, як дрон зависає над вузькою стежкою й скидає міну-сюрприз, яка змінює хід ночі для ворога. Це захоплює і водночас змушує задуматися про роль таких технологій у сучасній війні», — додає Антон.

За словами фотографа, команда працює впевнено, але без надмірної обережності. «Дронів вистачає, і це видно з того, як вони активно їх використовують. Ці хлопці — справжні професіонали, які знають свою справу й не дають ворогу жодного шансу», — каже він.

У майстерні діє підрозділ БПЛА «Шершні Довбуша» 68 окремої єгерської бригади. «Дрони стали невіддільною частиною сучасної війни. Завдяки їм ворог часто не має жодного шансу», — підсумовує Антон Штука. Та попри значні успіхи, лінія фронту поступово наближається до Покровська, і загроза залишається постійною.

‍

‍

Лінія фронту невблаганно наближається 

Покровськ перебуває під постійним тиском російських військ, які прагнуть оточити місто. Водночас українським військовим доводиться діяти в умовах постійного дефіциту снарядів і техніки, що суттєво ускладнює їхню роботу. Українці побоюються, щоб місто не повторило долю Бахмута, Авдіївки, Курахового та інших населених пунктів, зруйнованих російськими військами. Окупанти не лише знищили інфраструктуру цих міст, але й позбавили життя багатьох мешканців, а тих, хто вижив, змусили шукати притулку в інших регіонах чи країнах.

‍

‍

Доля Покровська залежить від кожного, хто захищає місто, та всіх, хто вірить у перемогу України. Поки місто тримається, зберігається надія на краще майбутнє для всієї країни.

«Здається на екрані, що у ворога немає жодних шансів; пілоти мають незрівнянну перевагу над піхотою. Але, незважаючи на це успішне полювання, лінія фронту щоденно і невблаганно наближається до Покровська. Успішна оборона потребує полювання на ворогів», — підсумовує Антон Штука.

‍

‍

‍

Антон Штука — український режисер, документаліст, відео- та фотожурналіст. З початку повномасштабного вторгнення розповідає на міжнародну аудиторію історії людей, які дотичні до війни та української культури. 

Інстаграм Антона Штуки.  

‍

‍Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар